Проєкт Конституції Союзу Радянських Республік Європи та Азії створив учений, громадський діяч, народний депутат СРСР А. Д. Сахаров. Сахаров увійшов до складу Комісії з розроблення нової союзної Конституції й улітку 1989 року розпочав роботу над текстом проєкту. Першу версію документа Сахаров оприлюднив 18 листопада, однак продовжував доопрацьовувати текст до своєї смерті 14 грудня.

Проєкт складався з 46 статей — без преамбули та поділу на частини й розділи. У тексті описувалися назва, державний устрій й органи влади нової держави, права і свободи людини, економічна сфера. Проєкт Сахарова вплинув на чинну Конституцію Росії.

Робота над проєктом У січні 1989 року вчений і громадський діяч А. Д. Сахаров був обраний народним депутатом від Академії наук СРСР. На першому З'їзді народних депутатів Радянського Союзу він заявив, що національно-конституційна реформа є одним із головних завдань парламентарів. За пропозицією депутата Р. З. Сагдєєва Сахаров увійшов до Конституційної комісії для роботи над проєктом нової радянської конституції.

На думку Сахарова, для створення конституції були потрібні життєвий досвід, трохи здорового глузду, повага до себе й до інших людей. Він вважав за потрібне створити кілька проєктів документа й залучити до роботи науковців. Сахаров почав писати текст улітку 1989 року. Автор оприлюднив свою працю 18 листопада, а 27 листопада передав проєкт М. С. Горбачову. Сахаров продовжував доопрацьовувати текст і планував завершити проєкт увечері 17 грудня, але помер 14 грудня.

За життя автора проєкт опублікували лише в одній газеті — виданні «Комсомольская правда» в Литовській РСР. Надалі текст друкували газети «Позиция» і «», журнали «Горизонт» і «Новое время», а також додаток до «Літературної газети» — «ЛГ-Досье».

Зміст Проєкт містив 46 статей. Він не мав поділу на частини й розділи. Звична для конституцій преамбула також була відсутня. Її замінювали перші чотири статті, у яких ішлося про форму й завдання держави, а також про мету народу.

Сахаров уважав питання назви держави надзвичайно важливим. Ідея В. І. Леніна про «Союз Радянських Республік Європи та Азії» видалася авторові проєкту вдалою. Сахаров вважав, що ця назва підкреслює значення союзного характеру держави та рад. Влада й незалежність рад були для Сахарова головним політичним питанням. На думку правознавців та О. Г. Дейнеко, автор ще й прагнув зберегти історичну спадкоємність із Радянським Союзом.

Народ нової країни мав прагнути до «добробуту, миру й безпеки» на всій планеті (ст. 2). Найважливішим було виживання людства (ст. 4). У проєкті знайшла відбиття ідея конвергенції, покликана поєднати позитивні риси капіталістичної та соціалістичної систем. Це «прагнення до зустрічного плюралістичного зближення» мало завершитися створенням Світового уряду (ст. 4). У документі політичний плюралізм (ст. 7), розподіл державної влади (ст. 28), громадянські права та політичні свободи (ст. 5, 6, 8) поєднувалися із соціальними й економічними правами (ст. 11), безоплатною медициною (ст. 11), приватною власністю (ст. 40) та найманою працею (ст. 42). Щоб запобігти створенню тоталітарної політичної системи, Сахаров пропонував заборонити діяльність таємних служб (ст. 14), переслідування за вчинки, пов'язані з переконаннями, а також державне втручання в церковне життя (ст. 6). Президентові не дозволялося входити до керівництва політичних партій (ст. 35), а державі — вилучати гроші з обігу й здійснювати «незбалансовану» емісію (ст. 31).

У статтях 5—11 закріплювалися права людини та принципи взаємодії особи й держави. Проєкт гарантував громадянські права й дотримання принципу презумпції невинуватости, забороняв смертну кару. Використання збройних сил Союзу допускалося суто з метою захисту (ст. 12). Статті 15—26 регламентували умови членства республік у Союзі, визначали пріоритетність права кожної нації на самовизначення та право республік вийти зі складу об'єднання. Сахаров пропонував новому Союзу тимчасово зберегти адміністративний устрій СРСР — із союзними й автономними республіками, національними автономними областями та національними округами. Згодом усі частини Союзу мали проголосити незалежність і, ставши суверенними державами, могли об'єднуватися шляхом референдуму. Республіки закріплювали територіальний поділ на адміністративно-економічні райони у власних основних законах (ст. 25).

Сахаров бачив федерацію як союз цілком рівноправних республік, кожна з яких добровільно вступила до об'єднання й делегувала центральному урядові частину свого суверенітету (оборона, зовнішня політика). Допускалася зміна кордонів республік — це належало до повноважень Ради Національностей. Вона ж стежила за дотриманням прав людей усіх національностей.

Передбачалося не лише союзне громадянство — республіки мали право запровадити власне (ст. 20). Вони також могли створити власну грошову систему (ст. 22) й армію (ст. 20). Однак лише Центральний банк мав право випускати нові грошові знаки республік, а військовослужбовці на місцях підпорядковувалися союзному командуванню. У сфері права до відання федерального центру належали лише два питання: припинення кримінального переслідування та ухвалення союзних законів, які ще мали бути схвалені законодавчими органами республік. Члени Союзу мали власні, незалежні від центральної влади правоохоронні органи й зберігали фінансову незалежність.

У статтях 27—36 перелічувалися органи державної влади та їхні функції. Уся найвища влада належала Центральному урядові Союзу на чолі з Президентом. Окремо зазначалося, що уряд не поділяє свою владу з керівництвом політичних партій. Президента обирали за підсумками прямих загальних альтернативних виборів строком на п'ять років. Уряд складався з трьох частин: Ради Міністрів, Верховного Суду та З'їзду народних депутатів. Рада Міністрів складалася з низки міністерств і комітетів. Верховний Суд поділявся на Палату у кримінальних справах, Палату у цивільних справах, Арбітражну палату та Конституційний суд. З'їзд мав найвищу законодавчу владу. Парламентарі обирали голів судових палат.

Статті 37—46 регламентували економічну сферу Союзу, у якій поєднувалися різні форми власности: приватна, державна (республіканська, міжреспубліканська та союзна), кооперативна й акціонерна. Земля, надра та водні ресурси належали республікам і націям та народам, що їх населяли (ст. 39). Використання води іншими суб'єктами права власности обкладалося податком до республіканського бюджету (ст. 43). Принципи ринку й конкуренції були основними регуляторами економіки. Вплив держави обмежувався діяльністю державних підприємств і законодавчою підтримкою принципів ринку, конкуренції та соціальної справедливости (ст. 46).

Вплив Усі наступні конституційні проєкти порівнювали з працею вченого. Робота Сахарова вплинула на чинну Конституцію Росії. Наприклад, ст. 2 Основного закону називає права і свободи людини найвищою цінністю, а їх визнання, дотримання та захист покладає на державу — подібне положення міститься у ст. 5 проєкту. Як у російській Конституції, так і в проєкті йдеться про права й свободи «кожного», а не лише громадянина, що було типовим для радянських конституцій. Тексти збігаються й у згадці про самовизначення націй: ст. 15 проєкту та преамбула, а також ч. 3 ст. 5 Конституції Росії. В обох текстах ідеться про пріоритет міжнародного права над законами держави: ст. 5 проєкту та ч. 4 ст. 15 Конституції Росії.

Проєкт розглядали під час роботи над текстом нового Основного закону Росії разом із працями інших авторів; він був, зі слів С. С. Алексєєва, «найсуттєвішим».

Оцінки На думку Федотова й Дейнеко, для Сахарова проєкт був «світоглядною морально-правовою основою» майбутнього Основного закону. Документ не лише «десакралізував радянську владу», а й продемонстрував появу ініціативних авторських законопроєктів — «нового жанру наукової юридичної літератури». Обидва дослідники вважали «надконституційні глобальні цінності» проєкту надто передовими для свого часу. Журналіст писав, що праця Сахарова вплинула на подальші конституційні проєкти, однак сприймалася як утопія. На думку правозахисника Є. В. Янкеливича, проєкт Сахарова пропонував російській інтелігенції нову національну ідею — національний альтруїзм, за якого держава ставить проблеми миру вище за власні інтереси.

На думку правознавця Л. Б. Волкова, прагнення авторів проєкту представити Союз як передову державу, що сприяє глобальному розвитку шляхом мирного об'єднання на засадах гуманізму та екологічних цінностей, є близьким до поглядів європейських «зелених». Проєкт віддзеркалює не образ майбутньої держави, а «гуманний російський план модернізації світу». Волков позитивно оцінив загальний, без надмірної деталізації опис соціально-економічної системи Союзу, позаяк політичні суперечки на той момент були б недоречними.

Примітки

Література

Статті

Книги