Обло́га Слу́цька — одна з ключових подій московсько-польської війни 1654—1667 років, яка відбулася у вересні 1655 року. Під час облоги об'єднані війська Московського царства та Гетьманщини зробили невдалу спробу захопити стратегічну фортецю Слуцьк.

Обороною міста керував військовий керівник міста полковник Вільгельм Паттерсон. На чолі військ Московського царства стояв князь Олексій Трубецькой. Також у боях за Слуцьк брали участь запорозькі козаки, очолювані Василем або Іваном Золотаренком. Усі спроби здобути Слуцьк закінчилися невдачею. Протягом усієї московсько-польської війни Слуцьк так і не був узятий ні військами Московського царства, ні військами Гетьманщини.

Передумови Московсько-польська війна 1654—1667 років розпочалася вкрай невдало для Речі Посполитої. У 1654 році війська Московського царства оволоділи низкою територій на сході Великого князівства Литовського (складової частини Речі Посполитої). Особливо важливою перемогою для московитів у цій кампанії стало взяття Смоленська 23 вересня 1654 року. Армія Великого князівства Литовського під командуванням великого гетьмана литовського Януша Радзивілла была остаточно розгромлена в битві під Шепелевичами. Контратака армії Великого князівства Литовського взимку 1654—1655 років була відбита московськими військами. Надалі війська Московського царства перейшли у масштабний наступ, захоплюючи нові землі та фортеціМалов А. В. Русско-польская война 1654—1667 гг. Москва, Цейхгауз, 2006. — С. 16—19..

Сили сторін

Стан фортеці напередодні облоги

Власник Слуцька, магнат і князь Богуслав Радзивілл, у 1630—1650-х роках перетворив Слуцьк на потужну бастіонну фортецюГрыцкевіч А. Слуцка абарона 1655 // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2007. — С. 590—591.. Активне зміцнення обороноздатності Слуцька тривало і протягом 1654 року. Влітку 1654 року Богуслав Радзивілл збільшив слуцький гарнізон, а слуцьким губернатором призначив досвідченого офіцера Вільгельма Паттерсона.

Після провалу контрнаступу армії Великого Князівства Литовського взимку — навесні 1655 року Радзивілл знову поповнив чисельність гарнізону. Тепер він нараховував близько 1 000 професійних найманих солдатів (піхота, кавалерія, артилеристи). Крім того, було мобілізовано місцевих міщан, з яких сформували 4 полки міської міліції (до 1 800 осіб), завданням яких була охорона визначених ділянок фортечних валів та бастіонівКонрад Бабятыньскі. Адносіны жыхароў ВКЛ да маскоўського войска ў 1654—1655 г. , 2007.. З початку 1655 року проводилася модернізація існуючих та зведення нових укріплень за тогочасною новоіталійською та голландською фортифікаційними системами. Після поразки військ ВКЛ під Могильовом у 1655 році князь Богуслав Радзивілл особисто прибув до Слуцька. Під його безпосереднім наглядом було завершено будівництво нової цитаделі та сучасних укріплень навколо всього міста.

Чисельність московсько-козацьких військ За версією польського історика Конрада Бабятинського, московський князь Олексій Трубецькой мав незначні та знесилені сили. Натомість за версією білоруського історика Анатоля Грицкевича, його армія нараховувала до 20 тисяч осіб. Окрім цього, до облоги залучалися загони українських козаків чисельністю близько 5 тисяч чоловік.

Перебіг оборони 2 вересня 1655 року московська армія під проводом князя Олексія Трубецького підійшла до Слуцька. Трубецькой розташував свій штаб у Тройчанському монастирі. Він запропонував гарнізону Слуцька добровільно капітулювати, проте у відповідь слуцький гарнізон відкрив артилерійський вогонь.

У ніч проти 3 вересня московські солдати пішли на штурм міста з вигуками «Царев город!». Однак захисники фортеці повністю відкинули нападників, втративши під час бою лише одного солдата.

6 вересня між московськими військами та случчанами відбулася тривала артилерійська дуель, у якій облогові сили зазнали поразки. Після цього війська Московського царства спалили передмістя Слуцька. З-під обложеного Слуцька у 1655 році Олексій Трубецькой писав у донесенні царю: «…деревни, и хлеб, и сено, и всякие конские кормы мы по обе стороны жгли, и людей побивали, и в полон имали, и разоряли совсем без остатку, и по сторонам потому ж жечь и разорять посылали»Лобин А. Н. Неизвестная война 1654—1667 гг. — Скепсис.. Надалі Трубецькой тимчасово відступив від фортеці та рушив у бік Несвіжа, спустошуючи на своєму шляху Новогрудчину (зокрема, були захоплені та спалені Клецьк, Мир, Мышь, Столовичі тощо).

27 вересня 1655 року армія Трубецького та загони козаків (близько 5 тисяч осіб) знову підійшли до Слуцька. За версією К. Бабятинського, на чолі козаків стояв Василь Золотаренко. Білоруський історик А. Грицкевич зазначає, що Трубецькой пішов до міста разом із козаками Івана Золотаренка (тобто повідомляє про командування наказного гетьмана або просто вказує на приналежність підрозділів до його корпусів).

Трубецькой знову розпочав переговори про здачу міста, обіцяючи численні пільги та привілеї після капітуляції. Листи з закликами скласти зброю надсилалися офіцерам, міщанам та губернаторові. Командувач слуцького гарнізону військовий губернатор полковник Вільгельм Паттерсон відправив до ворожого табору полоненого з листом-відповіддю, в якому зазначалося, що Слуцьк потрібно здобувати кров'ю та зброєю, а не листами.

Подальші події в джерелах описуються по-різному. За версією А. Грицкевича, 29 вересня війська Трубецького почали відступати дорогою на Козловичі та Любань. Дізнавшись про це, губернатор Паттерсон на чолі кількох кінних корогв почав їх переслідувати, однак детальні відомості про бойові зіткнення під час відступу відсутні. За версією К. Бабятинського, московські війська відступили 30 вересня, після того як гарнізон знову зустрів пропозицію здатися шквалним вогнем.

30 вересня під час відходу ар'єргард московської армії спалив приміське село Клепчани.

Наслідки та значення Більше війська Московського царства не робили спроб атакувати чи облягати Слуцьк. На думку польського історика К. Бабятинського, «значною мірою це було результатом політики, яку проводив власник міста (насамперед щодо козаків), а також свідченням потужності фортифікацій та вишколу гарнізону». Протягом усієї московсько-польської війни 1654—1667 років Слуцьк залишався нескореним і не був здобутий ні московськими військами, ні загонами Гетьманщини.

Примітки