Нафтова криза 1979 року — процес падіння видобутку нафти в результаті Іранської революції, що призвело до енергетичної кризи того ж року. Незважаючи на те, що видобуток впав на чотири відсотки, нафтові ринки підняли ціну на сиру нафту в два рази протягом 12 наступних місяців — до $40 за барель, що еквівалентно $175 в цінах 2025 року. Зростання цін пов'язане з дефіцитом палива, аналогічним з кризою 1973 року.
У 1980 році, після ірано-іракської війни, видобуток нафти в Ірані різко впав. Видобуток нафти в Іраку також була знижена, через це почалися економічні рецесії по всьому світу. До середини 80-х років ціни на нафту не піднімалися вище докризового рівня.
Ефект Інші члени ОПЕК
Зростання цін на нафту принесло вигоду членам ОПЕК, який принесли дуже високий прибуток. При новому уряді Ірану видобуток нафти було відновлено, але в менших розмірах і була нестабільна, що ще більше підвищувало ціни. Саудівська Аравія і країни ОПЕК під керівництвом збільшили видобуток, щоб компенсувати падіння. І тому, до 1979 року загальні втрати склали 4%.
У 1980 році, після війни Ірану та Іраку, виробництво впало ще на 7%.
США
Нафтова криза мала нестандартний вплив на США. Президент Річард Ніксон ввів контроль над цінами нафти після кризи 1973 року. Через шість років контроль над бензином був скасований, але зберігався над нафтою.
Адміністрація Джиммі Картера почала введення дерегуляції цін на нафту в 1979 році, коли середня ціна сирої нафти становила близько $16 за барель. Після Іранської революції, ціна зросла до $40 за барель в наступні 12 місяців. Цей показник був найвищим до березня 2008 року.
Незважаючи на те, що це майже не було пов'язано, але катастрофа на АЕС Три-Майл-Айленді, події 28 березня 1979 року, також посилила тривогу з приводу доступності ресурсів. Через пам'ять про кризу 1973 року, автомобілісти почали купувати багато палива, і незабаром на заправках з'явилися черги, як і шість років тому.
Обсяг проданої нафти в 1979 році був на 3,5% менше рекордних значень минулого року. Телефонне опитування серед 1600 американців, яке проведено за ініціативи Associated Press і NBC News, показало такі результати:
54% опитаних заявили, що дефіцит — містифікація; 37% особисто стикалися з проблемою; 7% не впевнені. Багато політиків пропонували ввести раціонування бензину. Гаррі Хьюз, як один із прихильників ініціативи, запропонував систему «Чет-непар», що означало, що машини з непарними номерами могли заправлятися тільки в непарні дні і навпаки. Даний спосіб працював і під час кризи 1973 року. Кілька штатів запровадили раціонування за цією системою. Талони на бензин були надруковані, але не були використані.
15 липня 1979 року Джиммі Картер виклав свої плани щодо скорочення ввезення нафти і підвищення енергоефективності у своїй промові «Криза довіри», а друга назва - «мова про нездужання». У своїй промові Картер звернувся до громадян з метою зниження споживання енергії. На даху Білого дому були встановлені сонячні батареї для нагріву води, а також ввели дров'яну піч в житлових приміщеннях. Через сім років, у 1986 році, панелі були демонтовані для ремонту даху.
У промові, виголошеній Картером у квітні 1977 року, стверджувалося, що нафтова криза є «». У листопаді 1979 року революціонери Ірану захопили посольство США. У відповідь Картер ввів ембарго на іранську нафту.
У січні 1980 року він видав доктрину Картера, в якій заявив:
Будь-яка спроба встановити контроль над районом Перської затоки буде розглядатися як посягання на життєво важливі інтереси Сполучених Штатів.
Крім того, в рамках своєї адміністрації з дерегуляції цін Картер запропонував скасувати їх контроль, введений адміністрацією Річарда Ніксона до нафтової кризи 1973 року. Контроль над цінами погодилися скасовувати поступово. Повністю були скасовані в 1981 році при наступному президенті, Рональді Рейгані. Картер також заявив, що в планах введення податку на надприбуток нафтових компаній. У той же час як регульована ціна на нафту утримувалася на рівні $6 за барель, світова ціна становила $30.
Коли ціна на сиру нафту компанії West Texas Intermediate зросла на 250% в період 1978-1980 рр., нафтопереробні регіони (Техас, Оклахома, Луїзіана, Колорадо, Вайомінг і Аляска) почали переживати економічний бум і приплив населення.
Згідно з дослідженням 2019 року, люди у віці від 15 до 18 років рідше їздили під час кризи, коли їм було більше 30 років.
Економія автомобільного палива
У той час, «велика трійка» автовиробників Детройта (Ford, Chrysler, GM) продавала зменшені повнорозмірні автомобілі (Chevrolet Caprice, Ford LTD Crown Victoria і Dodge St. Regis), які виконували вимоги CAFE 1978 року щодо економії автопалива. Відповіддю Детройта на велику популярність імпортних автомобілів (Toyota Corolla і Volkswagen Rabbit) стали Chevrolet Citation і Ford Fairmont. Форд замінив Pinto на Escort, а Chrysler, який на межі банкрутства, замінив Dodge Aries K.
GM зіткнулися з несприятливою реакцією авторинку на частину автомобілів, які згодом довелося замінити:
Вместо Chevrolet Citation — Chevrolet Corsica и Chevrolet Beretta; Вместо Chevrolet Monza — Chevrolet Cavalier.
Ford також зіткнувся з цією проблемою. Ford Fairmont не був прийнятий, тому в 1984 році був представлений Ford Tempo.
Детройт не був підготовлений до раптового зростання цін на паливо, на відміну від імпортних моделей (переважно азіатські автомобілі, які мали низьку собівартість і масові продажі). Зростання вартості марки і фунта привів до того, що на перший план вийшли японські машини,так як могли експортувати продукцію з Японії за низькою ціною, і отримувати прибуток, незважаючи на звинувачення в демпінгу. Їх машини стали доступними в Північній Америці і отримали стабільну клієнтську базу.
У 1980 році японські виробники обігнали показники Детройта, ставши першими в світі. Частка японських машин в США зросла з 9% в 1976 році до 21% в 1980 році. Японський сегмент незабаром витіснив Європейський сегмент (Renault, Fiat, Opel, Peugeot, MG, Triumph, Citroen). Деякі виробники оголосили про банкрутство (ті самі Triumph і Simca) або пішли з американського ринку, особливо через появу сірого ринку машин або ж неможливістю дотримання вимог DOT: від норми викидів до освітлення. Багато брендів використовували паливозберігаючі технології (впорскування палива та багатоклапанні двигуни).
Див. також
Нафтова криза 1973 року Перевиробництво нафти у 1980-х роках
Примітки