Конфере́нція міжнаро́дних неурядо́вих організа́цій (Конференція МН неурядових організацій / ) — орган, що представляє громадянське суспільство в Раді Європи, європейській організації, заснованій у 1949 році. Рада Європи налічує 46 держав-членів з населенням близько 700 мільйонів громадян, а її штаб-квартира розташована в місті Страсбург, Франція. Чинним президентом Конференції є Ґергард Ермішер.

Конференція МН неурядових організацій Ради Європи — це простір для вільної та інноваційної участі активних громадян, що пропонує можливість зробити безпосередній внесок у розбудову Європи. Це єдина асамблея неурядових організацій (НУО), яка відіграє інституційну роль у міжнародній міжурядовій організації.

Історія

Перший крок: Консультативний статус На своїй 8-й сесії у травні 1951 року Комітет міністрів заявив, що він «може від імені Ради Європи вживати відповідних заходів для консультацій з міжнародними неурядовими організаціями, які займаються питаннями, що належать до компетенції Ради Європи» (Резолюція (51) 30Fe). У жовтні 1972 року він ухвалив «Правила щодо консультативного статусу» для міжнародних неурядових організацій (МН неурядових організацій) (Резолюція (72) 35).

Генеральний секретар Ради Європи Георг Кан-Акерман посилив співпрацю з МН неурядовими організаціями та запропонував їм організуватися між собою. Це призвело до створення в січні 1976 року Комітету зв'язку — органу, що складався з 17 МН неурядових організацій, обраних «Пленарною конференцією МН неурядових організацій, які мають консультативний статус при Раді Європи». У 1979 році Комітет міністрів вирішив створити в рамках Директорату з політичних питань секретаріат для Комітету зв'язку та надати МН неурядовим організаціям приміщення для засідань і послуги перекладу. З метою фінансування колективної роботи Комітет зв'язку заснував у 1995 році асоціацію «INGO Service» для отримання добровільних фінансових внесків від МН неурядових організацій. Комітет міністрів підтримав цю ініціативу, виділивши 15 000 французьких франків (10 200 євро станом на 2009 рік).

У 1991 році Пленарна конференція МН неурядових організацій створила «групи», щоб дати можливість МН неурядовим організаціям колективно працювати над конкретними тематичними питаннями та посилити їхню співпрацю з відповідними директоратами, що часто сприяло більшій синергії між ними.

Для того, щоб зробити співпрацю з МН неурядовими організаціями більш гнучкою та зручною, а водночас посилити умови отримання консультативного статусу, у жовтні 1993 року Комітет міністрів ухвалив нову резолюцію «про відносини між Радою Європи та міжнародними неурядовими організаціями» (Резолюція (93) 38).

У жовтні 2001 року Заступники міністрів вирішили «вивчити можливості адаптації Резолюції Комітету міністрів (93)38 про відносини між Радою Європи та міжнародними неурядовими організаціями для того, щоб Рада могла отримати більшу користь від своїх відносин з НУО у досягненні своїх цілей. До цієї роботи були залучені Комітет зв'язку та Пленарна конференція».

Другий крок: Надання статусу учасника 19 листопада 2003 року Комітет міністрів змінив на статус учасника (Резолюція Res (2003) 8), «враховуючи, що є необхідним, аби правила, які регулюють відносини між Радою Європи та НУО, еволюціонували для відображення активної участі міжнародних неурядових організацій (МН неурядових організацій) у політиці та програмі роботи Організації, а також для полегшення участі та доступу МН неурядових організацій до таких органів, як керівні комітети, комітети урядових експертів та інші допоміжні органи Комітету міністрів», та «визнаючи важливу роль Комітету зв'язку як демократично обраного представницького органу всіх МН неурядових організацій, що мають статус учасника при Раді Європи, а також тематичних груп МН неурядових організацій як їхнього колективного голосу і, таким чином, голосу мільйонів європейських громадян, які працюють у кожній із представлених ними сфер».

Водночас Комітет міністрів створив статус партнерства для національних НУО (Резолюція (2003) 9). Одним із пріоритетів Конференції МН неурядових організацій є надання можливості національним та місцевим НУО отримувати більше користі від досягнень Ради Європи та самостійно робити внесок у її роботу.

Третій крок: Політичне визнання МН неурядові організації, які тепер користуються статусом учасника, адаптували функціонування своїх органів і в січні 2005 року Пленарна конференція отримала назву «Конференція міжнародних неурядових організацій Ради Європи» та ухвалила нові правила процедури. У звіті про діяльність Ради Європи за той самий рік зазначається, що «ця зміна назви відображає політичне визнання МН неурядових організацій як партнера в рамках Ради Європи».

На 3-му Саміті глав держав та урядів Ради Європи у травні 2005 року у Варшаві вперше президента Конференції МН неурядових організацій було запрошено виступити з промовою в офіційній якості. У зв'язку із Самітом Конференція МН неурядових організацій провела позачергове засідання у Варшавському університеті, щоб підтвердити свою рішучість підтримувати Раду Європи через свої зв'язки з низовим рівнем, сприяючи зменшенню прірви між діями політиків та потребами і баченнями громадян.

У грудні 2005 року Комітет міністрів постановив, що Конференція МН неурядових організацій може делегувати своїх представників до керівних комітетів та підпорядкованих органів, таких як Парламентська асамблея та Конгрес місцевих і регіональних влад (Резолюція (2005)47). Політичне визнання супроводжувалося поступовим збільшенням операційного бюджету на заходи, що організовуються Конференцією МН неурядових організацій та секретаріатом, а також посиленням останнього. У червні 2008 року Конференція МН неурядових організацій реформувала свої органи, щоб ще більше адаптувати своє функціонування до інших структур Ради Європи.

Функціонування

Волонтерська робота

Характерною рисою представництва МН неурядових організацій у Раді Європи є те, що воно здійснюється на добровільних засадах. З одного боку, представники МН неурядових організацій не отримують жодної компенсації за свою роботу, незалежно від того, чи виконують вони офіційні функції у структурі Конференції МН неурядових організацій, чи ні. З іншого боку, вони самі або їхні організації оплачують витрати на проїзд та проживання під час перебування у Страсбургу. З одним винятком: членам Постійного комітету Рада Європи відшкодовує витрати на проїзд на чотири чергові щорічні сесії Конференції. Це означає, що представництво залежить від людських та фінансових ресурсів кожної окремої організації.

Внутрішня організація та «квадрилог» Конференція МН неурядових організацій Ради Європи, яка у 2010 році налічувала 366 організацій зі статусом учасника, є головним органом ухвалення рішень неурядових організацій. Вона визначає загальні напрями дій, необхідні для організації своєї участі у «квадрилозі» Ради Європи (партнерстві між чотирма стовпами Ради Європи: Комітетом міністрів, Парламентською асамблеєю, Конгресом місцевих і регіональних влад та Конференцією МН неурядових організацій). Вона забезпечує належне функціонування системи участі і таким чином допомагає посилити політичний голос громадянського суспільства в Раді Європи. Конференція визначає політичні напрями, а також розробляє і затверджує програми дій. Конференція збирається у Страсбурзі три-чотири рази на рік під час чергових сесій Парламентської асамблеї Ради Європи. Вона проходить під головуванням чинного президента, якого обирають кожні три роки. Чинний президент Конференції МН неурядових організацій Жан-Марі Гейдт (Jean-Marie Heydt) був обраний у січні 2009 року.

У своїй Мадридській декларації від травня 2009 року Комітет міністрів підтвердив роль Конференції МН неурядових організацій у «квадрилозі» та заявив, що «розвиток — за допомогою Конференції міжнародних неурядових організацій — взаємодії з громадянським суспільством, діяльність якого на місцях ми вітаємо, також залишатиметься одним із наших пріоритетів» (CM(2009)50 final 12 May 2009).

Приклад хорошої практики такого «квадрилогу» можна знайти на Форумі за майбутнє демократії, яким керують чотири ключові зацікавлені сторони Ради Європи. Це є гарантією його наскрізного впливу. Ще одним прикладом «квадрилогу» є Центр Північ-Південь Ради Європи, до створення якого долучилися МН неурядові організації. У січні 2010 року між Центром Північ-Південь та Конференцією МН неурядових організацій було укладено угоду про співпрацю з метою посилення їхньої взаємодії.

Постійний комітет є другим органом ухвалення рішень неурядових організацій. Він відіграє консультативну роль та розробляє пропозиції щодо Конференції МН неурядових організацій та її Бюро, а також ухвалює рекомендації та резолюції, що виражають їхні зобов'язання. Він відповідає за координацію між Конференцією та її Комітетами; сприяє участі неурядових організацій у роботі інших партнерів Ради Європи. Бюро готує порядок денний засідань Конференції МН неурядових організацій та її Постійного комітету і реалізує рішення, ухвалені цими двома органами.

Під час сесій та в період між ними основну роботу виконують три комітети, де МН неурядові організації, залучені на місцевому, національному та європейському рівнях, співпрацюють з питань, що належать до компетенції Ради Європи:

Комітети Демократія, соціальна згуртованість та глобальні виклики — з червня 2011 року займається темами трьох попередніх комітетів («Демократія та громадянське суспільство», «Соціальна згуртованість та подолання бідності», «Сталий територіальний розвиток») та наскрізної групи «Європа і глобальні виклики». Освіта і культура Права людини

У січні 2012 року мав бути обраний делегат для роботи з темою гендерної рівності.

Комітети готують внески до керівних та підпорядкованих органів, організовують спільно із секретаріатом заходи з цих питань як у Раді Європи, так і в її державах-членах, а також розробляють проєкти декларацій і рекомендацій до інших структур Ради Європи, які ухвалюватимуться Конференцією або її постійним комітетом. Вони діляться своїм досвідом з генеральними директоратами та іншими підрозділами Ради Європи.

Крім цієї колективної роботи, національні та міжнародні НУО індивідуально співпрацюють як експерти з різними органами та генеральними директоратами Ради Європи.

Відносини з Парламентською асамблеєю та Конгресом Комітети працюють у синергії з комітетами Парламентської асамблеї та Конгресом місцевих і регіональних влад. Вони оприлюднюють заяви на їхню вимогу або за власною ініціативою. Щоб посилити цю співпрацю, у листопаді 2007 року Парламентська асамблея ухвалила резолюцію щодо «Співпраці між Парламентською асамблеєю та Конференцією МН неурядових організацій» (Резолюція 1589 (2007)1), зазначивши «із задоволенням, що програма роботи Конференції містить кілька основних тем, які тісно пов'язані з пріоритетами Асамблеї. На цій основі вона переконана, що слід вжити додаткових кроків для посилення співпраці, спрямованої на подальший розвиток участі громадян та діалогу з громадянським суспільством».

У травні 2008 року Конгрес місцевих і регіональних влад та Конференція МН неурядових організацій ухвалили «резолюцію про Партнерство між місцевими і регіональними владами та НУО в державах-членах Ради Європи для просування прогресивних і відповідних процедур участі громадян у період між виборами».https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=RES%282008%29260&Language=lanEnglish&Ver=original&Site=COE&BackColorInternet=DBDCF2&BackColorIntranet=FDC864&BackColorLogged=FDC864 Цей меморандум був створений головним чином для посилення позицій національних та місцевих НУО, більшість з яких не мають жодних зв'язків із Радою Європи.

У квітні 2010 року, під час , Президент Конференції МН неурядових організацій Жан-Марі Гейдт, Президент Парламентської асамблеї Мевлют Чавушоглу та Виконувач обов'язків Президента Конгресу Ян Мікаллеф вперше підписали спільну Декларацію «Разом заради біорізноманіття».

Зміцнення громадянського суспільства