У філософії меонтологія (від давньогрецького μή, me «не» та ὄν, що означає «буття» (див. онтологія )) — це поняття небуття, спроба охопити те, що може залишатися поза онтологією. Французький філософ Жан-Люк Нансі розрізняє його як ніщо, на відміну від нічого .
У Еммануеля Левінаса Для Еммануеля Левінаса меонтологія означає те, що виходить за межі онтології, — первинний етичний заклик Іншого, який розкривається в безпосередній міжособистісній зустрічі. На його думку, меонтологія пов'язана не з альтернативною формою буття, а з неспроможністю буття повністю охопити людське існування, що відкриває шлях до трансцендентного виміру — сфери «поза буттям». Водночас Левінас зазначав, що меонтологія, будучи своєрідним віддзеркаленням онтології, все ж функціонує в тому самому логічному полі.
Це розуміння знаходить вираження у сформульованому ним принципі людського існування: «Не йди всередину, виходь назовні!». Його зміст полягає в тому, що справжність людського буття досягається не через зосередження на власному «Я», а через відкритість до Іншого, адже людина не здатна пізнати себе без взаємодії з іншими.
Крім того, Левінас обстоював необхідність безперервного переосмислення історії. Він вважав, що традиційний історичний наратив, який розглядає індивідів лише як представників певних соціальних груп, класів або спільнот, не здатний адекватно відобразити становлення Безкінечного в етичних взаєминах між людьми.
Див. також
Кура (міфологія) Меонізм Неіснуючі об'єкти Ніщо Кіотська школа Мартін Гайдеггер Жак Дерріда Юджин Такер
Посилання