(Людвіґ Фрідріх) Леопольд фон Ґерлах (; 17 вересня 1790 — 10 січня 1861) — генерал прусської армії, ад'ютант короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма IV та протестантський консервативний соратник Отто фон Бісмарка.

Походження Він був сином Карла Фрідріха Леопольда фон Ґерлаха (1757–1813) та його дружини Аґнеси, уродженої фон Раумер (1762–1831). Його батько був мером Берліна, а пізніше окружним президентом і президентом Військової палати та Палати домена Виборчої марки Бранденбурга.

Військова кар'єра Ґерлах навчався в гімназії Йоахімшталя в Берліні, а в 1803 році був призначений капралом до піхотного полку «фон Арнім» прусської армії. Після підвищення до прапорщика він брав участь в битві під Ауерштедтом у 1806 році під час війни Четвертої коаліції. Він потрапив у полон, але був звільнений під слово честі та виведений з бойових військ. Після Тільзітського миру він вивчав право в Ґеттінґені та Гейдельберґу, а в 1812 році був призначений молодшим юристом в управлінні Потсдама.

Після прокламації короля Фрідріха Вільгельма III «До мого народу» (), в якій він закликав до підтримки проти Наполеона, Ґерлаха було знову залучено до бойових лав армії в званні другого лейтенанта та призначено до штабу генерала Ґебгарда-Лєберехта фон Блюхера. Під час Визвольних воєн він брав участь у битвах під Ґросґьоршеном, Баутценом, Кацбахом, Ляйпціґом, Ла-Ротьєром, Парижем, Ліньї та Вавром. Ґерлах був кілька разів поранений і нагороджений Залізним хрестом обох ступенів. У жовтні 1815 року він вступив до Великого генерального штабу в званні капітана, а з 30 березня 1821 року служив майором у генеральному штабі III армійського корпусу.

У 1826 році його було призначено ад'ютантом принца Вільгельма Прусського (пізніше імператора Вільгельма I ), чиї консервативні погляди та уподобання він поділяв. У 1838 році Ґерлах став полковником і начальником генерального штабу III армійського корпусу. Він був командиром 1-ї гвардійської бригади ландверу з серпня до вересня 1842 року. У 1844 році він став генерал-майором, а в 1849 році — генерал-лейтенантом і генерал-ад'ютантом короля Фрідріха-Вільгельма IV. На цій відповідальній посаді його робота була частиною сучасної церковної та політичної реакції, що настала після Березневої революції 1848 року. Його останнім званням, починаючи з травня 1859 року, було звання генерала від інфантерії.

Родина У 1819 році в Ределі в Померанії він одружився з Йоганною фон Кюссов (1796–1857), дочкою графа Фрідріха Бернда фон Кюссова (1746–1802) та Ульріке фон Барделєбен, яка була дочкою Георга Фрідріха Крістофа фон Барделєбена, прусського генерал-лейтенанта. У подружжя було двоє синів та дві доньки. Берндт (1828–1889) став окружним адміністратором, а з 1886 до 1889 був членом прусської палати представників.

Політика Разом зі своїм братом Ернстом Людвіґом фон Ґерлахом він був членом Християнсько-германського столового товариства, яке було антисемітським та перебувало під впливом політичних ідей Карла Людвіґа фон Галлера, а пізніше — члена руху-наступника, відомого як . У 1824 році він разом із Авґустом фон Бетманн-Гольвеґом, Авґустом Неандером та іншими заснував Берлінське місіонерське товариство. У 1848 році брати Ґерлахи (Отто, Ернст Людвіґ, Людвіґ Фрідріх та Вільгельм) були серед найвпливовіших засновників Прусської консервативної партії, монархічної газети «Kreuzzeitung» та придворної партії, так званої камарильї, навколо Фрідріха Вільгельма IV. Їхньою метою був християнський становий порядок у Пруссії та Німеччині. Радикалізм, з яким брати Ґерлахи прагнули цього ідеалу, призвів до швидкого розколу консервативного руху, в ході якого Отто фон Бісмарк та інші відвернулися від крайньої позиції Ґерлахів.

Леопольд фон Ґерлах помер у 1861 році внаслідок застуди, яку він підхопив на похороні Фрідріха-Вільгельма IV.

Спадок Значна частина документів Леопольда фон Ґерлаха, яка зберігалася в Державному архіві Штеттіна, була втрачена в 1945 році під час Другої світової війни. Інша частина спадщини зберігається в Архіві Ґерлаха в Університеті Ерлянґена-Нюрнберґа і доступна для досліджень.

Примітки

Джерела "Герлах, Леопольд". Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary (рос.). 1906.

Зовнішні посилання Біографія