Альвійне-Йоганна Калеп (; також трапляється написання ; 26 червня 1899 — 15 серпня 1989), відома як Ельві Калеп (Elvy Kalep), — естонська льотчиця, художниця, дизайнерка іграшок і дитяча письменниця. У 1931 році стала першою естонською жінкою, яка отримала професійне посвідчення пілота.
Біографія
Походження та юність
Ельві Калеп народилася 26 червня 1899 року в селі Таалі, волость Торі, Перновський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія. Вона була єдиною дитиною Йоанни Калеп, уродженої Лідеманн, і слюсаря Акселя Еміля Калепа. Коли Калеп було близько року, обоє її батьків померли. За даними статті в The Naples Daily News, її взяли на виховання родичі на прізвище Крістін, які жили на вулиці Тяге в Нимме, Таллінн.
Після здобуття початкової освіти Калеп навчалася в Талліннській дівочій комерційній гімназії. Учителі помічали її непосидючий характер і здібності до малювання.
Революція, втеча з Росії та життя в Китаї
У 1916 році Калеп відправили з Естонії подалі від Першої світової війни — спершу до Нарви, а згодом до Санкт-Петербурга. Саме там вона стала свідком подій Лютневої революції 1917 року. За її спогадами, біля мосту через Неву вона бачила великий натовп, солдатів, кінну поліцію та озброєні козацькі підрозділи. Після випадкового пострілу натовп вирішив, що вершник стріляв у людей, і накинувся на нього. Оскільки Калеп була очевидицею подій, вона провела ніч у поліцейському ізоляторі.
За даними Kultuur ja Elu, вибратися з Росії Калеп змогла лише приблизно через вісім років. Спочатку охочих виїхати зібрали на залізничному вокзалі; їх було понад 20 000. Евакуація відбувалася не на захід, до Естонії, а на схід. Однією з причин було те, що в районі Владивостока, за наявними відомостями, мав перебувати брат її тітки й прийомної матері. Поблизу Байкалу поїзд вісім разів повертали назад, і лише з дев'ятої спроби втікачам вдалося продовжити шлях.
Коли Калеп дісталася Владивостока, з'ясувалося, що цей родич уже виїхав до Китаю. У Владивостоці вона познайомилася з російським генералом, графом Слащовим. Вони одружилися, і в подружжя народився син. На Далекому Сході Калеп закінчила місцевий навчальний заклад комерційного профілю. Після кількох невдалих спроб повернутися до Естонії через Сибір подружжя вирішило виїхати до Китаю, де Слащов мав зв'язки з китайським воєначальником Чжан Цзолінем.
Першим місцем їхнього перебування в Китаї став Харбін. Дитина померла у віці одного року через нестатки. За рік після цього чоловік Калеп зник за нез'ясованих обставин. Завдяки знанню російської, німецької, англійської та китайської мов Калеп влаштувалася перекладачкою до британського генерала в Мукдені, нині Шеньян. Згодом її помітив правитель Північного Китаю, маршал Чжан Цзолінь, і запропонував їй посаду особистої секретарки. Пізніше вона працювала також на його сина Чжан Сюеляна.
Повернення до Європи
У 1925 році Чжан Сюелян відправив свою секретарку у відпустку до Європи. У 1926 році Ельві разом із тіткою дісталася Таллінна. Недовго побувши в прийомних батьків, вона переїхала до Парижа, де почала вивчати живопис у портретиста Олександра Яковлєва. Узимку Калеп займалася бобслеєм у Швейцарії, де одного разу виграла чемпіонат, а також брала участь в автоперегонах.
У Парижі вона вийшла заміж за барона Рольфа фон Генінген-Бергендорфа й отримала австрійське громадянство. Її чоловік був заможною людиною, імовірно німецького або австрійського походження.
Авіаційна діяльність
Навчання і посвідчення пілота
На гірськолижному курорті Санкт-Моріц у Швейцарії на вправне катання Калеп звернув увагу голландський авіаконструктор Антон Фоккер і порадив їй навчитися літати. Навчанню Ельві не завадила навіть травма: взимку 1931 року вона зламала праве зап'ястя під час нещасного випадку на санях.
Фоккер заохочував її й ставився до неї як до однієї зі своїх улюблених учениць. Після п'яти годин польоту, що на той час було мінімальною необхідною кількістю, Калеп склала іспити. 1 серпня 1931 року вона стала першою естонською жінкою, яка отримала професійне посвідчення пілота. Її посвідчення мало № 369; у Німеччині вона стала сьомою жінкою-пілотом. Водночас Калеп вивчала авіаційні двигуни й невдовзі могла працювати механіком.
В інтерв'ю 1971 року вона згадувала, що літала на Klemm-Mercedes, точніше Klemm L2bIIc, і могла вночі самостійно розібрати та зібрати двигун свого літака.
Політ до Естонії
У 1931 році Ельві Калеп та її механік Вальтер Маєр вирушили спортивним літаком Klemm за маршрутом Берлін — Щецин — Гданськ — Каунас — Єлгава — Рига — Таллінн. На початку польоту літак потрапив у грозу, тому екіпаж був змушений здійснити вимушену посадку. Поблизу Єлгави через нову грозу довелося сідати ще раз; під час посадки зламався пропелер.
Після вимушеної посадки латвійські селяни знайшли Калеп під крилом літака — з люстерком і помадою. Її льотний багаж був дуже скромним: зубна щітка та кілька інших речей. Імовірно, саме тому європейські журналісти назвали її «льотчицею з помадою».
Відстань від Риги до Таллінна Калеп подолала за 1 годину 50 хвилин. 18 серпня 1931 року о 18:50 вона приземлилася на аеродромі Юлемісте, де її зустрічали представники авіаційного середовища та журналісти.
20 серпня 1931 року газета «Oma Maa» повідомляла, що після приземлення за штурвалом літака перебував молодий німець Вальтер Маєр. Калеп зустрічали військові льотчики, офіцери ВПС та їхні дружини. Після прибуття вона одразу вирушила до Нимме, де жили її родичі. Газета також писала, що з Естонії Калеп планувала летіти до Фінляндії, а звідти — до Бразилії, де мала намір здійснити оглядовий політ разом з іншими пілотами.
Під час зворотного польоту Калеп була настільки вражена краєвидами рідної країни, що вирішила приземлитися біля Вигми, на землях садиби Саґевере, нині територія волості Кабала. Її приземлення привернуло значну увагу місцевих жителів. Калеп показали місцеві пам'ятки, подарували копчену шинку від Вигмського експортного закладу та масло від молочарського кооперативу. На ніч літак розмістили в сіннику, який охороняли члени Кайтселійту. Наступного ранку з садиби Тийну Калеп продовжила політ до Риги.
США, Амелія Ергарт і популяризація авіації
У травні 1932 року Калеп прибула з Франції до Нью-Йорка на пароплаві SS Paris. Вона мала намір повернутися до Європи через Атлантичний океан. На той час жодна жінка ще не здійснила сольного трансатлантичного перельоту.
У США Калеп потоваришувала з американською авіаторкою Амелією Ергарт. Вона не знала, що Ергарт сама готувалася до подібного польоту. Коли 20 травня 1932 року Ергарт успішно перелетіла з Канади до Ірландії, Калеп вирішила не повторювати цей маршрут другою.
Згодом Калеп приєдналася до Ninety-Nines — міжнародної організації жінок-пілотів, заснованої 1929 року Амелією Ергарт та іншими авіаторками.
У серпні 1932 року Калеп планувала здійснити переліт з Лос-Анджелеса до Афін разом із Роджером К. Вільямсом на честь Олімпійських ігор, однак політ скасували. Невдовзі з'явилися повідомлення, що вона вийшла заміж за біржового маклера В. Е. Гаттон-Міллера, який був категорично проти цієї подорожі.
В Естонії поширилося уявлення, що Калеп була мільйонеркою, тому вона почала отримувати листи з проханнями про фінансову допомогу. Сама Калеп вважала, що така допомога може шкодити людині, оскільки кожен має самостійно давати раду власному життю. Цього принципу вона дотримувалася навіть тоді, коли сама потребувала підтримки.
Літературна та дизайнерська діяльність
«Air Babies»
Після завершення активних польотів Калеп почала читати лекції про Естонію та авіацію. У 1936 році вона опублікувала свою дитячу книжку Air Babies («Повітряні малюки»), яку самостійно написала й проілюструвала. Головними героями книжки були брат і сестра — Швидкі та Щасливі Крила. Видання мало на меті подолати упередження молоді щодо авіації та страх перед польотами.
Каталог Smithsonian Institution Research Information System подає книжку як Air babies / by Elvy Kalep і зазначає видання Saalfield Publishing Company в Акроні 1936 та 1938 років. У 1938 році вийшло друге видання книжки з передмовою Амелії Ергарт. Ергарт зазначала, що дитячої авіаційної літератури на той час було дуже мало, і висловлювала сподівання, що Air Babies стане близькою дітям книжкою.
Амелія Ергарт зникла під час польоту в 1937 році. Пізніше Калеп згадувала, що дуже сумувала за нею й тяжко пережила звістку про її зникнення.
Іграшки та винаходи
Після початку Другої світової війни Калеп втратила європейські субсидії. Її шлюб із біржовим маклером завершився, і 3 вересня 1939 року, коли Велика Британія оголосила війну Німеччині, у Калеп залишалося лише 57 доларів. Вона почала шукати постійну роботу.
Калеп створила Patsie Parachute — невелику ляльку з парашутом, яка після підкидання в повітря повільно опускалася вниз. Іграшка була пов'язана з авіаційною тематикою та атмосферою часу, коли повітряні бомбардування стали частиною воєнної реальності.
Калеп казала, що вигадує «приємні дрібниці», патентує їх, передає промисловцям або виробляє самостійно. Проте фабрика поблизу Нью-Йорка, де працювали 60 жінок, не приносила великого прибутку. Через нестачу робочої сили під час війни підприємство ледь трималося. Виснажена роботою, Калеп захворіла, а лікар заборонив їй підіймати важкі пакунки. У 1946 році вона була змушена закрити фабрику, а зароблені кошти витратила на лікування.
До 1950 року Калеп одужала й почала створювати нові винаходи, патентувати їх та пропонувати магазинам. Одним із таких магазинів був F.A.O. Schwarz — відомий магазин іграшок у Нью-Йорку на П'ятій авеню. Його вітрину прикрашали нові ляльки Калеп — Scribbles Dolls. Вони мали чисті обличчя, які діти могли самостійно розмальовувати й за потреби перемальовувати.
У 1950 році Калеп пояснювала, що ідея з'явилася випадково: після закриття фабрики вона почала малювати обличчя на ляльках для розваги. Коли їй довелося стерти один із малюнків, вона подумала, що діти могли б робити це самі. До кожної ляльки додавалися п'ять кольорових олівців, гумка та інструкція, завдяки чому дитина могла створювати різні вирази обличчя.
Мистецтво зі шкіри
У 1960 році, коли Калеп жила в Каліфорнії, знайомі дали їй п'ять шматків шкіри різних кольорів, припустивши, що вона зможе виготовити з них якийсь виріб. Спочатку Калеп не зацікавилася цією ідеєю й поклала шкіру під ліжко. Однак уночі їй уявилася барвиста мозаїка. Наступного ранку вона отримала картон і клей, після чого втілила задум у реальність.
Робота сподобалася Калеп, і вона вирішила розвивати це заняття як нове джерело доходу. Упродовж року вона вдосконалювала техніку, а згодом отримала патент на свій винахід. У 1967 році, не маючи постійного житла, Калеп подорожувала США й виставляла свої роботи в дорогих клубах, оскільки саме там могла знайти заможних покупців.
У 1970-х роках вона демонструвала свої роботи на виставках у різних частинах США й продавала їх відомим клієнтам, зокрема диригенту Юджину Орманді.
Останні роки і смерть
У листопаді 1986 року через погіршення здоров'я Калеп переїхала до Regency Health Care Center у Лейк-Ворті, штат Флорида. В останні десятиліття життя вона майже не підтримувала зв'язків зі співвітчизниками, хоча й надалі вважала себе естонкою.
Ельві Калеп померла 15 серпня 1989 року в Лейк-Ворті, округ Палм-Біч, штат Флорида, у віці 90 років. Вона була тричі одружена, але не мала родичів у США. Її поховали самотньо, з надією, що про неї пам'ятатимуть на батьківщині — в Естонії.
Пам'ять
У 1971 році естонськомовна газета Vaba Eesti Sõna писала про матеріал The Naples Daily News, присвячений Калеп як льотчиці, прикладній художниці та її життєвому шляху. У 1972 році Boca Raton News опублікувала матеріал про її роботи зі шкіри.
Некрологи про Калеп були опубліковані у флоридській газеті Sun-Sentinel та в естонськомовній газеті Vaba Eesti Sõna, що видавалася в Нью-Йорку.
Примітки