Конференція європейських регіональних законодавчих асамблей (, CALRE) — це політична мережа та спільна ініціатива провідних регіонів Європи, які мають законодавчу владу, власну систему урядування, парламент і голову уряду. Вона складається переважно з представників регіональних влад держав-членів Європейського Союзу (ЄС). Вона не є офіційною інституцією ЄС; у ній беруть участь 69 регіонів із 7 держав-членів.

Передумови CALRE виступає за систему багаторівневого управління в Європейському Союзі (ЄС), відстоюючи спільну відповідальність у процесі інтеграції. Організація стверджує, що це забезпечило б «точне застосування децентралізованого виміру принципів субсидіарності та пропорційності».

Метою мережі є об'єднання регіонів Європейського Союзу та континентальної Європи, які мають законодавчі повноваження в межах децентралізованих систем урядування, що володіють юридичною компетенцією, створеною завдяки політичним і конституційним механізмам держав-членів Європейського Союзу, до складу яких входить відповідний регіон.

На певному етапі на регіони, що входять до складу конференції, припадало 56% загальної чисельності населення Європейського Союзу.

Історія Конференція європейських регіональних законодавчих асамблей 7 жовтня 1997 року в Ов'єдо (Іспанія) було створено Конференцію європейських регіональних законодавчих асамблей (CALRE) після низки зустрічей, спрямованих на посилення європейської ролі регіональних законодавчих органів.

Основоположними принципами стали три прецеденти:

«У статті 12.1 Декларації Асамблеї європейських регіонів (Базель, 1996) були запропоновані механізми контактів між Європейським Парламентом та регіональними парламентами, враховуючи, що вони є інституціями, які представляють пряму волю громадян». «Штутгартські тези, розроблені у травні 1997 року під час Міжнародної конференції, організованої ландтагом Баден-Вюртемберга спільно з Європейським центром досліджень федералізму в Тюбінгені, щодо ролі регіональних парламентів Європейського Союзу в європейській політиці». «Декларація, підписана Німеччиною, Австрією та Бельгією у жовтні 1997 року, що посилається на одну зі Штутгартських тез про принцип субсидіарності, встановлений Маастрихтським договором. Ця декларація передбачала поширення цього принципу не лише на відносини між Союзом та державами-членами, а й на землі та інші регіони, зважаючи на те, що вони наділені законодавчою владою згідно з національними конституціями».

Конференція європейських регіональних законодавчих асамблей слугує майданчиком для сімдесяти чотирьох голів регіональних законодавчих асамблей з усієї континентальної Європи та держав-членів Європейського Союзу. Поточний склад Конференції європейських регіональних законодавчих асамблей включає представників парламентів іспанських автономних спільнот, італійських регіональних рад, федеральних земель Німеччини та Австрії, португальських регіонів Азорські острови та Мадейра, країн Сполученого Королівства з делегованими національними парламентами — Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії, Аландських островів у Фінляндії, а також громад і регіональних палат Бельгії.

Конференція європейських регіонів із законодавчою владою Після Барселонської конференції, що відбулася у 2000 році, було призначено шістьох президентів (голів урядів регіонів-членів конференції) для управління мережею, що було погоджено за результатами конференції в Барселоні. Шістьма членами, відповідальними за управління мережею, стали Баден-Вюртемберг, Каталонія, Шотландія, Тоскана, Тіроль та Валлонія. Фландрія очолила обговорення щодо створення політичної декларації від імені Баварії, Каталонії, Північного Рейну-Вестфалії, Зальцбурга, Шотландії, Фландрії та Валлонії, яка визначала б регіони із законодавчою владою як «регіони, що мають законодавчий орган, визначений у статті 3 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини».

У листопаді 2002 року під час зустрічі конференції у Флоренції, конференція REGLEG закликала до розширення ролі та представництва регіонів із законодавчою владою по всьому європейському континенту у відносинах з Європейським Союзом. Раніше, у 2001 році, Європейська рада ухвалила Лакенську декларацію в рамках Конвенту про майбутнє Європи, яка визнала розширену роль, яку регіони Європи із законодавчою владою могли б відігравати у процесі прийняття рішень по всьому Європейському Союзу. Європейська комісія офіційно визнала Білу книгу з європейського врядування, яка підкреслювала роль регіонів Європи із законодавчою владою та власною системою урядування. У результаті Європейська комісія офіційно визнала, що «ширше залучення субнаціональних органів влади може сприяти якості прийняття рішень у Європі», і закликала кожну з держав-членів Європейського Союзу запропонувати, як можна покращити відносини та процеси прийняття рішень між Європейським Союзом і регіонами із законодавчою владою.

Керівництво 2003–2004: Шотландія (Джек Макконнелл) 2010–2011: Фландрія (Жан-Люк Ванраес) 2011–2012: Відень (Михаель Гайпль)

Членство Усі 9 земель федеративної республіки Австрія Усі федеративного королівства Бельгія Аландські острови — автономний регіон Фінляндії Усі 16 земель федеративної республіки Німеччина Усі 20 регіонів Італії Два автономні регіони Португалії: Азорські острови та Мадейра Усі 17 автономних спільнот Іспанії

Члени Назва членаСимволиПарламентГолова урядуСтатусГербПрапорБургенланд Землі АвстріїКаринтіяНижня АвстріяЗальцбургШтиріяТірольВерхня АвстріяВіденьФорарльбергФламандський регіонФламандський парламент ВаллоніяПарламент ВаллоніїАландські островиЛантрад (Прем'єр-міністр) Регіони ФінляндіїБаден-ВюртембергЛандтаг Баден-Вюртембергу Землі НімеччиниБаваріяЛандтаг БаваріїБерлінПалата депутатів БерлінаПравлячий бургомістр БерлінаБранденбургЛандтаг БранденбургуБременБременські міські збориГамбургГамбурзький парламентГессенЛандтаг ГессенуНижня СаксоніяМекленбург-Передня ПомераніяПівнічний Рейн-ВестфаліяЛандтаг Північного Рейну-ВестфаліїРейнланд-ПфальцЛандтаг Рейнланд-ПфальцуСаарЛандтаг СааруСаксоніяЛандтаг СаксоніїСаксонія-АнгальтШлезвіг-ГольштейнЛандтаг Шлезвіг-ГольштейнуТюрингіяАбруццо Регіони ІталіїВалле-д'АостаАпуліяБазилікатаКалабріяКампаніяЕмілія-РоманьяФріулі-Венеція-ДжуліяЛаціоЛігуріяЛомбардіяМаркеМолізеП'ємонтСардиніяСициліяТрентіно-Альто-АдіджеТосканаУмбріяВенетоАзорські острови Автономні регіони ПортугаліїМадейраАндалусія Автономні спільноти ІспаніїАрагонАстуріяБалеарські островиКраїна БасківПарламент Країни БасківЛендакаріКанарські островиКантабріяКастилія і ЛеонКастилія-Ла-МанчаКаталоніяПарламент КаталоніїЕстремадураГалісіяЛа-РіохаМадридМурсіяНаварраПарламент НаварриВаленсія

Колишні члени Три країни Сполученого Королівства з делегованими законодавчими органами, тобто Північна Ірландія, Шотландія та Уельс, більше не значаться як члени CALRE після загальнонаціонального рішення Сполученого Королівства про вихід з Європейського Союзу у 2016 році.https://www.calrenet.eu/members/

Див. також Комітет регіонів Конгрес місцевих і регіональних влад

Посилання Конференція європейських регіональних законодавчих асамблей (CALRE) regleg.eu RLEG

Примітки