Устя (давньорус. Оустье) — літописне давньоруське місто XI—XIII століть у Переяславській землі, археологічні залишки якого виявлені на правому березі нижньої течії Трубежа поблизу його впадіння у Дніпро. Поселення лежало приблизно за 8 км від давньоруського дитинця Переяслава, навпроти літописного Заруба, і займало площу понад 10 га.Кучера М. П. Переяславское княжество // Древнерусские княжества X—XIII вв. / отв. ред. Л. Г. Бескровный. — Москва: Наука, 1975. — С. 138. — PDF.

Михайло Кучера ототожнив це поселення з літописним Устям і вважав його дніпровською пристанню Переяслава. Ймовірно, принаймні частина поселення була укріплена.Кучера М. П. До питання про древньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. XXI. — С. 248. — PDF. Ю. Ю. Моргунов також характеризував Устя як дніпровську пристань Переяслава та ймовірний форпост Зарубського броду.Моргунов Ю. Ю. Историческая география Переяславской земли (Святослав Игоревич — Ярополк Владимирович). — Вологда: Древности Севера, 2019. — С. 196. — ISBN 978-5-93061-131-1. — PDF.

Територія пам'ятки нині затоплена Канівським водосховищем.Кучера М. П. Слов'яно-руські городища VIII—XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем. — Київ: Інститут археології НАН України, 1999. — С. 218. — PDF.

Літописні згадки Устя двічі згадується в давньоруському літописанні у зв'язку з половецькими нападами на Переяслав. Під 1096 роком повідомляється, що хан Куря з половцями воював поблизу Переяслава й спалив Устя. Друга згадка належить до 1136 року, коли половці знову підійшли до Переяслава, спустошили його околиці та спалили Устя.Кучера М. П. До питання про древньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. XXI. — С. 244. — PDF.

Таким чином, обидва відомі літописні повідомлення про місто пов'язані з нападами половців на найближчу округу Переяслава.

Історія локалізації Розташування Устя в гирлі Трубежа припускали ще дослідники XIX століття. Михайло Максимович звертав увагу на повідомлення про те, що під час великої повені 1867 року в гирлі Трубежа було розмито засипані піском залишки кам'яної споруди, яку вважали церквою. Сам Максимович споруди не оглядав, проте за отриманим уламком цегли датував її XI століттям. У гирлі Трубежа літописне Устя розміщував також Василь Ляскоронський.

Михайло Каргер, досліджуючи Заруб і Зарубський монастир на протилежному березі Дніпра, також згадував городище в гирлі Трубежа й пов'язував його з Устям.

Іншу локалізацію запропонував Павло Раппопорт, який ототожнював Устя з давньоруським городищем біля колишнього села Городище, розташованим значно південніше. Михайло Кучера відкинув таке ототожнення, оскільки цей пам'ятник лежав приблизно за 9 км на південь від гирла Трубежа, а давня долина нижньої течії річки проходила в іншому напрямку.

Археологічні дослідження Перше цілеспрямоване археологічне обстеження гирла Трубежа з метою перевірки локалізації літописного Устя провели 1960 року М. Ю. Брайчевський і Н. М. Кравченко у складі Канівської експедиції Інституту археології АН УРСР, очолюваної В. Й. Довженком. На правому березі Трубежа в урочищі Городище, на давній піщаній дюні, вони простежили культурний шар давньоруського часу.Кучера М. П. До питання про древньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. XXI. — С. 245. — PDF.

У зв'язку з майбутнім затопленням гирла Трубежа під час спорудження Канівської ГЕС місцевість повторно обстежив Михайло Кучера у складі Канівської експедиції 1964 року.

Дослідження встановило, що в XI—XIII століттях на підвищеному правому березі Трубежа приблизно за 0,5 км від тодішнього гирла існувало велике поселення. Значна частина його поверхні була перекрита намитим піском завтовшки переважно 20—40 см. Поверхня поселення здіймалася в середньому приблизно на 4 м над мінімальним рівнем води в Трубежі.

Топографія За поширенням археологічних матеріалів у береговому обриві Кучера визначив довжину поселення з півночі на південь приблизно у 500 м. Його ширина становила щонайменше 200 м, а загальна площа — понад 10 га. Частину культурного шару вже на час досліджень було зрізано річкою з півночі та південного сходу.Кучера М. П. До питання про древньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. XXI. — С. 246. — PDF.

У східній частині, де Трубіж утворював вигин, до поселення прилягала сегментоподібна долина без культурного шару. Вздовж неї з боку річки простежувалася затока у вигляді замуленого каналу завглибшки близько 0,5—0,75 м. На півдні територія поселення різко понижувалася в напрямку Дніпра. Культурний шар закінчувався на краю підвищеної площадки, тому поселення безпосередньо до основного русла Дніпра не доходило.

Культурний шар на площі поселення сягав приблизно 60—80 см, однак сильно постраждав від дніпровських повеней та перевідкладення піску.

Урочище Городище У північній частині поселення містився піщаний бугор, відомий під назвою Городище. Він мав розміри приблизно 80 × 140 м і здіймався на 1—1,5 м над навколишньою поверхнею. Найвища східна частина бугра мала овальну форму та розміри близько 65 × 90 м.

На Городищі виявлено давньоруську кераміку, сажу та вугілля. Кучера вважав, що принаймні ця частина поселення була укріплена. На його думку, дерево-земляні оборонні споруди могли згоріти, а згодом бути повністю зруйновані розмиванням водою.

Приблизно за 100 м на захід від Городища існував ще один піщаний бугор із давньоруськими матеріалами. Кучера припускав, що його природне положення могло бути використане для спорудження сигнально-сторожового пункту, пов'язаного з Переяславом.Кучера М. П. До питання про древньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. XXI. — С. 247—248. — PDF.

Знахідки та датування Основна маса археологічних матеріалів Устя належить до XII—XIII століть, тоді як знахідки XI століття траплялися значно рідше. Серед кераміки були виявлені уламки горщиків, а також фрагменти стінок і ручок привізних амфор, які на Русі використовували для транспортування та зберігання вина й олії.Кучера М. П. До питання про древньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. XXI. — С. 247. — PDF.

В культурному шарі також знайдено залізні цвяхи, ніж, фрагмент свинцевого виробу, кістяну накладку від луки сідла, кістки тварин, вугілля, попіл та шматки перепаленої глини.

На протилежному, лівому березі Трубежа, на підвищеннях біля озер було відкрито пов'язані з Устям поселення XI—XIII століть. Серед знахідок звідти відомі дві бронзові книжкові застібки, половина бронзового енколпіона, фрагменти залізного стремена та кресала, скляні намистини й уламок шиферного прясла. Кучера відносив книжкові застібки та енколпіон до речей міського побуту й розглядав їх як свідчення тісних зв'язків цієї території з Переяславом.Кучера М. П. До питання про древньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. XXI. — С. 249. — PDF.

Функції міста Михайло Кучера вважав, що Устя не було звичайним сільським поселенням. На користь цього він наводив значну площу пам'ятки, ймовірну наявність укріпленої частини, привізну амфорну кераміку та саме існування окремої назви міста в літописі.

Розташування при виході Трубежа до Дніпра було зручним для зупинки торговельних суден, які рухалися Дніпровським водним шляхом. Кучера вважав, що Устя виконувало роль дніпровської пристані Переяслава, де могли зупинятися великі дніпровські човни та звідки переяславські судна виходили на Дніпро.

М. К. Каргер припускав, що Устя разом із розташованим на протилежному березі Дніпра Зарубом також охороняло Зарубський брід. У пізнішій реконструкції історичної географії Переяславської землі Ю. Ю. Моргунов також називав Устя пристанню Переяслава та ймовірним форпостом цього броду.

Сучасний стан Пам'ятку обстежували перед спорудженням Канівської ГЕС саме через майбутнє затоплення гирла Трубежа. У пізнішому археологічному зводі М. П. Кучери пам'ятник, ототожнений з Устям, позначено як затоплений Канівським водосховищем.

Див. також Переяслав Переяславське князівство Заруб (місто) Трубіж Канівське водосховище

Примітки

Джерела Кучера М. П. До питання про древньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. XXI. — С. 244—249. — PDF. Кучера М. П. Переяславское княжество // Древнерусские княжества X—XIII вв. / отв. ред. Л. Г. Бескровный. — Москва: Наука, 1975. — С. 118—143. — PDF. Кучера М. П. Слов'яно-руські городища VIII—XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем. — Київ: Інститут археології НАН України, 1999. — 252 с. — PDF. Моргунов Ю. Ю. Историческая география Переяславской земли (Святослав Игоревич — Ярополк Владимирович). — Вологда: Древности Севера, 2019. — 375 с. — ISBN 978-5-93061-131-1. — повний PDF.

Посилання Стаття М. П. Кучери 1968 року на Figshare «Историческая география Переяславской земли» в електронній бібліотеці Інституту археології РАН