Йосеб (Іосеб) Ціцішві́лі (, ? – до 1846) — грузинський князь (таваді), активний учасник визвольного руху початку XIX ст. за відродження анексованого Російською імперією Картлі-Кахетинського царстваMuzychko, O.The Georgian Wolves: The History of the Petrovskyi Family. — London, 2026. — ISBN 978-0-9564683-6-9.
Походження Син князя Іване Ціцішвілі (? — 1816) — коріасаулбаші (палацового охоронця) царя Картлі-Кахетинського царства Іраклія II (1783), власника маєтку в Кварелі. Онук сахлтухуцеса Картлі і Кахеті (1776—1778) Закарії Ціцішвіліმიჭიტაშვილი მ. საციციანოს ისტორია. წიგნი I. — თბილისი, 2016.
Життєпис 24 червня 1801 разом з батьком взяв участь у битві з лезгинами в ущелині Кохаджебі на березі річки Храмі, що завершилась перемогою ополчення грузинських князів і азнаурі.
1803 був серед князів, що підтримали принца Олександра Багратіоні — сина колишнього царя Іраклія ІІ, що розпочав боротьбу за відновлення анексованого Росією Картлі-Кахетинського царства. Приєднався до загонів Олександра, що базувались у Вірменії.
10 липня 1804 російський генерал Павло Ціціанов (Ціцішвілі) рапортував імператору Олександру I, що Йосеб Ціцішвілі та низка інших грузинських князів прибули до його табору з проханням про «імператорське прощення». Ціціанов взяв їх під символічний арешт у своїй квартирі на шість годин, без вилучення зброї. «Добровільна здача» князя могла бути хитрим тактичним ходом, адже надалі Йосеб перебував у лавах визвольного руху.
17 листопада 1810, згідно з рапортом генерала Тормасова, Йосеб Ціцішвілі на чолі озброєного загону атакував село Котелі у Шида-Картлі, де розміщувався підрозділ російської гвардії.
У 1812—1813 князь був учасником російсько-грузинської війни. Його батько Іване входив до близького оточення лідера визвольного руху принца Олександра та був одним із його ключових дипломатів.
1820, після смерті в еміграції дядька Закарії, Йосеб Ціцішвілі був реабілітований указом Олександра I.
Мешкав у родинному маєтку в Кварелі, Кахетія. Рік смерті невідомий.
Нащадки Син Тевдоре Йосебович Ціцішвілі (Нареклішвілі) (1828 — 1890) — родоначальник гілки роду Ціцішвілі-Нареклішвілі. 1846 за невстановлених обставин позбавив життя 21-річного князя Нестора Якобовича Русішвілі. Батько вбитого призначив винагороду — 100 золотих монет — за затримання Тевдоре, але той безслідно зник. Натомість, починаючи з 1847 у метриках Георгіївського храму села Земо Кандаура (приблизно за 60 км від Кварелі) фіксується новоприбулий мешканець Тевдоре Йосебович Нареклішвілі.
Згідно з історико-дослідницьким висновком істориків Тбіліського державного університету імені І. Джавахішвілі за підписом академіка Зази Алексідзе, «у сукупності демографічних, територіальних і датувальних даних» Тевдоре Ціцішвілі і Тевдоре Нареклішвілі — це одна і та ж особа.
Прямим нащадком Йосеба Ціцішвілі є відомий український підприємець і меценат, президент благодійного фонду «Солідарність» Олександр Петровський.
Примітки