Міцена бульбоподібна (Mycena stylobates) — неїстівний вид грибів родини міценових (Mycenaceae). Трапляється в Північній Америці та Європі, утворює невеликі білуваті до сірих плодові тіла з дзвоноподібними капелюшками діаметром до 15 мм. Відмінна риса гриба — крихка ніжка, що спирається на плаский диск із чіткими борознами, облямований рядом щетинок. Гриби ростуть невеликими групами на листі та іншому опаді листяних і хвойних дерев. Міцелій гриба вважається біолюмінесцентним, хоча самі плодові тіла таку властивість не виявляють.

Таксономія Уперше описаний як Agaricus stylobates Крістіаном Гендріком Персоном 1801 року; до роду Mycena перенесений 1871 року Паулем Куммером. Грецьке слово stylobates означає «основа колони». Вид відомий під англійською назвою «bulbous bonnet» («бульбоподібний каптурик»).

Опис Капелюшок діаметром 3–15 мм, залежно від віку — від тупо-конічного до опуклого, дзвоноподібного чи сплощеного. Поверхня гладенька, при огляді під збільшенням помітні дрібні шипики; з віком стає вологою й трохи блискучою, з борознами, що відповідають розташуванню пластинок. Забарвлення рівномірно бліде водянисто-сіре. М'якуш тонкий, блідий, без вираженого запаху й смакуSmith AH. North American species of Mycena. Ann Arbor: University of Michigan Press, 1947. С. 53–55..

Пластинки спочатку тісно розташовані, з віком розставленіші, від 8 до 16 сягають ніжки, приєднані лінією або дуже вузько приросли; іноді відокремлюються від ніжки, утворюючи навколо неї комір. Ніжка завдовжки 10–60 мм, завтовшки 0,5–1 мм, над плоским округлим диском біля основи однакової товщини; вкрита тонкими білими волосками, з віком стає гладенькою. Забарвлення синювато-сіре, з часом блідне до сірого. Базальний диск має борозни (відбитки пластинок), спочатку припудрений дрібними волосками, згодом стає гладеньким. Плодові тіла вважаються неїстівними через незначний розмір.

Мікроскопічні ознаки Спори розміром 6–10 на 3,5–4,5 мкм, вузько еліпсоїдні, слабко амілоїдні. Міцелій M. stylobates у чистій культурі є біолюмінесцентним — це вперше зафіксовано 1931 року; для самих плодових тіл біолюмінесценція не відома.

Розвиток плодового тіла Онтогенез плодових тіл Mycena stylobates детально досліджено методами світлової та скануючої електронної мікроскопії. Розвиток відбувається у дві фази: спочатку формується примордій, що вже містить усі структури зрілого плодового тіла, після чого ніжка швидко видовжується, а щойно оголений гіменій одразу починає утворювати спори.

Поширення та екологія Плодові тіла ростуть розсіяно чи групами на дубовому листі або хвойній підстилці навесні, влітку чи на початку осені, особливо в теплі вологі сезони. Зафіксований у США (Теннессі, Мічиган, Айдахо, Вашингтон) та Канаді (Нова Шотландія, Онтаріо), а також у Європі (Британія, Данія, Німеччина, Норвегія, Польща, Румунія, Шотландія, Сербія, Швеція).

Схожі види Mycena mucor зазвичай менший і росте на опалому дубовому листі, має інші форми хейлоцистид. Mycena bulbosa росте на стеблах у вологих місцях, має неамілоїдні спори. Mycena pseudoseta, описаний з Таїланду 2003 року, утворює менші плодові тіла з інакше формованими хейлоцистидами.

Див. також Список біолюмінесцентних грибів

Примітки