Етична дилема, яку також називають етичним парадоксом або моральною дилемою, — це ситуація, в якій перед суб'єктом постає два чи більше категоричних імперативів, і кожен доступний вибір є морально неправильним з позиції іншого імперативу.

Формулювання Етична дилема настає, коли є моральні підстави для виконання різних дій, але виконання однієї унеможливить виконання інших. «Справжньою» етичною дилемою є та, в якій відсутня логічна хиба (інакше це буде фальшива дилема) та передбачається, що зробивши будь-який доступний вибір, людина переживатиме докори сумління, вважаючи, що вчинила неправильно (матиме так званий моральний залишок).

Етична дилема як конфлікт імперативів відома ще принаймні з античності. У першій книзі «Держави» Платона Кефал визначає справедливість як «говорити правду та сплачувати свої борги». Сократ спростовує цю думку, кажучи, що було б неправильно, наприклад, повертати позичену зброю другу, який не при здоровому глузді. Тут є конфлікт між імперативами: поверненням своїх боргів та захистом інших від шкоди. Сократ стверджував, що в наведеному ним прикладі захист інших від шкоди важливіший.

Такі етики, як Іммануїл Кант, Джон Стюарт Мілл та Рональд Росс, вважали, що в адекватній моральній теорії не повинні виникати справжні моральні дилеми. Лише в XX ст. філософи почали оскаржувати це припущення.

Різновиди Етичні дилеми можна класифікувати таким чином:

Вибір між добрим і поганим вчинком, коли поганий вчинок також може призвести до хорошого результату. Наприклад: чи слід людині, що перебуває у скруті, вкрасти потрібну їй негайно річ? Вибір між двома добрими вчинками, де один варіант призведе до нездатності зробити добро за допомогою іншого. Скажімо, можна витратити гроші на допомогу одній людині, або інвестувати їх у справу, що принесе користь багатьом людям у майбутньому. Вибір між двома добрими вчинками, де рішення не вибирати призведе до нездатності зробити добро взагалі. Як-от: є двоє поранених людей; часу на порятунок обох не вистачить; коли вибрати одну людину, інша неминуче загине; якщо не робити нічого, загинуть обоє. Вибір між двома поганими вчинками, де вибір одного може призвести до менш поганого результату, ніж вибір іншого. Відомим прикладом є проблема вагонетки, суть якої зводиться до дилеми: убити одну людину чи своєю бездіяльністю дозволити загинути декільком? Вибір між двома поганими вчинками, де жоден варіант не веде до хорошого результату. До прикладу, після аварії у відкритому морі опинилися на шлюпці декілька людей; капітан знає, що можливо доплисти до суші, веслуючи, але для цього доведеться вбити найслабших або переконати їх скоїти самогубство; якщо їх лишити, шлюпка буде заважка і загинуть усі.

У культурі Етичні дилеми часто присутні в художніх творах, де вибір персонажів розкриває їхній характер або пропагує певну ідею.

В «Агамемноні» Есхіла головний герой може принести свою дочку Іфігенію в жертву, щоб богиня Артеміда послала сприятливий вітер кораблям для плавання на війну; Іфігенія в той час готується до свого весілля; Агамемнон вирішує вбити дочку.

У романі Віктора Гюго «Знедолені» (1862) головний герой, Жан Вальжан, є несправедливо засудженим каторжником-утікачем, який став успішною людиною. Він дізнається, що іншу людину сприйняли за нього, їй тепер загрожує довічна каторга. Якщо Жан зізнається хто він, то врятує цю невинну людину. Але тоді його підтримку втратять безпорадна жінка та її мала дочка. Він міркує, що краще мовчати і продовжити допомагати іншим людям, але одночасно картає себе за егоїзм.

Оповідання «Ті, хто покидають Омелас» (1973) Урсули К. Ле Гуїн описує місто, в якому всі щасливі і мають достаток будь-яких благ. Але такий стан підтримується стражданням однієї дитини. Більшість людей, коли дізнаються про це, покидають місто. Ле Гуїн спочатку приписала використаний літературний прийом філософу та психологу Вільяму Джеймсу, хоча подібне писав Федір Достоєвський, наводячи в «Братах Карамазових» питання: чи варто віддати на тортури і вбивство невинну дитину, якщо в результаті це принесе всім благо? Його персонаж відповідає «ні», але мається на увазі, що це допустимо, якщо жертва буде добровільна. Оригінальний опис дилеми Достоєвським стосується спасіння людей Ісусом Христом шляхом Христової смерті.

У романі «Вибір Софі» (1976) Вільяма Стайрона жінка Софі з її двома дітьми відправлена ​​до табору смерті. Нацист пропонує їй вибір: кого з дітей буде вбито. Вона робить вибір, керуючись тим, яка дитина має вищі подальші шанси пережити табір. Доля цієї дитини лишається невідомою і Софі вагається чи правильно вчинила.

«Мовчання» (2016) — фільм, заснований на однойменному історичному романі 1966 року Сюсаку Ендо. Священника змушують зректися своєї віри, щоб врятувати групу християн від страти. Він відмовляється від очікуваної від християнина мученицької смерті та зрікається віри, знаючи, що їхні кати швидше всього не дотримаються обіцянки. Однак, йому з'являється Христос і пояснює, що шанс на порятунок життя важливіший за репутацію.

У відеоіграх вибір при етичній дилемі може відкривати можливості, що визначають наступний стиль грання. В такому випадку вчинки оцінюються грою як «добрі» чи «злі», і здійснення певної кількості тих або інших відкриває рівноцінні перспективи, лишаючи при цьому моральну оцінку на вибір гравців, як у Fable (2004). Ігрові умовності можуть також робити вчинки, безумовно погані в реальності, нейтральними. До прикладу, фактична крадіжка предмета зараховується як «знайдення».

Проблема вагонетки, вперше запропонований Філіппою Фут в 1967 році, отримала широку відомість, хоча критикувалася за нереалістичність описаної ситуації. Дослідження психологів показали, що більшість людей обрали б утилітарний підхід, пожертвувавши однією людиною задля порятунку інших. Але якщо це знайома їм людина чи відомо додаткові деталі про неї, рішення змінюється.

Примітки