Павол Станьо (, 29 вересня 1977, Чєрне) — словацький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2025 року очолює тренерський штаб команди «Жиліна».

Ігрова кар'єра

Виступи у Словаччині На початку своєї футбольної кар'єри Павол Станьо виступав за словацькі клуби МШК (Кисуцьке Нове Место), «Інтер» (Братислава) та «Чадца». У 1998 році перейшов до клубу «ЗТС Мартін», де провів три сезони. Згодом протягом року захищав кольори друголігового клубу «Рімавска Собота».

У 2002 році підписав контракт зі «Спартаком» (Трнава), де швидко став основним гравцем команди. Незважаючи на гру в центрі оборони, вже у своєму першому сезоні відзначився високою результативністю, забивши п'ять м'ячів у чемпіонаті. У наступних сезонах забивав рідше, однак залишався одним із лідерів захисту. У сезоні 2004/05 через різні причини провів лише 21 матч чемпіонату.

Влітку 2005 року перейшов до чинного чемпіона Словаччини, клубу «Петржалка». 13 вересня дебютував у Лізі чемпіонів УЄФА в домашньому матчі проти «Інтернаціонале» (0:1), у якому отримав жовту картку. До завершення групового етапу взяв участь у всіх інших матчах команди, а в поєдинку проти «Порту» вперше вийшов у стартовому складі. «Петржалка» посіла третє місце у своїй групі, набравши шість очок, і вибула з турніру, отримавши право виступити в Кубку УЄФА. У 1/16 фіналу словацький клуб поступився «Левскі» (Софія), а Станьо зіграв в обох матчах (0:1 та 0:2). У чемпіонаті Словаччини «Петржалка» посіла друге місце, відставши від чемпіона, «Ружомберока», на шість очок. Станьо був основним захисником команди, провів 31 матч та забив шість із 58 голів клубу в сезоні. Восени сезону 2006/07 не виступав за жодну команду, а навесні повернувся до «Петржалки». Знову став основним гравцем і допоміг клубу вдруге поспіль здобути срібні медалі чемпіонату Словаччини. У другій частині сезону провів 13 матчів і забив один гол.

Виступи в Польщі Перед початком сезону 2007/08 Станьо перейшов до польської «Полонії» з Битома. Дебютував в Екстраклясі у матчі сьомого туру проти «Гурника» (Забже), який завершився поразкою його команди з рахунком 0:4. Восени провів лише п'ять матчів чемпіонату. Навесні закріпився в основному складі команди під керівництвом Міхала Пробежа. У березні 2008 року в матчі проти «Корони» отримав червону картку, яка пізніше була визнана помилковою. У передостанньому турі чемпіонату забив рятівний гол на 90-й хвилині у ворота «Леха», принісши своїй команді нічию. За підсумками сезону «Полонія» посіла 13-те місце, а Станьо провів 22 матчі.

У червні 2008 року проходив перегляд у «Ягеллонії», а 5 липня підписав із клубом дворічний контракт. Дебютував у серпні в матчі проти «Арки» (Гдиня). Відразу став ключовим гравцем оборони. У жовтні забив гол, який приніс команді нічию у матчі з «Одрою». У чемпіонаті провів 28 матчів, усі без замін. Через жорсткий стиль гри шість разів отримував жовті картки. «Ягеллонія» завершила сезон на восьмому місці. Пізніше клуб був покараний за участь у корупційному скандалі і після розгляду апеляції замість пониження в класі команда отримала штраф у вигляді десяти очок, знятих перед початком сезону 2009/10, а також грошовий штраф. У сезоні 2009/10 Станьо вже не демонстрував такої впевненої гри, як роком раніше, і конкурував за місце в центрі оборони з бразильцем Тьяго Цьонеком, тоді як Андрюс Скерла залишався незмінним основним захисником. В останньому матчі 2009 року забив переможний гол ударом головою у ворота ГКС (Белхатув). Загалом провів 16 матчів і забив один м'яч. У грудні 2009 року за взаємною згодою сторін розірвав контракт із «Ягеллонією».

Інтерес до вільного футболіста проявляли «П'яст» (Гливиці) та «Корона» (Кельці) і 5 січня 2010 року він уклав дворічну угоду з клубом із Кельців. 11 січня розпочав підготовку до другої частини сезону з новою командою, взяв участь у тренувальних зборах у Клещуві та Туреччині. 19 лютого був офіційно представлений уболівальникам. Дебютував за «Корону» 27 лютого 2010 року саме у матчі проти своєї колишньої команди, «Ягеллонії». Провів на полі всі 90 хвилин, забив єдиний гол зустрічі та приніс своїй команді перемогу. Уже в наступному турі знову відзначився голом у матчі проти «Полонії» (Битом), забезпечивши команді ще одну перемогу. Також забив у поєдинку зі «Шльонськом», принісши нічию 1:1. Протягом усього весняного відрізку чемпіонату був основним центральним захисником, провівши всі 13 матчів без замін. У центрі оборони грав у парі з бразильцем Ернані. Уболівальники «Корони» визнали його найкращим гравцем березня 2010 року. Після завершення сезону, який «Корона» закінчила на шостому місці, Станьо був оштрафований на 2500 злотих за неспортивну поведінку щодо футболіста «Арки» Жоеля Чібамби. У першій половині сезону 2010/11 провів усі 15 матчів чемпіонату без замін. Надійно діяв в обороні, а в разі необхідності активно допомагав атаці своєї команди. Загалом у цій частині сезону зіграв 16 матчів та забив два голи — у ворота «Легії» та «Гурника» (Забже). Обидва м'ячі стали для «Корони» лише голами престижу. 2 червня 2014 року було офіційно підтверджено, що Станьо залишає «Корону» після закінчення контракту, який клуб вирішив не продовжувати.

Наприкінці серпня 2014 року підписав однорічний контракт із клубом «Подбескідзе» з Бельсько-Бялої. По його завершенні на початку серпня 2015 року став гравцем «Термаліки Брук-Бет» із Нецечі. Дебютував у переможному матчі Екстракляси проти «Заглембє» (Любін) (1:0), у якому одразу забив свій перший гол за нову команду. Завершив ігрову кар'єру у команді у 2017 році.

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2018 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Татран» (Красно-над-Кисуцоу). Згодом також працював асистентом у клубі «Термаліка Брук-Бет».

2018 року повернувся на батьківщину і став асистентом у клубі «Жиліна», а 2 січня 2020 року він обійняв посаду головного тренера, замінивши Ярослава Кентоша і був на посаді до жовтня 2021 року.

7 березня 2022 року, після відходу Лукаша Надольського, Станьо став головним тренером польської «Вісли» (Плоцьк). Його звільнили 16 травня 2023 року, коли команда посідала 15-е місце, перебуваючи на межі вильоту.

У січня 2024 року став головним тренером команди «Гурник» і тренував команду з Ленчни один рік до літа 2025 року.

У липні 2025 року знову очолив тренерський штаб команди «Жиліна», з яким виграв Кубок Словаччини 2025/26.

Титули і досягнення

Як гравця Володар Суперкубка Словаччини (1): «Петржалка» (Братислава): 2005 Володар Кубка Польщі (1): «Ягеллонія»: 2009/10

Як тренера Володар Кубка Словаччини (1): «Жиліна»: 2025/26

Примітки

Посилання