Відвідання Ґоденгольма () — оповідання Ернста Юнґера, опубліковане 1952 року. Дія відбувається на вигаданому скандинавському острові Ґоденгольм, де дослідник і філософ Шварценберґ приймає гостей. Гості проходять через переживання нереальних і страховинних вражень. Хоча в оповіданні прямо про це не говориться, але можна вірогідно припустити досвід вживання наркотиків. Сюжет перегукується з подіями, описаними в розділі «Лаврова ніч» роману «Геліополіс», а також із майбутнім ширшим есе Юнґера «Наближення. Наркотики і сп'яніння», у якому Юнґер прямо описує свій досвід вживання різних психоактивних речовин.
Зміст Психолог і невролог Мольтнер, преісторик Айнар, помічник Шварценберґа Ґаспар та Ульма, дочка фермера з околиць, припливають кораблем на острів Ґоденгольм. Мольтнер у своїх думках відчуває невдоволення; він, очевидно, має високі сподівання щодо часу, спланованого на спілкування зі Шварценберґом, але саме місце та супутній персонал здаються йому не такими, як він уявляв. Він би волів мати цю зустріч десь південніше.
Шварценберґ розважає трьох гостей у великій восьмикутній кімнаті свого маєтку з лавками, як для хору, та запаленим каміном. Приносять чай. Після цього всі четверо присутніх відчувають різні форми фізичного дискомфорту; навколишні звуки здаються їм надто гучними та нав'язливими, їм стає важче зрозуміти, що відбувається, а кімната здається дедалі холоднішою.
Мольтнер спочатку каже, що волів би покинути острів, оскільки ситуація йому не пасує, але Шварценберґ вмовляє його лишитись. Вони сидять разом у кімнаті. Тепер Мольтнеру ввижаються різні речі: загрозливо лунають якісь міфологічно заплутані звуки, шуми, ввижаються світлові прояви космічної величини, які вже не в'яжуться з місцем перебування і часом доби, а спроби зберегти самовладання дедалі більше зазнають невдачі. Після того, як йому вчувається звернена до нього фраза про те, що «він знає більше, ніж це», його увагу заполоняє спостереження за ароматичною паличкою, що горить і обертається в невагомості. Час розчиняється, простір зникає, матерія змінюється та трансформується, усе сприйняття є синестетичним. Потім кімнату заповняє водяний потік, у якому плавають страхітлива тварина, прикріплена до якоря, за нею — блакитна акула як архетипна форма елегантності та прадавньої влади, і нарешті, повз них пропливають зграйки різнобарвних рибок усіх можливих форм. Кілька разів, коли видіння вщухають і він краще сприймає навколишнє середовище, Шварценберґ шепоче йому, що «він знає більше, ніж думає». Інше видіння показує йому золотий, залитий сонцем палац. Вся вага зникає, немає тяжіння, випромінюється тепло та благодать. Перш ніж можна уявити ймовірне третє видіння, настає перерва.
Айнар сподівався, що в уяві побуває з батьками, але усвідомлює, що вони вже померли. В оповіданні не згадується, чи Ульма або Шварценберґ також мали видіння.
Щойно всі повертаються до тями, подають вечерю. Фон Мольтнер оголошує, що «зазнав безперечних змін». Серед іншого, у нього з'явилося «нове сприйняття себе», а його рука тепер має «цілющу силу».
Ознаки наркотиків Послідовність переживань та відчуттів чотирьох персонажів цілком відповідає ефектам ЛСД, який, безумовно, також можна приймати з напоями, такими як вищезгаданий чай, або ж з мескаліном:
Після чаю Мольтнер невдовзі відчув себе погано: «Мольтнер відчув погойдування, ніби початок морської хвороби», а його сенсорні враження, здавалося, посилилися: «Його слух став таким чутливим, ніби струни інструменту, які відгукувались, перш ніж до них торкнутися. Він відчув потужне звернення…» Це призводить до зміненого сприйняття часу та галюцинацій. «Речі почали заряджатися та оживати; вони переросли з об'єктів, якими вони йому здавалися, у силу, що ставить під сумнів навіть закони природи». Виникають не менш типові ейфоричні фантазії про всемогутність: «Мольтнер відчував силу, спостерігаючи; він був господарем фестивалю, якому була присвячена процесія».
Передумови Юнґер мав багаторазовий досвід вживання наркотиків. Серед іншого, у 1950 році він провів експеримент з мескаліном разом з кількома знайомими вдома у свого видавця Ернста Клетта-молодшого. У 1951 році під медичним наглядом він брав участь в експерименті з ЛСД разом зі своїм другом і першовідкривачем ЛСД Альбертом Гофманом. Вони повторювали це ще кілька разів до 1970 року. Вичерпне видання листування між Юнґером та Гофманом опубліковано 2013 року в масиві спадщини Юнґера та Гофмана, оригінали якої зберігаються в Німецькому літературному архіві в Марбаху.
Нотатки
Література
Видання
Besuch auf Godenholm. Klostermann, Frankfurt 1952. Besuch auf Godenholm. In: Sämtliche Werke. Band 15: Erzählungen. Klett-Cotta, Stuttgart 1978, BookSources/3608934855|ISBN 3-608-93485-5, S. 363—420.
Додаткова література
Helmuth Kiesel: Ernst Jünger. Die Biographie. Siedler, 2007, ISBN 978-3-88680-852-6. Steffen_Martus|Steffen Martus: Ernst Jünger. Stuttgart/Weimar 2001, ISBN 3-476-10333-1. Niels Penke: Ernst Jünger und der Norden. Eine Inszenierungsgeschichte (= Frankfurter Beiträge zur Germanistik, Bd. 51). Winter Verlag, Heidelberg 2012, ISBN 978-3-8253-6068-9.