Битва під Берестям (також Битва під Верховичами) — серія бойових зіткнень під час московсько-польської війни 1654—1667 років, що відбулися 11—17 листопада 1655 року поблизу Берестя та села Верховичі. Під час боїв військо Великого князівства Литовського під командуванням великого гетьмана литовського Павла Яна Сапіги розбило авангард Новгородського полку князів Семена Урусова та Юрія Барятинського, проте московським військам вдалося контратакувати та вирватися з оточення під Верховичами.

Передумови Вторгнення шведських військ до Речі Посполитої та початок Другої Північної війни восени 1655 року кардинально змінили військово-політичну ситуацію у Великому князівстві Литовському. Восени 1655 року до табору великого гетьмана литовського Януша Радзивілла було направлено московського дворянина Василя Лихарьова з пропозицією визнати зверхність царя Олексія Михайловича. Проте Радзивілл відхилив цю пропозицію, оскільки готував укладення Кейданської унії про перехід ВКЛ під протекторат шведського короля Карла X Густава.

Водночас Лихарьов установив контакт із польним гетьманом Вінцентом Корвін-Госевським, який виступав проти союзних відносин зі Швецією і закликав царський уряд до укладення миру з королем Яном II Казимиром, попереджаючи про загрозу з боку шведів.

5 вересня 1655 року до Гонсевського було направлено посольство Федора Ртищева. 14 вересня московський воєвода князь Семен Урусов отримав царську грамоту про узгодження дій із підрозділами Госевського у випадку наступу на захід. Однак незабаром Януш Радзивілл заарештував Госевського. Вірні польному гетьману офіцери втекли до Берестя до вітебського воєводи Павла Яна Сапіги, якого шляхта оголосила Великим гетьманом Литовським. Під час переговорів у Бересті Сапіга просив Ртищева призупинити військові дії, обіцяючи утриматися від нападів, та відправив до царя свого посланця Самуїла Глядовицького.

Незважаючи на дипломатичні місії, ще 14 вересня 1655 року князь Урусов одержав указ розпочати похід углиб ВКЛ: рушати «прямо за Німан під Берестя та під інші города». Московське командування розраховувало на відсутність організованого опору, тому в поході взяв участь лише Новгородський полк (знятий із районів Ковна).

23 жовтня війська Урусова вирушили у похід. 30 жовтня поблизу Гродно вони розбили хоругву лідського підкоморія Якуба Кунцевича, захопивши три прапори та литаври. Після бою Кунцевич зустрівся з воєводами й зобов'язався скласти присягу московському цареві, залишивши заручниками новогрудського воєводича Яна Хребтовича та кількох шляхтичів.

На початку листопада 1655 року Новгородський полк вийшов у район Берестя. У місті в цей час перебував дипломатичний посланець шведського короля Ян Фрідріх Сапіга, який повідомив Урусову про намір Павла Сапіги прийняти шведську протекцію. Переконаний, що Сапіга не чинитиме опору, Урусов рушив до Берестя лише з кінним авангардом, залишивши піхоту й артилерію позаду. Своїм підлеглим воєвода оголосив, що «у Бересті з литовськими людьми бою не буде».

Перебіг боїв

Бій під Берестям (11 листопада) 11 листопада 1655 року під час виходу московських передових сил на Берестейське поле війська Павла Сапіги раптово атакували авангард Урусова. Московська дворянська кіннота виявилася непідготовленою до бою та зазнала паніки: праве крило було зім'яте, а ліве вдалося до втечі, покинувши полковий стяг і піхоту.

Князь Урусов із другою воєводою князем Юрієм Барятинським та групою з 20 дворян відступив до обозу з артилерією, де полковник Мартин Корміхель зумів відкрити вогонь із гармат і відбити литовську кавалерію. Уночі московські війська відступили за річку, спаливши за собою переправи. Наступного дня під артилерійським обстрілом вони залишили позиції та відійшли на 25 верст на північ, зайнявши оборону в селі Верховичі.

Бій під Верховичами (17 листопада) Війська Сапіги наздогнали загін Урусова, оточили село Верховичі та відрізали московські сили від шляхів відступу та джерел води. Оточене військо залишалося на конях протягом двох днів і ночей.

Гетьман Сапіга передав вимоги капітуляції: Повернути всіх шляхтичів-заручників, взятих у табір; Здати всі гармати та вогнепальну зброю; Передати прапори та барабани; Безперешкодно відступити тією ж дорогою, купуючи провізію за власні кошти; Ліквідувати застави над річкою Німан до Ковна; Відшкодувати збитки, завдані в Берестейському воєводстві; Негайно звільнити затриманого шляхтича Будкевича з товаришами.

Князь Урусов категорично відхилив капітуляцію. 17 листопада війська ВКЛ розпочали штурм московського табору, відкривши вогонь із гармат.

Урусов застосував тактичний прийом: розімкнувши табір у двох місцях, Новгородський полк здійснив контратаку. Один загін під командуванням Урусова вдарив по литовській піхоті та ближніх хоругвах, а другий під проводом Юрія Барятинського — по гусарській роті гетьмана. Несподіваний вилазка призвела до розгрому передових литовських частин і спричинила паніку в лавах війська ВКЛ, яке вдалося до втечі.

За донесенням Урусова цареві, московська кіннота переслідувала військо Сапіги на відстані 6 верст до Берестя. Сам гетьман Павло Сапіга був збитий із коня й урятувався втечею через болото під покровом ночі. У бою загинув його брат Ян Сапіга (підстароста мовчадський). Московські війська захопили 4 гармати з боєзапасом, 28 прапорів, 36 литавр і барабанів, а також 50 полонених (серед них полковник Станіслав Ліпницький, думний чоловік Адам Стабровський, князь Олександр Полубенський та інші)Про втрати царського війська згадується у джерелі: «Синодик по убиенных во брани» (друга половина XVII ст.) // Состав класса феодалов России в XVI в. — М.: Наука, 1986..

Наслідки та оцінки Прорвавши оточення під Верховичами, Новгородський полк Урусова відступив на північ у напрямку Полоцька. Магнати та шляхта, які зібралися в Бересті, відновили переговори зі шведами про прийняття протекції.

Незважаючи на вимушений відхід із Берестейського воєводства, похід Урусова сприяв приведенню до присяги московському цареві значної частини місцевої шляхти. За час походу присягнули понад 2000 шляхтичів із Гродненського, Слонімського, Новогрудського, Лідського, Волковиського, Ошмянського та Тракайського повітів.

Історіографічні оцінки В історіографії підсумки битви оцінюються неоднозначно: Російська історіографія (О. Курбатов, І. Бабулін) розглядає бій під Верховичами як визначну перемогу Новгородського полку, що дозволила в умовах дворазової чисельної переваги ворога зламати оточення, розгромити елітні литовські сили та вивести військо з пастки. Українська та польська історіографія (зокрема А. Папакін) наголошує, що, попри успішний прорив Урусова під Верховичами, стратегічна мета московського походу на Берестя була зірвана: війська ВКЛ під командуванням Павла Сапіги завдали поразки московському авангарду під Берестям, очистили південно-західні землі ВКЛ від московської присутності та втримали Берестя під власним контролем.

Примітки

Джерела та література Бабулин И. Б. Важнейшие победы России в русско-польской войне 1654—1667 гг.: ответ рецензенту (Папакін А. Реванш російської історіографії: Канів, 1662 р.) // История военного дела: исследования и источники. — 2017. — Т. IX. — С. 389. Курбатов О. А. «Чудо архангела Михаила». Документы похода Новгородского полка на Брест и битвы при Верховичах 17 ноября 1655 г. // Исторический архив. — 2005. — № 3. — С. 168—190. Курбатов О. А. Морально-психологические аспекты тактики русской конницы в середине XVII века // Военно-историческая антропология: Ежегодник, 2003/2004: Новые научные направления. — М., 2005. — С. 193—213. Флоря Б. Н. Русское государство и его западные соседи (1655—1661 гг.). — М.: Индрик, 2010. — ISBN 978-5-91674-082-0.