Центр Північ-Південь (), офіційно Європейський центр глобальної взаємозалежності та солідарності (),— часткова угода Ради Європи, найстарішої політичної організації європейських держав.
Історія Створення Центру стало результатом процесу, розпочатого у 1984 році, коли парламент Португалії приймав конференцію Парламентської асамблеї Ради Європи на тему «Північ-Південь: роль Європи». Лісабонська декларація, ухвалена наприкінці конференції, висунула ідею європейської громадської кампанії щодо взаємозалежності та солідарності між Північчю та Півднем. Кампанія стартувала в 1988 році за підтримки Парламентської асамблеї Ради Європи та Європейського парламенту. Вона завершилася Європейською конференцією парламентаріїв і неурядових організацій (Мадрид, 1–3 червня 1988 року), яка оприлюднила Мадридське звернення. Мадридське звернення заклало основи для динамічного діалогу між Північчю та Півднем у дусі поваги до демократії та людської гідності, з метою надання всім жителям планети можливості користуватися благами справедливого, збалансованого та сталого розвитку. Тоді португальський уряд запропонував створити Європейський центр глобальної взаємозалежності та солідарності; ця пропозиція була підтримана Парламентською асамблеєю Ради Європи в рекомендації, ухваленій у січні 1989 року.
Центр Північ-Південь був заснований у Лісабоні в травні 1990 року з метою сприяння діалогу між Північчю та Півднем, розвитку солідарності та підвищення обізнаності про глобальну взаємозалежність. Центр виконує подвійну політичну роль: представляє «голос Півдня» в Раді Європи та просуває й передає цінності демократії та прав людини, які є центральними для місії Ради Європи, у сусідніх регіонах. Центр прагне сприяти розширенню прав і можливостей жінок, участі молоді та консолідації демократії через міжкультурний діалог у співпраці з громадянським суспільством, місцевою владою, урядами та парламентами.Офіційний вебсайт Центру Північ-Південь
Ключові дати 29 травня 2013: Ухвалення Звіту про нову Місію Центру в рамках політики сусідства Ради Європи. 5 травня 2011: Ухвалення нової Статутної резолюції для Центру, яка набула чинності 1 червня 2011 року. 2010: Приєднання Азербайджану та Кабо-Верде (яке стало другою неєвропейською країною-учасницею); Святкування 20-ї річниці Центру Північ-Південь. 2009: Приєднання Марокко, першої неєвропейської країни, що стала членом – Центр налічує 21 державу-члена. 1-й Африканський університет з питань молоді та розвитку (Прая). 2007: 1-й молодіжний саміт Африка-Європа. 2001: Приєднання Німеччини – Центр налічує 20 держав-членів. 2000: Відкриття Університету з питань молоді та розвитку (Мольїна). 1995: Заснування Премії Північ-Південь Ради Європи (Лісабон). 1994: 1-ше засідання Лісабонського форуму «Права людини в діалозі Північ-Південь». Запуск програми «Transmed» (Рим). 21 жовтня 1993: Існування Центру Північ-Південь підтверджено Резолюцією (93)51 Комітету міністрів Ради Європи – Центр налічує 15 держав-членів. 1990: Створення Центру Північ-Південь у Лісабоні. 16 листопада 1989: Ухвалення Резолюції (89)14 Комітетом міністрів Ради Європи, що схвалила створення Центру Північ-Південь за пропозицією уряду Португалії (10 країн-засновниць). 1–3 червня 1988: Європейська громадська кампанія щодо взаємозалежності та солідарності Північ-Південь, організована Радою Європи у співпраці з Європейським Співтовариством. Вона завершилася Європейською конференцією парламентаріїв і неурядових організацій у Мадриді, яка ухвалила Мадридське звернення. 9–11 квітня 1984: Конференція в Лісабоні, проведена Парламентською асамблеєю Ради Європи на тему «Північ-Південь: роль Європи», та ухвалення «Лісабонської декларації».
5 травня 2011 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив нову статутну резолюцію для Центру Північ-Південь. Цей крок позитивно завершив процес, розпочатий у листопаді 2009 року Парламентською асамблеєю у зв'язку з 20-річчям Центру. Цим рішенням держави-члени та всі зацікавлені сторони Центру підтвердили його актуальність та важливість у час, коли арабські країни зіткнулися з історичними змінами. Основні положення нового статуту Центру, який набув чинності 1 червня 2011 року, є такими: - Центр зберіг свою поточну юридичну природу і продовжує функціонувати як розширена часткова угода Ради Європи. - Усім державам-членам Ради Європи, а також Європейському Союзу надіслано запрошення приєднатися до Центру якомога швидше. - Центр діє як сполучна ланка між Радою Європи та країнами сусідніх регіонів, зацікавленими у співпраці з Організацією, пропонуючи їм платформу для структурованої співпраці на різних рівнях (уряди, парламентарі, місцева та регіональна влада, громадянське суспільство). - Два попередні статутні органи Центру об'єдналися в новий «Виконавчий комітет», який є єдиним органом ухвалення рішень Центру. Завдяки цій важливій структурній зміні було збережено функціонування Центру у форматі «квадрилогу», водночас забезпечивши повноцінну участь усіх держав-членів у процесі ухвалення рішень. - Посилено зв'язки з Європейським Союзом шляхом залучення Комітету регіонів ЄС як нової зацікавленої сторони Центру. - Підтверджено пріоритетні напрямки діяльності Центру (освіта, молодь, міжкультурний діалог) зі збільшеним акцентом на просування принципів і цінностей Ради Європи за межами європейського континенту.
Місія Спираючись на досвід, знання та мережу контактів, створену роками, Центр є важливим активом Ради Європи, і його роль була переорієнтована на сприяння реалізації політики сусідства Ради Європи. Багатосторонні заходи Центру сприяють процесам демократичної консолідації в державах-членах і сусідніх регіонах, переважно через освіту з питань демократичного громадянства та міжкультурний діалог. Основна увага багатьох з цих заходів зосереджена на зміцненні громадянського суспільства, зокрема щодо молоді та жінок.
Центр тісно співпрацює з Європейським Союзом у рамках Угоди про спільне управління, укладеної між Центром Північ-Південь та Європейською Комісією, з метою підвищення обізнаності про глобальну взаємозалежність і солідарність через глобальну освіту/освіту з питань розвитку та молодіжну співпрацю в Європі та за її межами. Ключовою метою діяльності за цією угодою є посилення ролі молоді та сприяння розробці політик і структур для участі молоді, зокрема в Європі та Африці.
Структура Європейський центр глобальної взаємозалежності та солідарності, більш відомий як Центр Північ-Південь, був створений у листопаді 1989 року як «Розширена часткова угода», щоб до нього могли приєднатися й інші держави, які не є членами Ради Європи. Наразі він налічує 17 держав-членів, дві з яких не є членами Ради Європи. Управління Центром здійснює Виконавчий комітет, який складається з членів, що представляють кожен з компонентів «квадрилогу». «Квадрилог» — це унікальна концепція Центру Північ-Південь, придумана для пояснення партнерства, яке об'єднує представників урядів, національних парламентів, місцевих та регіональних органів влади й громадянського суспільства, щоб забезпечити належне управління Центром з представництвом усіх відповідних зацікавлених сторін.
Виконавчий комітет Виконавчий комітет є статутним органом Центру, що ухвалює рішення. 5 травня Комітет міністрів Ради Європи ухвалив нову статутну резолюцію для Центру. Одне з основних положень нового статуту, який набув чинності 1 червня 2011 року, стосується його статутних органів. Зокрема, два колишні статутні органи об'єдналися в новий «Виконавчий комітет».
Виконавчий комітет — це орган ухвалення рішень Центру. Різні компоненти квадрилогу представлені в ньому таким чином:
Представник уряду від кожної держави-члена Центру Чотири парламентарі: по 2 від Парламентської асамблеї Ради Європи та Європейського парламенту Чотири члени, що представляють організоване громадянське суспільство, активні в пріоритетних напрямках діяльності Центру та готові до конкретної співпраці Представник Європейської комісії Представник Генерального секретаря Ради Європи (з дорадчим голосом)
Виконавчий комітет збирається двічі на рік, як правило, в Лісабоні та Страсбурзі. Чинним президентом Виконавчої ради є Жан-Марі Гейдт (Jean-Marie Heydt).
Бюро Для сприяння ефективному управлінню Виконавчий комітет обирає зі свого складу Бюро, забезпечуючи представництво кожного з 4 компонентів квадрилогу. Бюро контролює підготовку та виконання програм і звітує Виконавчому комітету. Воно також готує засідання Виконавчого комітету за допомогою Секретаріату Центру. Бюро також виконує будь-які інші завдання, доручені йому Виконавчим комітетом. Бюро збирається двічі на рік, як правило, в Лісабоні та Страсбурзі.
Держави-члени Держави-члени
Алжир: 22 червня 2017 Андорра: 15 квітня 2013 Азербайджан: 1 серпня 2010 Боснія і Герцеговина: 12 січня 2017 Болгарія: 1 січня 2016 Кабо-Верде: 1 березня 2010 Хорватія: 18 лютого 2015 Кіпр: 16 листопада 1989 Греція: 4 липня 1995 Ватикан: 4 червня 1998 Ліхтенштейн: 1 січня 1991 Люксембург: 16 листопада 1989 Мальта: 16 листопада 1989 Чорногорія: 1 березня 2008 Марокко: 1 липня 2009 Португалія: 16 листопада 1989 Румунія: 7 вересня 2016 Сербія: 1 березня 2009 Іспанія: 16 листопада 1989 Туніс: 16 грудня 2016
Асоційований член Ліван: 4 квітня 2024
Колишні держави-члени
Фінляндія Франція Німеччина Ісландія Ірландія Італія Нідерланди Норвегія Словенія Швеція Швейцарія
Держави, що не є членами
Вірменія Австрія Болгарія Чехія Данія Єгипет Естонія Грузія Угорщина Йорданія Ліван Латвія Литва Молдова Монако Польща Румунія Росія Словаччина Швейцарія Туніс Туреччина Велика Британія
Програми
Молодіжна співпраця Метою Програми молодіжної співпраці Центру щодо молоді є забезпечення навчання та розбудова потенціалу для молодих людей і молодіжних організацій, а також сприяння їхній участі у процесах прийняття рішень та формування політики в рамках ініціатив «квадрилогу». Ця робота має розвиватися у тісній співпраці з молодіжними організаціями, Молодіжним департаментом Ради Європи, молодіжним партнерством ЄС-РЄ та іншими відповідними установами, що працюють у сфері молоді.Програма молодіжної співпраці складається з 3 основних вимірів:
Євро-арабський та середземноморський вимір Мережа університетів з питань молоді та глобального громадянства Заходи молодіжної співпраці Африка-Європа в рамках «Угоди про спільне управління» (JMA), підписаної з Європейською Комісією в листопаді 2008 року та подовженої до 2015 року.
Жінки Програма «Жінки» має на меті посилити роль жінок як акторів розвитку в південному та східному середземноморському регіоні, а також розширити права та можливості жінок на всіх рівнях управління, щоб зробити внесок у триваючі демократичні процеси в цьому географічному ареалі, приділяючи особливу увагу Марокко та Тунісу.
Програма базується на таких вимірах:
Участь жінок у політиці Запобігання насильству проти жінок та імплементація Конвенції РЄ про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) Жінки та медіа Євро-середземноморська жіноча мережа Запобігання торгівлі людьми Заходи програми «Жінки» реалізуються в рамках Процесу Північ-Південь з розширення прав і можливостей жінок (NSPEW) та його Євро-середземноморської жіночої мережі (EMWN). Процес Північ-Південь з розширення прав і можливостей жінок: Центр Північ-Південь виконує функції Секретаріату та здійснює моніторинг Євро-середземноморської жіночої мережі, запущеної у 2012 році. Євро-середземноморська жіноча мережа має на меті сприяти розширенню прав і можливостей жінок, надаючи своїм членам онлайн-платформу (вебсайт), яка сприятиме обміну передовим досвідом, виявленню спільних викликів і обміну досвідом, а також сприятиме пошуку проєктів і партнерств.
Інша діяльність