Конвенція Ради Європи про захист професії адвоката () — міжнародний договір Ради Європи, присвячений захисту адвокатури, адвокатів та їхніх професійних асоціацій. Конвенцію, зареєстровану в Серії договорів Ради Європи під № 226 (CETS № 226), ухвалив Комітет міністрів Ради Європи 12 березня 2025 року. 13 травня 2025 року її відкрили для підписання в Люксембурзі.
Рада Європи визначає Конвенцію як перший міжнародний юридично обов’язковий договір, спеціально присвячений захисту професії адвоката. Вона регулює діяльність професійних асоціацій, доступ до професії, професійні права адвокатів, свободу вираження поглядів, дисциплінарні процедури та спеціальні заходи захисту від нападів, погроз, переслідування і неправомірного втручання. Виконання Конвенції контролюватимуть Група експертів із захисту професії адвоката (GRAVO) та Комітет Сторін.
Станом на липень 2026 року Конвенцію підписали 34 держави, однак вона ще не набула чинності, оскільки не досягнуто необхідної кількості ратифікацій.
Передумови До ухвалення Конвенції окремі гарантії професійної діяльності адвокатів випливали з положень Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, а також містилися в Основних принципах ООН щодо ролі адвокатів 1990 року і Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R(2000)21 про свободу здійснення професії адвоката. Останні два документи не мали характеру міжнародного договору і належали до інструментів «м’якого права».
24 січня 2018 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила Рекомендацію 2121 «Необхідність розроблення Європейської конвенції про професію адвоката». Асамблея звернула увагу на поширення переслідувань, погроз і нападів на адвокатів та запропонувала закріпити стандарти Рекомендації № R(2000)21 у юридично обов’язковому договорі з ефективним контрольним механізмом.
У 2020 році Європейський комітет з правового співробітництва (, CDCJ) підготував дослідження доцільності нового європейського правового інструменту. У ньому проаналізували чинні міжнародні стандарти та необхідність спеціального юридично обов’язкового договору.
Розроблення та ухвалення У 2022 році Комітет міністрів утворив під керівництвом CDCJ Комітет експертів із захисту адвокатів (, CJ-AV). До його складу ввійшли 15 представників держав, учасників і спостерігачів, зокрема міжнародних неурядових організацій, які займаються захистом прав та інтересів адвокатів.
Упродовж 2022—2024 років CJ-AV провів дев’ять засідань, під час яких підготував проєкти Конвенції та пояснювального звіту до неї. На останньому засіданні 9—11 вересня 2024 року комітет завершив роботу над текстами і передав їх до CDCJ.
19—21 листопада 2024 року CDCJ схвалив проєкт Конвенції та передав його Комітету міністрів, а також затвердив пояснювальний звіт. 30 січня 2025 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила Висновок № 304 щодо проєкту Конвенції.
12 березня 2025 року Комітет міністрів ухвалив Конвенцію. Її відкрили для підписання 13 травня 2025 року під час 134-ї сесії Комітету міністрів у Люксембурзі. У перші два дні документ підписали 17 держав.
Зміст Конвенція складається з преамбули, 24 статей, об’єднаних у п’ять розділів, і додатка про привілеї та імунітети членів моніторингових делегацій.
Мета і сфера застосування (статті 1,2) Метою Конвенції є посилення захисту професії адвоката та права здійснювати її незалежно, без дискримінації, неправомірного перешкоджання або втручання, а також без нападів, погроз, переслідування чи залякування.
Конвенція застосовується до професійної діяльності адвокатів і їхніх професійних асоціацій. Окремі її гарантії поширюються також на адвокатів, які надають послуги в іншій державі під професійним найменуванням держави походження, представників у міжнародних судах і трибуналах, а також працівників та помічників, безпосередньо залучених до адвокатської діяльності.
Для цілей Конвенції адвокатом визнається фізична особа, яка відповідно до національного законодавства має необхідну кваліфікацію і дозвіл на здійснення професії.
Професійні асоціації та доступ до професії (статті 4, 5) Держави-учасниці повинні гарантувати незалежність і самоврядність професійних асоціацій адвокатів. Вибори їхніх керівних органів мають відбуватися за встановленими правилами та без зовнішнього втручання.
До повноважень таких асоціацій Конвенція відносить представництво інтересів адвокатів, захист незалежності професії, розроблення стандартів професійної поведінки, сприяння доступу до професії та підвищенню кваліфікації, а також співпрацю з національними й міжнародними організаціями. Державні органи мають своєчасно та ефективно консультуватися з професійними асоціаціями щодо законодавчих, процедурних і адміністративних змін, які безпосередньо впливають на адвокатську діяльність або регулювання професії.
Допуск до професії, продовження права на її здійснення та поновлення такого права повинні ґрунтуватися на об’єктивних, належних і прозорих критеріях, застосованих у межах справедливої процедури. Рішення має ухвалювати професійна асоціація або інший незалежний орган із можливістю оскарження до незалежного й безстороннього суду чи трибуналу.
Професійні права адвокатів (стаття 6) Конвенція зобов’язує держави забезпечити адвокатам можливість:
надавати юридичні консультації, допомогу та представництво, зокрема для захисту прав людини; самостійно приймати або відмовлятися приймати клієнта та припиняти відносини з ним; мати оперативний і ефективний доступ до клієнтів, включно з особами, позбавленими волі; отримувати доступ до матеріалів, що перебувають у володінні державних органів, судів і трибуналів та необхідні для представництва клієнта; звертатися до судів та ефективно брати участь у провадженнях; подавати від імені клієнта заяви й клопотання; інформувати громадськість про свої послуги.
Адвокати не повинні нести цивільну або кримінальну відповідальність за усні чи письмові заяви, добросовісно і сумлінно зроблені під час представництва клієнта у провадженні.
Окремо Конвенція гарантує право на конфіденційні зустрічі й спілкування з клієнтами та потенційними клієнтами. Адвоката не можна примушувати розкривати, передавати або давати показання щодо інформації та матеріалів, отриманих від клієнта або підготовлених у зв’язку з наданням правничої допомоги. Обмеження цих прав допускаються лише тоді, коли вони передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві.
Держави також повинні забезпечити, щоб адвокат не зазнавав негативних наслідків через ототожнення з клієнтом або справою клієнта.
Свобода вираження поглядів (стаття 7) Адвокати мають право інформувати громадськість про справи своїх клієнтів у межах обмежень, що випливають із професійних обов’язків, належного здійснення правосуддя та поваги до приватного життя.
Конвенція також гарантує адвокатам та їхнім професійним асоціаціям право брати участь у публічних дискусіях щодо чинного і пропонованого законодавства, судових рішень, організації правосуддя, доступу до суду, прав людини та верховенства права, а також вносити пропозиції щодо реформ.
Дисциплінарне провадження (стаття 8) Підстави дисциплінарної відповідальності адвокатів повинні встановлюватися законом і ґрунтуватися виключно на стандартах професійної поведінки, сумісних із правами та свободами, гарантованими Європейською конвенцією з прав людини.
Дисциплінарні справи мають розглядати незалежний і безсторонній дисциплінарний орган професійної асоціації, інший незалежний орган або суд. Провадження повинно відповідати вимогам справедливого судового розгляду, а адвокат має право користуватися допомогою обраного захисника та оскаржити рішення до незалежного суду.
Дисциплінарні стягнення повинні відповідати принципам законності, недискримінації та пропорційності. Заборону здійснювати професію належить застосовувати лише за найсерйозніші порушення професійних стандартів.
Заходи захисту (стаття 9) У разі позбавлення волі адвокат має право на адвоката за власним вибором і можливість без невиправданої затримки повідомити представника професійної асоціації про затримання, його правові підстави та місце перебування.
Конвенція передбачає присутність незалежного адвоката або представника професійної асоціації під час обшуку адвоката, приміщень, транспортних засобів чи пристроїв, що використовуються у професійній діяльності, а також під час вилучення або копіювання професійних документів і даних. Ці гарантії застосовуються з урахуванням установлених Конвенцією умов і винятків.
Держави повинні забезпечити адвокатам та професійним асоціаціям можливість здійснювати діяльність без фізичних нападів, погроз, переслідування, залякування, неправомірного перешкоджання або втручання. Якщо такі дії можуть становити кримінальне правопорушення, держава зобов’язана провести ефективне розслідування. Державам також заборонено вживати заходів або підтримувати практики, що підривають незалежність і самоврядність професійних асоціацій.
Моніторинговий механізм (розділ III) Контроль за виконанням Конвенції здійснюватимуть Група експертів із захисту професії адвоката (, GRAVO) та Комітет Сторін.
GRAVO складатиметься щонайменше з восьми і не більше ніж із дванадцяти незалежних експертів, яких Комітет Сторін обиратиме на чотири роки з можливістю одного переобрання. Експерти мають представляти різні правові системи, діяти особисто, незалежно й неупереджено; склад групи повинен забезпечувати географічний і гендерний баланс.
Оцінювання виконання Конвенції проводитиметься циклами. GRAVO зможе використовувати анкети, отримувати інформацію від держав, професійних асоціацій, неурядових організацій, інституцій громадянського суспільства та національних правозахисних установ. За недостатності інформації група матиме право проводити візити до держави.
За результатами оцінювання GRAVO готуватиме звіт і висновки, які оприлюднюватимуться разом із коментарями відповідної держави. Комітет Сторін зможе на підставі цих матеріалів надавати державі рекомендації та встановлювати строк для подання інформації про їх виконання.
Конвенція передбачає також термінову процедуру. Якщо GRAVO отримає достовірні відомості про ситуацію, яка потребує негайного реагування для запобігання серйозним порушенням або обмеження їх масштабів, група може вимагати спеціальний звіт держави та провести окреме розслідування, включно за згодою держави з візитом на її територію.
Підписання і набрання чинності Конвенція відкрита для підписання державами — членами Ради Європи, державами, які не є її членами, але брали участь у розробленні документа, а також Європейським Союзом. Після набрання Конвенцією чинності до неї за запрошенням Комітету міністрів зможуть приєднуватися й інші держави.
Конвенція набуде чинності в перший день місяця після завершення тримісячного строку від дати, коли згоду бути зв’язаними нею висловлять вісім підписантів, з яких щонайменше шість мають бути державами — членами Ради Європи.
Україна і Конвенція Україну в Комітеті експертів із захисту адвокатів представляв заступник голови Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України Валентин Гвоздій. На першому засіданні CJ-AV, що відбулося 6—8 квітня 2022 року, його обрали заступником голови комітету.
У березні 2025 року Національна асоціація адвокатів України оприлюднила неофіційний український переклад Конвенції та пояснювального звіту до неї.
18 лютого 2026 року Президент України уповноважив Постійного представника України при Раді Європи Миколу Точицького підписати Конвенцію. Україна підписала Конвенцію 9 березня 2026 року. Станом на 21 липня 2026 року Україна її не ратифікувала.
Оцінки та зауваження У Висновку № 304 Парламентська асамблея Ради Європи привітала завершення підготовки Конвенції, відзначивши створення структурованої системи юридичного захисту адвокатської професії та міжнародного механізму контролю. Асамблея також позитивно оцінила можливість приєднання до Конвенції держав, які не є членами Ради Європи.