Втрата латвійського громадянства балтійськими німцями — процес, пов'язаний із переселенням балтійських німців 1939 року, під час якого громадян Латвії німецької національності, які виїжджали до Німеччини, на підставі поданих ними заяв звільняли від латвійського громадянства. Правовою основою процесу став підписаний 30 жовтня 1939 року в Ризі латвійсько-німецький Договір про переселення громадян Латвії німецької національності до Німеччини.Līgums par vācu tautības Latvijas pilsoņu pārvietošanu uz Vāciju, 1939. gada 30. oktobris. Historia.lv.

На відміну від можливого трактування цього процесу як «позбавлення громадянства» балтійських німців, латвійське громадянство не було автоматично відібране в усіх латвійських німців на підставі їхнього етнічного походження. Договір передбачав індивідуальний і формально добровільний вихід із латвійського громадянства тих громадян Латвії німецької національності, які брали участь у переселенні.Līgums par vācu tautības Latvijas pilsoņu pārvietošanu uz Vāciju, 1939. gada 30. oktobris. Historia.lv.

Передумови

6 жовтня 1939 року, невдовзі після початку Другої світової війни та укладення пакту Молотова — Ріббентропа, керівник Німеччини Адольф Гітлер у Рейхстазі оголосив про переселення населення німецької національності з низки країн Східної Європи на контрольовані Німеччиною території. У Латвії переговори щодо переселення балтійських німців розпочалися в жовтні 1939 року. 10 жовтня Кабінет міністрів Латвії створив спеціальну комісію для розв'язання питань, пов'язаних із переселенням, а перше спільне засідання латвійської та німецької делегацій відбулося 13 жовтня.No ierindas diplomāta līdz Ārlietu ministrijas ģenerālsekretāram. Latvijas Vēstnesis.

30 жовтня 1939 року уряди Латвії та Німеччини підписали Договір про переселення громадян Латвії німецької національності до Німеччини. У договорі переселення розглядалося як одноразова акція, внаслідок якої німецька етнічна група мала вийти зі складу латвійської державної спільноти.Līgums par vācu tautības Latvijas pilsoņu pārvietošanu uz Vāciju. Historia.lv.

Втрата громадянства

Стаття I договору передбачала, що уряд Латвії зобов'язується звільнити від латвійського громадянства тих громадян Латвії німецької національності, які до 15 грудня 1939 року добровільно заявили про бажання назавжди вийти з латвійського громадянства та залишити своє постійне місце проживання в Латвії. Німецький уряд, зі свого боку, зобов'язувався після припинення латвійського громадянства прийняти цих осіб у Німеччині з метою надання їм німецького громадянства.Līgums par vācu tautības Latvijas pilsoņu pārvietošanu uz Vāciju, I pants. Historia.lv.

Заяву про вихід із громадянства міг подати громадянин Латвії німецької національності, який досяг 16-річного віку. Подружжя ухвалювало рішення окремо кожен за себе, тоді як щодо дітей віком до 16 років, а також осіб, які перебували під опікою або піклуванням, рішення ухвалював їхній законний представник. Подану заяву не можна було відкликати.Līgums par vācu tautības Latvijas pilsoņu pārvietošanu uz Vāciju, II pants. Historia.lv.

Юридично латвійське громадянство припинялося не в момент виїзду особи з Латвії, а після видачі спеціального документа про звільнення від громадянства. Цей документ одночасно слугував посвідченням на виїзд. Стаття III договору встановлювала, що з моменту видачі документа латвійське громадянство припинялося, а уряд Німеччини брав на себе зобов'язання прийняти відповідну особу в Німеччині.Līgums par vācu tautības Latvijas pilsoņu pārvietošanu uz Vāciju, III pants. Historia.lv.

Після отримання документа про звільнення від громадянства переселенці мали залишити Латвію до 15 грудня 1939 року. За організацію переселення відповідала німецька сторона.Līgums par vācu tautības Latvijas pilsoņu pārvietošanu uz Vāciju, IV pants. Historia.lv.

Масштаби

29 листопада 1939 року начальник Паспортного відділу Адміністративного департаменту Міністерства внутрішніх справ Латвії П. Курземніекс у службовій записці зазначав, що відповідно до латвійсько-німецького договору від латвійського громадянства вже було звільнено близько 40 000 громадян Латвії німецької національності, а очікувалося, що їхня кількість може збільшитися ще приблизно на 10 000 осіб.Latvijas Iekšlietu ministrijas Administratīvā departamenta Pasu nodaļas vadītāja P. Kurzemnieka dienesta atzīme par vācbaltiešu izceļotāju pavalstniecību, 1939. gada 29. novembris. Historia.lv.

Паспортний відділ трактував формулювання про вихід із латвійського громадянства «назавжди» як заборону цим особам у майбутньому поновлювати латвійське громадянство. Оскільки таке тлумачення суперечило чинному на той час загальному законодавству про громадянство, Паспортний відділ вважав за необхідне внести відповідні зміни до законодавства або ухвалити спеціальний закон.Latvijas Iekšlietu ministrijas Administratīvā departamenta Pasu nodaļas vadītāja P. Kurzemnieka dienesta atzīme par vācbaltiešu izceļotāju pavalstniecību. Historia.lv.

Наслідки

Втрата громадянства була частиною ширшої акції з переселення балтійських німців. Договір регулював не лише правовий статус переселенців, а й порядок урегулювання питань щодо їхнього рухомого та нерухомого майна, боргів та інших майнових відносин. Для цього було створено довірче акціонерне товариство з питань переселення Umsiedlungs-Treuhand-Aktiengesellschaft (UTAG).Līgums par vācu tautības Latvijas pilsoņu pārvietošanu uz Vāciju, VI—XVIII pants. Historia.lv.

Унаслідок переселення 1939 року більшість історичної спільноти балтійських німців залишила Латвію. Переселення продовжилося і після окупації Латвії СРСР у 1940 році, коли в 1940—1941 роках відбулася ще одна акція з переселення населення німецької національності. Вона вже проходила в умовах радянської окупації та відповідно до іншого правового порядку.Molotova-Ribentropa slepenā pakta aizsegā. Vācbaltiešu izceļošana 1940.—1941. gadā. Latvijas Vēstnesis.

Див. також Балтійські німці Громадянство Латвії

Примітки