Франц Істван Воґнар (; ; ) — австро-угорський військовий льотчик, ас Першої світової війни, якому зараховано п'ять повітряних перемог.

Життєпис Франц Воґнар народився 6 січня 1890 року в місті Трнава, що тоді входило до складу Австро-Угорщини (нині — Словаччина). Був словацького походженняFranks et al 1997, стор. 204..

До вступу на військову службу здобув фах механіка. У 1913 році вступив до австро-угорської армії, а після початку Першої світової війни перевівся до авіаційних військ. Згодом пройшов підготовку льотчика і після вступу Італії у війну в травні 1915 року був направлений на фронтO'Connor 1994, стор. 229-230.. У липні 1915 року Воґнара призначили до Fliegerkompanie 2 (Flik 2), де він літав на двомісних розвідувальних літаках над Ізонцьким фронтом. Він виконував розвідувальні польоти, аерофотозйомку, бомбардування, коригування артилерійського вогню, підтримку наземних військ, супровід бомбардувальників і перехоплення ворожих літаків. Особливо відзначався майстерністю в коригуванні артилерійського вогню. У 1915 році переважно літав на літаках Knoller-Albatros B.I, а згодом — на Hansa-Brandenburg C.I та Lloyd C.III.

3 жовтня 1915 року отримав звання цугфюрер, а вже 9 жовтня був нагороджений почесним Знаком польового льотчика. У лютому 1916 року нагороджений Срібною медаллю «За хоробрість» II класу, а в червні — Срібною медаллю I класу. Свою першу повітряну перемогу здобув 26 січня 1917 року, коли разом зі своїм спостерігачем збив італійський винищувач Nieuport. У березні був удруге нагороджений Срібною медаллю I класу. Другу перемогу здобув 1 травня 1917 року, збивши ще один літак Nieuport. 20 травня 1917 року Воґнар разом із майбутнім асом Францом Ґразером під час ранкового патрулювання збив італійський винищувач SPAD. Під час бою Воґнар був поранений у спину, однак уже через десять днів, всупереч рекомендаціям лікарів, залишив шпиталь і повернувся до бойової служби. У травні того ж року він також був нагороджений Золотою медаллю «За хоробрість» — найвищою нагородою Австро-Угорщини для нижчих чинів.

Четверту перемогу він здобув 4 вересня 1917 року. 16 вересня разом із веденим здійснив надзвичайно рідкісну для екіпажу двомісного літака операцію — підпалив і знищив італійську прив'язну аеростатну кулю спостереження. Ця п'ята перемога, здобута на Hansa-Brandenburg C.I, стала однією з найвизначніших у його кар'єрі.

Після цього Воґнара перевели на службу льотчиком-випробувачем. Наприкінці 1917 року він випробовував бомбардувальники Gotha G.IV у підрозділах Fliegerkompanie 101 G і Fliegerkompanie 102 G. У 1918 році був ще раз нагороджений Срібною медаллю «За хоробрість» I класу та отримав звання офіцерського заступника. Того ж року одружився зі словенкою.

Подальші подробиці його життя майже невідомі. Відомо лише, що Франц Воґнар помер в Одесі у 1943 роціThe Aerodrome. Процитовано 13 листопада 2021..

Нагороди

Знак польового льотчика (9 жовтня 1915) Срібна медаль «За хоробрість» II класу (лютий 1916) Срібна медаль «За хоробрість» II класу (червень 1916) Срібна медаль «За хоробрість» I класу (березень 1917) Золота медаль «За хоробрість» (травень 1917)

Примітки

Література

Franks, Norman; Guest, Russell; Alegi, Gregory (1997). Above the War Fronts: The British Two-seater Bomber Pilot and Observer Aces, the British Two-seater Fighter Observer Aces, and the Belgian, Italian, Austro-Hungarian and Russian Fighter Aces, 1914–1918. Grub Street. . O'Connor, Martin (1994). Air Aces of the Austro-Hungarian Empire 1914 - 1918. Flying Machines Press. .