Похід на Очаків 1528 року — військово-морська та сухопутна експедиція об'єднаних польсько-литовсько-козацьких сил (а за етнічним складом учасників  — переважно руським/українським) під проводом черкаського і канівського старости Остафія Дашковича та хмільницького старости Предслава Лянцкоронського проти османсько-кримських сил у районі Очакова наприкінці 1528 року. У результаті успішного рейду союзники розгромили татарські загони, завдавши їм значних втрат та захопивши багату здобич.

Передумови Перший відомий великий козацький похід на Очаків відбувся у 1493 році, коли черкаський староста Богдан Глинський (Мамай) захопив та зруйнував щойно збудовану османську фортецю Наровчат-Кале (Очаків). Напади на Очаківський регіон повторювалися у 1523 та 1527 роках.

На початку 1528 року невеликий татарський загін здійснив опустошливий набіг на Поділля, однак був розгромлений польсько-руськими військами неподалік Кам'янця-Подільського. У відповідь на постійну татарську загрозу прикордонні старости вирішили завдати превентивного удару по татарських кочовищах та османських володіннях у Північному Причорномор'ї.

Перебіг походу Наприкінці 1528 року Остафій Дашкович та Предслав Лянцкоронський розпочали мобілізацію сил для майбутнього походу. Їм вдалося зібрати загін чисельністю близько 1 200 осіб, до якого увійшли запорозькі козаки, місцева шляхта та представники земельної служби («посполитого рушення»). Михайло Грушевський відзначає також участь у рейді вінницького та брацлавського підстарост зі своїми людьми.

Вирушивши з українських земель углиб османських володінь, союзники раптово підійшли до Очакова. Вони спустошили околиці міста та захопили в татар багату здобич, зокрема 500 коней і близько 30 000 овець та іншої худоби.

Татари спробували відбити худобу та знищити загін нападників. У ході переслідування відбулося три послідовні битви, проте в усіх зіткненнях перемогу здобули сили Дашковича та Лянцкоронського. Здобувши повну перемогу, союзне військо успішно повернулося на Поділля та Київщину.

Наслідки Успіх Очаківського походу 1528 року надихнув прикордонних старост на нові операції проти Кримського ханства та Османської імперії: Похід 1529 року: 2000 козаків і поляків під проводом Юрія Язловецького знову напали на османські володіння, скориставшись міжусобицею між ханом Саадет-Ґераєм та його суперником Іслям-Султаном. Однак через помилку та захоплення в полон руського розвідника Язловецький атакував загони Іслям-Султана, який на той момент вважався союзником польського короля. У відповідь татари заманили загін Язловецького в засідку під Очаковим; сам командир потрапив у полон, а більшість його вояків загинула. Похід 1530 року: Прагнучи реваншу за невдачу 1529 року, Микола Сенявський та Предслав Лянцкоронський вирушили до Чорноморського узбережжя. Замість Очакова они атакували Аккерман (Білгород-Дністровський), де завдали нищівної поразки османсько-кримським силам.

Постійні успішні походи Остафія Дашковича проти кримців (зокрема в 1523, 1527 та 1528 роках) викликали обурення хана Саадета Ґерая, що зрештою призвело до масштабної облоги Черкас 1532 року, яка для кримців була безрезультатно.

Див. також Остафій Дашкович Предслав Лянцкоронський Морські походи запорозьких козаків Облога Черкас (1532)

Примітки

Джерела Грушевський М. С. Історія України-Руси. Том VII. Розділ I. — Київ-Львів, 1909. Дорошенко Д. І. Нарис історії України. — Львів: Світ, 1992. — 238 с. Мандзяк В. Битви української середньовічної та ранньомодерної історії. Довідник. — Тернопіль: Літопис, 2011. — 348 с. — ISBN 978-966-7353-53-7. Мицик Ю. А. Лянцкоронський Прецлав // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Л — Мі. — С. 402. — ISBN 978-966-00-1028-1. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. У 3-х т. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 1990.