Лох-Марі () — озеро в області Вестер-Росс у Північно-Західному нагір'ї Шотландії. Маючи довжину і максимальну ширину близько , воно є четвертим за величиною прісноводним озером Шотландії та найбільшим на північ від Лох-Несс. Площа поверхні озера становить .
Лох-Марі містить п'ять великих лісистих островів і понад 60 менших, багато з яких мають власні маленькі озера. Найбільший острів, Ейлін-Сувайн, містить озеро, яке саме по собі містить острів,Ordnance Survey. 1:25000 Explorer map. Sheet 433, Torridon - Beinn Eighe & Liathach. — ситуація, що більше ніде не трапляється у Великій Британії. Айл-Марі зберігає рештки долютеранської каплиці та місця християнського паломництва, яке вважається скитом VIII століття святого Маела Руби (пом. 722) — місіонера Кельтської церкви з абатства Бангор у гельській Ірландії, який також заснував монастир Епклкросс у 672 році. Саме на його честь названо озеро; до прибуття святого в цю місцевість озеро, як вважають, називалося Лох-Ю, про що свідчить назва села Кінлохʼю (, «голова Лох-Ю»), розташованого на східному кінці Лох-Марі.
Озеро має важливе значення для дикої природи. Це місце однієї з найбільших популяцій гніздування чорношиїх гагар у Великій Британії, а також важлива популяція видри річкової. Острови Лох-Марі є місцем розташування одного з найкращих природних каледонських соснових лісів Шотландії й особливо відомі своїми бабками — тут зафіксовано 12 видів. Води, острови та береги Лох-Марі захищені кількома природоохоронними статусами, що накладаються один на одного.
Географія
Лох-Марі значно довше, ніж ширше, і простягається вздовж осі північний захід — південний схід. Витік відбувається через коротку річку Ю (River Ewe), якою вода потрапляє до морського озера Лох-Ю поблизу села Пулью; село Кінлохʼю розташоване біля витоку озера на південно-східному кінці. Дорога A832 між ними проходить уздовж більшої частини південно-західного берега озера, але на півночі відхиляється від нього, прямуючи через Гейрлох уздовж узбережжя від Пулью. Рівень озера — над середнім рівнем моря (зимовий рівень води).
Озеро поділене на три основні басейни й має багато островів: співвідношення площі островів до площі водної поверхні є більшим, ніж у будь-якому іншому великому озері Шотландії.Bathymetrical Survey of the Fresh-Water Lochs of Scotland, 1897-1909. Volume II, Page 211. Найглибший із басейнів, глибиною , відомий як басейн Груді (Grudie Basin) і лежить між Айл-Марі та витоком озера. На північний захід від нього розташований басейн Слаттадейл, що містить більшість островів. На північ від островів лежить мілководна ділянка, яка відокремлює басейн Слаттадейл від басейну Ардлейр — найбільш неправильної форми серед трьох.
Найпомітніша гора на північному березі Лох-Марі — Сліох, один із манро Шотландії (гора висотою понад ), яка височіє над східним краєм озера над Кінлохʼю. Вона складається переважно з торридонського пісковику докембрійського віку, що лежить на корінних породах льюїського гнейсу. Гора популярна серед туристів, скелелазів та любителів скремблінгу. Інші вершини на північному боці — Бен-Ейрі-Хар та Бен-Лейр, обидві класифіковані як Корбетти. Уся довжина північно-східного берега Лох-Марі є частиною маєтку Леттероу, Гайтс-оф-Кінлохʼю і Торнейг площею , який поширюється на північ на територію, відому як Фішерфілд-Форест. Південно-західний бік Лох-Марі також дуже гористий і включає Торридонський ліс. Найпомітніша вершина тут — Бен-Ей, увінчана білим кварцитом. Три основні землевласники володіють південно-західним берегом: із півдня на північ це NatureScot (Національний природний заповідник Бен-Ей), маєток Груді та Талладейл площею , а також маєток Гейрлох (Флаверлейл і Шилдейг) та Конон площею .
Історія
Між 671 і 722 роками місіонер Кельтської церкви святий Маел Руба прибув до Лох-Марі й заснував каплицю та місце християнського паломництва на Ейлін-Маолруйве (Isle Maree). За повідомленнями, рештки цієї каплиці ще були помітні у 1861 році, але нині від них не залишилося слідів, хоча кладовище, пов'язане з каплицею, збереглося досі. Невелике накрите святе джерело на острові, за переказами, було освячене святим.
У середні віки острів Ейлін-Груйді на Лох-Марі був осередком клану МакБет; у 1430 році або невдовзі після цього МакБетів витіснив Клан Мак-Леод. Дослідження острова в 1965 році виявило укріплену ділянку розміром 44 на 36 метрів зі стінами завтовшки 1 м і заввишки 2 м, а також підземелля глибиною 1,8 м у південно-східному куті. Жодних будівель у межах укріплень виявлено не було.
Через віддалене розташування нині навколо Лох-Марі майже немає промисловості, однак раніше цей район був центром виробництва заліза. У XVII столітті щодня до 8 гектарів дубових лісів перетворювали на деревне вугілля для виплавки болотяної залізної руди в Леттероу на північно-східному березі. Кажуть, що робітників цих залізоплавильних печей ховали на Айл-Марі. Рештки однієї з печей можна побачити на місці, відомому як Ред-Сміді, на північно-східному березі річки Ю між витоком озера і Пулью. На цьому місці знайдено шматки руди, шлаку та заліза.
Озеро стало популярним місцем для рибалки на форель після того, як у 1877 році королева Вікторія відвідала готель Loch Maree Hotel у Талладейлі, — цей візит спричинив назву водоспаду Вікторія-Фолс поблизу готелю.Black's Guide to Scotland. Published by Adam & Charles Black, London. 1903. p. 466. У 1883 році власник готелю Loch Maree Hotel запустив пароплавне сполучення озером із каретним сполученням до залізничної станції Ахнашин, що з'єднувало Пулью з Кінлохʼю. Сполучення було припинено близько 1911 року. У 1893 році пропонувалося побудувати гілку залізниці від Ахнашина до Олтбі вздовж південного берега Лох-Марі; залізниця мала збільшити туристичний потік вікторіанської доби, а також обслуговувати рибальство, пошту та сполучення зі Сторновеєм, однак план згодом було відхилено.
Екологія Лох-Марі має міжнародне значення для дикої природи та біорізноманіття і є місцем однієї з найбільших популяцій гніздування чорношиїх гагар у Великій Британії.
Морська форель і лосось є важливою частиною екосистеми озера, забезпечуючи їжею чорношиїх гагар і видру річкову (Lutra lutra): молодь форелі може становити значну частину раціону чорношиїх гагар. Донедавна тисячі дорослих морських форелей (прохідна форма струмкової форелі Salmo trutta) та лососів (Salmo salar) щоліта поверталися в озеро з моря. Морська форель збиралася у великій кількості в певних затоках, забезпечуючи одну з найзахопливіших риболовель у Шотландії, завдяки чому озеро мало міжнародну репутацію. Британський рекорд морської форелі вагою було впіймано на «дапінг-муху» в озері 1952 року. Промисел морської форелі занепав у 1980-х і 1990-х роках. В озері також мешкають дві окремі популяції гольця арктичного (Salvelinus alpinus), про які відомо мало. Одна форма гольця з великим оком, що живиться на дні на глибині, досягає статевої зрілості за розміру менше 15 см. Інша форма виростає понад 32 см і іноді її можна побачити зграями, що вирують на поверхні у спокійну погоду.
Острови Лох-Марі лісисті й є місцем розташування одного з найкращих природних каледонських соснових лісів Шотландії. Ці ліси, разом з іншими у Вестер-Россі, генетично відрізняються від інших соснових лісів Шотландії, виявляючи більшу схожість із лісами південної Європи. Вважається, що це наслідок того, що західна Шотландія звільнилася від льоду першою наприкінці останнього льодовикового періоду, що дозволило сосні просуватися на північ уздовж західної окраїни Європи. Сосни досягли східної Шотландії з більш північних областей у пізніший період, коли льодовикові щити відступили далі. Сосна звичайна є домінантним видом у цих лісах, однак присутні й інші види дерев, як-от горобина скельна та ялівець звичайний. Острови Лох-Марі особливо відомі своїми бабками — тут зафіксовано 12 видів, зокрема північна смарагдова, блакитний яструб та білолиций падальник. На островах трапляються лісові куниці та орлани-білохвости, які також гніздяться там разом із дроздами-омелюхами; сірі гуски, за відомостями, гніздилися тут у минулому, але не роблять цього з 1970-х років.
Природоохоронний статус Наявність чорношиїх гагар на озері зумовила надання йому статусу Спеціальної природоохоронної території (SPA) відповідно до Директиви ЄС про місцеперебування. Озеро також має статус Спеціальної зони збереження (SAC) у складі комплексу Loch Maree Complex SAC, який поширюється на навколишні пагорби, включно з Бен-Ей.
Понад 60 островів у межах озера утворюють Національний природний заповідник Островів Лох-Марі (NNR), який з 2014 року управляється спільно із сусіднім заповідником Бен-Ей як єдиний заповідник. Заповідники Бен-Ей та Островів Лох-Марі входять до основної зони біосферного заповідника ЮНЕСКО «Вестер-Росс».
Лох-Марі класифіковане як охоронювана територія категорії IV за класифікацією Міжнародного союзу охорони природи, і має статус Рамсарського угіддя з 19 вересня 1994 року. Це також об'єкт особливого наукового значення (SSSI), і воно лежить у межах національної мальовничої території Вестер-Росс.
У культурі Акордеоніст Ферджі Макдональд очолив шотландські поп-чарти 1966 року з мелодією «Loch Maree Islands», яка є даниною краєвидам озера; вокальні версії пісні впродовж років записали чимало виконавців, зокрема Келум Кеннеді. Пізніше версія пісні увійшла до альбому гурту Peat and Diesel Uptown Fank (2019).
У серії 2009—2010 років програми BBC Natural World, епізод 6 «Highland Haven», протягом року простежував природу та дику природу Лох-Марі і його околиць.Interview on Two Lochs Radio, 27 November 2009.
Лох-Марі та його острови, зокрема Айл-Марі, Джунипер і Раф-Айлендс, є місцем дії історико-детективного роману Оскара де Мюрієля 2018 року «Loch of the Dead» — четвертої книги його серії «Фрей і МакҐрей».
Лох-Марі згадується в пісні гурту Runrig «The Summer Walkers» з альбому The Stamping Ground.
Фольклор Томас Пеннант, який писав у 1772 році, зазначав, що озеро вважалося святим джерелом, вода якого мала цілющі властивості, а занурення в неї вважалося ліками від божевілля.
На Айл-Марі росте дуб — «дерево бажань», відоме завдяки візиту 1877 року королеви Вікторії, згаданому в її опублікованих щоденниках. Дерево та інші поруч із ним обвішані вбитими в кору монетами. Воно розташоване поблизу традиційного місця християнського паломництва та святого джерела місцевого місіонера Кельтської церкви святого Маела Руби, чиє заступництво, як вважалося, зцілювало психічні хвороби. На щорічних святкових фестивалях, подібних до ірландських «pattern days» і бретонських «Pardons», приносили вотивні пожертви, зокрема забивали й смажили биків, — і за записами, ця практика тривала аж до XVIII століття.Sharp, Mick (1997). Holy Places of Celtic Britain. Blandford. . P. 149. Це дало підстави припускати, що острів був місцем дохристиянського язичницького культу, який перейняв святий. На тому ж острові збереглися давні насадження дуба й падуба, які пов'язують із давніми шотландськими друїдами.
Як і Лох-Несс та Лох-Морар, Лох-Марі має власне озерне чудовисько — muc-sheilch.
Див. також SS Mabel — невеликий пасажирський пароплав, що курсував озером між 1883 та 1911 роками.
Примітки
Джерела