Прибережна рівнина Свон — рівнина на узбережжі Індійського океану у . Всесвітній фонд дикої природи виділяє прибережну рівнину Свон у окремий австралазійський екорегіон середземноморських лісів та чагарників — Чагарники та рідколісся прибережної рівнини Свон (ідентифікатор WWF: AA1205)"Swan Coastal Plain Scrub and Woodlands". DOPA Explorer. .

Географія Прибережна рівнина Свон завширшки 25-30 км простягається на 400 км з півночі на південь уздовж узбережжя Індійського океану, від міста Джуріен-Бей до мису . На сході ця рівнина обмежена стрімким уступом . Тут переважають системи піщаних дюн, які відділяють від моря низку водно-болотних угідь. З уступа Дарлінг на захід до узбережжя Індійського океану стікає низка річок, зокрема Свон та її головна притока . У центральній частині екорегіону лежить місто Перт, столиця та найбільше місто Західної Австралії, у якому проживає понад 2,3 мільйона людей, або майже 3/4 населення штату.

З геологічної точки зору основу прибережної рівнини Свон складають третинні та четвертинні осадові породи , зокрема піщані вапняки, черепашники та травертини. Комплекси піщаних дюн в районі міста Перт сформувалися у пліоцені та плейстоцені, під час останнього льодовикового періоду. На прилеглому континентальному шельфі переважають частково еродовані вапняки, які утворюють низку уступів або куестів.

Низка піщаних дюнних систем, таких як дюни Квіндалуп, дюни Спірвуд та дюни Бассендін, простягаються від берегової лінії далі на схід. Зі сходу рівнина оточена уступом Дарлінг, з півночі — іншим уступом, який простягається на північний захід від , а з півдня — уступом Коллі-Натуралісте. Між дюнами Бассендін та уступом Дарлінг лежить рівнина Пінджарра. У ранніх роботах, присвячених усім трьом системам дюн, стверджувалося, що вони утворилися в різний час шляхом відкладення пісків, що були принесені сюди вітром або водоюR.B. Salama, D.W. Pollock, J.D. Byrne and G.W. Bartle. 2000. Geomorphology, Soils and Landuse in the Swan Coastal Plain in relation to Contaminant Leaching, Agrochemical Pollution of Water Resources, Proceedings of a Conference held on 16–18 February 2000 at Hat Yai, Thailand, Australian Centre for International Agricultural Research, Canberra 2001, pp. 105-117., однак пізніші дослідники стверджували, що піщані рівнини сформувалися внаслідок вивітрювання місцевих порід. Карбонатний матеріал усіх трьох дюнних систем був повністю вилугований, і наразі дюни складаються виключно з кварцового піску. У межах дюнної системи Спірвуд товщина жовтих або сірих пісків може досягати кількох метрів. Ґрунти прибережної рівнини Свон піщані та малородючі.

Зі стрімкого уступу Дарлінг на захід стікає низка річок та струмків, деякі з яких утворюють пороги та водоспади, такі як на однойменній річці. Досягаючи прибережної рівнини Свон, водотоки зіштовхуються з двома перешкодами. По-перше, висока водопроникність піщаних ґрунтів призводить до втрати великої кількості води, внаслідок чого деякі струмки, такі як Вунгонг, Кардуп та Манджедал, губляться серед піщаних дюн. По-друге, ряди піщаних дюн, орієнтовані з півночі на південь, створюють перешкоди для подальшого стоку на захід. Багато водних потоків повертають під прямим кутом і течуть на південь або північ уздовж міждюнних улоговин, у деяких випадках зливаючись у більші потоки. Так, струмок , досягаючи прибережної рівнини, повертає на південь і тече близько 30 км, вбираючи у себе низку менших водних потоків, після чого впадає у Свон. Іншим прикладом є річка , яка тече на захід, однак на відстані 10 км від узбережжя повертає на південь і тече паралельно узбережжю ще майже 20 км, після чого впадає у .

Рельєф прибережної рівнини Свон є причиною утворення великих систем водно-болотних угідь, розташованих у міждюнних улоговинах та орієнтованих з півночі на південь. Так, на північ від міста Перт знаходиться ланцюг , який включає озера Пінджар, Джандабуп та Гнангара. У міждюнних улоговинах в гирлі річки Свон розташовані великі водно-болотні угіддя та . Підземні води, що знаходяться під системами дюн, відіграють велике значення для місцевого населення: так, водний резервуар під пагорбом забезпечує від 35 % до 50 % потреб мешканців Перта у питній воді.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон "Чагарники та рідколісся прибережної рівнини Свон" відповідає біорегіону "Прибережна рівнина Свон". Він складається з двох субрегіонів: Регіони та субрегіони IBRA7Субрегіон IBRAКодIBRAПлощаПлато Дандарраган SWA01 Перт SWA02

Клімат В межах регіону домінує середземноморський клімат (Csa за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується спекотним, сонячним і сухим літом та м'якою, вологою зимою. Середньорічна кількість опадів коливається від 500 до 7300 мм, більшість з яких випадає взимку, з травня по вересень.

Флора Рослинний покрив прибережної рівнини Свон переважно представлений чагарниковими пустищами, які у внутрішніх районах поступаються місцем рідколіссям. Серед прибережних дюн переважають пустища квонган та невисокі рідколісся, у яких домінують евкаліпти (Eucalyptus spp.) та банксії (Banksia spp.). Зазвичай, чагарникові зарості квонган ростуть на піщаних рівнинах та у низинах, а також на височинах, де переважають латеритні ґрунти, тоді як евкаліптові рідколісся та ростуть на верхніх схилах долин, де переважають . Відкриті пустища частіше зустрічаються на сухих ділянках, тоді як кращий доступ до ґрунтових вод сприяє росту евкаліптових чагарників. Серед видів, що переважають у чагарникових пустищах регіону, слід відзначити (Banksia attenuata), (Banksia menziesii), (Eucalyptus todtiana) та кілька видів казуарин (Casuarina spp.). Західноавстралійські різдвяні дерева (Nuytsia floribunda) локально домінують у сухіших районах. Серед чагарників, поширених у вологих районах прибережної рівнини Свон, слід відзначити різні види акацій (Acacia spp.), (Adenanthos spp.), банксій (Banksia spp.), казуарин (Casuarina spp.), (Dryandra spp.), гревілей (Grevillea spp.) та (Hakea spp.).

Евкаліптові рідколісся ростуть на нижніх схилах та на дні деяких долин, у районах, де переважають суглинки та піщані суглинки. На південному кінці прибережної рівнини Свон ростуть високі рідколісся, у яких домінують (Eucalyptus gomphocephala). Ці дерева можуть утворююти як моновидові насадження, так і зустрічатися разом з (Eucalyptus decipiens) та/або (Eucalyptus cornuta). На півдні регіону зустрічаються чисті насадження (Agonis flexuosa), тоді як на півночі вони замінюються невисокими насадженнями банксій (Banksia spp.) та (Allocasuarina fraseriana). Раніше на прибережній рівнині Свон були поширені рідколісся, у яких переважали (Corymbia calophylla), (Kingia australis) та (Xanthorrhoea preissii), однак більша частина їх була вирубана.

Загалом флора прибережної рівнини Свон налічує приблизно 2000 видів рослин, значна частина з яких є ендеміками. Місцева рослинність середземноморського типу демонструє різноманітні адаптації до бідних ґрунтів, літньої посухи та регулярних пожеж. Так, на піщаних рівнинах регіону зустрічається багато росичок (Drosera spp.) — хижих рослин, що отримують азот і фосфор з комах, яких вони ловлять. Сезонні водно-болотні угіддя, які пересихають влітку та наповнюються водою взимку, є найрізноманітнішими екосистемами на Прибережній рівнині Свон: тут зустрічається 16 з 30 основних флористичних угруповань екорегіону.

Фауна Серед поширених в регіоні ссавців слід відзначити західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), лисячого кузу (Trichosurus vulpecula), тафу (Phascogale tapoatafa), жовтоногу сумчасту мишу (Antechinus flavipes), південного бурого бандикута (Isoodon obesulus), австралійського чагарникового щура (Rattus fuscipes) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). Майже ендемічними представниками регіону є західні чагарникові валлабі (Notamacropus irma) та сірочереві сумчасті миші (Sminthopsis griseoventer). На острові , розташованому за 18 км на захід від Перта, мешкає стабільна популяція рідкісних, майже ендемічних квокк (Setonix brachyurus), а на острові — майже ендемічні таммарські валлабі (Notamacropus eugenii). Особливе значення для місцевих екосистем відіграють (Cercartetus concinnus) та смугасті п'яткоходи або медові поссуми (Tarsipes rostratus) — одні з дуже небагатьох ссавців, окрім деяких кажанів, які переважно харчуються нектаром та пилком. Загалом близько 15 % рослин Південно-Західної Австралії запилюються хребетними тваринами.

Орнітофауна регіону включає австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), чорного лебедя (Cygnus atratus), (Phaps chalcoptera), (Phaps elegans), австралійського орла (Aquila audax), австралійську сову-голконога (Ninox boobook), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), червонохвостого какатоїса (Calyptorhynchus banksii), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), золотавого папужку (Neophema elegans), жовтокрилого медника (Gavicalis virescens), бурого медовця (Lichmera indistincta), білощоку медовку (Phylidonyris niger), бронзову медовку (Gliciphila melanops), червонолобого тоутоваї (Petroica goodenovii), червоноволого тоутоваї (Petroica boodang), сивоспинного окулярника (Zosterops lateralis), сірого куравонга (Strepera versicolor), сірого ядлівчака (Colluricincla harmonica), рудолобого малюра-м'якохвоста (Stipiturus malachurus) та велику діамантницю (Pardalotus striatus). Майже ендемічними представниками регіону є евкаліптові какатоїси (Calyptorhynchus latirostris), білохвості какатоїси (Calyptorhynchus baudinii), червоноголові папуги (Purpureicephalus spurius), жовтощокі розели (Platycercus icterotis), жовтоголові періко (Polytelis anthopeplus), західні медолюби-сережники (Anthochaera lunulata), західні медолюби-шилодзьоби (Acanthorhynchus superciliosus), оливковокрилі медопійники (Melithreptus chloropsis) та біловолі корольці (Quoyornis georgianus).

Герпетофауна регіону включає низку ендемічних видів плазунів, зокрема надзвичайно рідкісних західних болотяних черепах (Pseudemydura umbrina), популяція яких нараховує близько 300 особин, та плямистих гребневухих сцинків (Ctenotus ora), які були описані лише у 2012 році. Загалом поблизу міста Перт було зареєстровано 16 видів жаб, 51 вид ящірок та 24 види змій.

Збереження Майже 80 % природної рослинності на прибережній рівнині Свон було знищено за останні століття. Особливо постраждали піщані пустища поблизу міста Перт, які були повністю знищені внаслідок розширення міської забудови. Основними загрозами для збереження природи регіону є подальший розвиток інфраструктури, зміна режиму пожеж та поширення інтродукованих видів тварин і рослин. Основними природоохоронними територіями регіону є Національний парк Намбунг, , , , Природний заповідник Ванагаррен, Природний заповідник Нілген, , та .

Примітки

Посилання «Swan Coastal Plain scrub and woodlands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Southwest Australia Woodlands» — One Earth.