Статут територіальної громади - локальний нормативно-правовий акт, який затверджує сільська, селищна або міська рада для врегулювання особливостей здійснення місцевого самоврядування та процедур участі жителів у вирішенні питань місцевого значення.
Правове значення статуту в Україні істотно змінилося після ухвалення Закону України № 3703-IX від 9 травня 2024 року щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування. Закон набрав чинності 8 січня 2025 року, а норма про обов'язковість затвердження статуту набирає чинності 1 січня 2027 року. До цієї дати органи місцевого самоврядування мають затвердити статут, якщо його немає, або привести чинний статут у відповідність до нових вимог.
Правова природа і призначення
Стаття 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що рішення про затвердження статуту приймається відповідною місцевою радою на основі Конституції та законів України. Метою статуту є, зокрема, врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування, а також забезпечення реалізації права жителів на участь у вирішенні питань місцевого значення.
У науковій літературі статут характеризують як базовий локальний нормативно-правовий акт громади, який систематизує правила діяльності місцевого самоврядування, процедури взаємодії органів влади з жителями, форми участі та механізми підзвітності. У публіцистиці та методичних матеріалах статут іноді називають «малою конституцією» громади, однак це образне, а не законодавче визначення.
Історія правового регулювання
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 року передбачав можливість прийняття статуту територіальної громади, але не встановлював загального обов'язку для кожної сільської, селищної або міської ради мати такий документ. У редакції статті 19, що діяла до реформи 2024-2025 років, закон використовував формулювання, за яким представницький орган місцевого самоврядування «може прийняти» статут.
9 травня 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон № 3703-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування». Ним було системно оновлено регулювання форм участі жителів у місцевому самоврядуванні та викладено статтю 19 у новій редакції. Закон набрав чинності 8 січня 2025 року, за винятком окремих положень. Частина друга статті 19, яка встановлює обов'язковість затвердження статуту, набирає чинності 1 січня 2027 року.
Перехідні положення Закону № 3703-IX зобов'язують органи місцевого самоврядування до цієї дати вжити заходів для затвердження статуту або приведення чинного статуту у відповідність із законом. Отже, законодавча реформа не вимагає від кожної громади обов'язково скасувати чинний статут і прийняти зовсім новий: громада може оновити вже наявний документ, якщо він відповідає структурі та вимогам нового регулювання.
Обов'язковий зміст
Після змін, внесених Законом № 3703-IX, статут територіальної громади повинен визначати основні блоки локального регулювання:
загальні характеристики та особливості громади, засади місцевого самоврядування на її території та символіку; форми і порядок участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення; особливості організації роботи органів місцевого самоврядування; засади відносин органів і посадових осіб місцевого самоврядування з органами самоорганізації населення, об'єднаннями громадян та іншими суб'єктами; форми і порядок громадського контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування; засади відкритості та прозорості діяльності місцевого самоврядування і порядок їх реалізації; порядок інформування та звітування перед громадою сільського, селищного або міського голови, депутатів ради та старост; вимоги до кількості підписів на підтримку місцевої електронної петиції та строку їх збору; засади розвитку територіальної громади; інші питання місцевого значення, пов'язані з життєдіяльністю громади, якщо вони не суперечать закону.
Конкретні положення статуту не можуть суперечити Конституції та законам України. Водночас закон залишає громаді простір для деталізації процедур відповідно до її розміру, територіальної структури, місцевих практик та інших особливостей.
Форми участі жителів
Закон № 3703-IX доповнив Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» статтею 6-1, яка систематизує форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення. До них належать:
місцевий референдум; загальні збори або конференція жителів; місцева ініціатива; громадські слухання; участь жителів у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету, зокрема механізми бюджету участі; публічні консультації; консультативно-дорадчі органи при органах або посадових особах місцевого самоврядування; громадське оцінювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування; інші форми участі, які не суперечать закону.
Статут не просто перелічує такі форми, а має деталізувати низку процедур. Зокрема, закон прямо відсилає до статуту питання ініціювання і проведення загальних зборів, внесення місцевої ініціативи, проведення громадських слухань, окремі аспекти громадського оцінювання, а також кількість підписів і строк їх збору для місцевих електронних петицій.
Для молоді Закон № 3703-IX передбачив окреме правило: жителі, яким виповнилося 14 років, можуть ініціювати та брати участь у місцевих ініціативах, громадських слуханнях, публічних консультаціях, консультативно-дорадчих органах та інших передбачених законом формах участі.
Розроблення, громадське обговорення та ухвалення
Закон визначає місцеву раду як орган, що ухвалює рішення про затвердження статуту. Водночас сучасні методичні рекомендації пропонують готувати документ у відкритому процесі із залученням представників ради, виконавчих органів, громадянського суспільства та жителів. Практично це може включати аналіз чинних локальних актів, створення робочої групи, підготовку проєкту, консультації з різними групами жителів, доопрацювання тексту та розгляд радою.
Проведення громадських слухань є законодавчо обов'язковим щодо прийняття статуту територіальної громади та внесення до нього змін. Пропозиції, подані за результатами слухань, підлягають обов'язковому розгляду компетентними органами або посадовими особами місцевого самоврядування.
Методичні матеріали також застерігають від механічного копіювання модельного документа без адаптації до конкретної громади. Рекомендовано не дублювати норми законів без потреби, а деталізувати ті локальні процедури, які мають практично застосовуватися жителями та органами місцевого самоврядування.
Модельні документи та методична підтримка
Після зміни законодавства державні органи, асоціації місцевого самоврядування та громадські організації підготували кілька модельних документів і програм експертної підтримки громад.
У листопаді 2025 року Міністерство розвитку громад та територій України оприлюднило методичні рекомендації з розробки статуту. Вони містять приклад структури статуту, матеріали щодо інструментів участі жителів, рекомендації щодо пов'язаних локальних актів і практик прозорості та підзвітності.
У червні 2025 року Асоціація міст України представила посібник «Примірний статут територіальної громади», розроблений її Аналітичним центром. Посібник містить модельний текст статуту, правове обґрунтування та рекомендації щодо його розроблення й адаптації.
Експерти Українського незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД) у 2025 році оприлюднили проєкт типового статуту для сільських, селищних і міських громад. Окремо розроблялися проєкти положень щодо місцевої ініціативи, громадських слухань, загальних зборів жителів і громадського оцінювання. У 2026 році УНЦПД започаткував кілька програм супроводу громад, зокрема конкурс для громад Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Полтавської та Харківської областей, а також проєкт підтримки Новоукраїнської, Вознесенської, Чернівецької та Виноградської громад.
У 2026 році громадська організація Карпатська агенція прав людини "ВЕСТЕД" розпочала у Закарпатській області проєкт «Статут громади як інструмент реального народовладдя», спрямований на розроблення або оновлення статутів Ужгородської, Іршавської, Зарічанської та Кам'янської територіальних громад. Про початок спільної роботи над статутом Ужгородської громади у квітні 2026 року повідомляли також місцеві медіа.
Асоціація сприяння самоорганізації населення у 2026 році реалізовувала проєкт «Правила участі - правила дії: нове життя статутів громад», що передбачав експертний супровід Ізюмської, Катлабузької та Золочівської громад у розробленні або оновленні локальних правил участі.
Такі модельні документи та програми експертного супроводу не підміняють рішення місцевої ради: остаточний текст статуту має бути адаптований до конкретної громади, пройти передбачені законом процедури обговорення та бути затверджений радою.
Прозорість, підзвітність і місцева практика
Одним із напрямів статутного регулювання є відкритість та підзвітність місцевого самоврядування. Оновлена стаття 19 прямо відносить до предмета статуту засади відкритості й прозорості діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, порядок інформування та звітування голови, депутатів і старост, а також форми громадського контролю.
Питання прозорості, підзвітності та застосування механізмів громадської участі досліджувалися на рівні окремих громад і до законодавчого оновлення. Зокрема, у 2011 році було опубліковано аналітичний звіт «Стан прозорості, відкритості та підзвітності Ужгородської міської ради», присвячений оцінюванню публічності діяльності органів місцевого самоврядування та застосуванню механізмів громадської участі в Ужгороді на той час.
Значення для місцевої демократії
Статут забезпечує локальне процедурне оформлення інструментів учасницької демократії. Його функція полягає не у заміні законодавства, а в установленні зрозумілих місцевих процедур там, де закон прямо передбачає їх деталізацію на рівні громади.
Після реформи 2024-2025 років значення статутів зросло через те, що низка механізмів участі безпосередньо пов'язана з положеннями конкретного статуту. До них належать процедура загальних зборів, місцевої ініціативи, громадських слухань, окремі питання громадського оцінювання, параметри місцевих електронних петицій, правила звітування та інші локальні механізми.
Див. також
Територіальна громада України Місцеве самоврядування в Україні Децентралізація в Україні Партисипативна демократія Громадські слухання Місцева ініціатива Бюджет участі Електронна петиція Орган самоорганізації населення
Примітки
Джерела та практичні матеріали
Закон України № 3703-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування». Методичні рекомендації з розробки Статуту територіальної громади Міністерства розвитку громад та територій України. Посібник «Примірний статут територіальної громади» Асоціації міст України. Проєкт типового статуту Українського незалежного центру політичних досліджень. «Статут громади як інструмент реального народовладдя» - проєкт Карпатської агенції прав людини «ВЕСТЕД». «Стан прозорості, відкритості та підзвітності Ужгородської міської ради» - аналітичний звіт 2011 року. Матеріал про супровід громад Асоціацією сприяння самоорганізації населення. Дробуш І. В., Бевз Т. С. «Імплементація типового статуту територіальної громади як інструменту врегулювання діяльності органів місцевого самоврядування в Україні». Пивовар М. «Статути територіальних громад як невід’ємна основа функціонування учасницької демократії».