Реформовані друїди Північної Америки (, RDNA) — американська неодруїдська організація. Заснована у 1963 році в Карлтонському коледжі у місті Нортфілд (штат Міннесота), як гумористичний протест проти обов'язкової відвідуваності релігійних служб у коледжі. Цю первісну громаду називають Карлтонським гаєм, іноді Материнським гаєм. У Сполучених Штатах та Канаді налічується понад 40 гаїв та протогаїв RDNA. RDNA відома своєю відсутністю догми, вільною ієрархією, еклектичними традиціями, іронічним почуттям гумору, численними добре заархівованими публікаціями та тим, що породила багато відомих спін-офф груп. Організація станом на 2016 рік має 3 філії, 34 гаї, з понад 4500 членами.

Історія

Походження Карлтонський гуманітарний коледж, був заснований Конгрегаціоналістською церковою, але до 1960-х років став позаконфесійним закладом. Тим не менш, у студентському довіднику все ще зазначалося, що «відвідування богослужіння коледжу, недільної вечірньої програми або будь-якого регулярно організованого публічного богослужіння є обов'язковим». Кілька студентів, включаючи Девіда Фішера, Девіда Франгквіста, Говарда Черняка, Джена Джонсона та Нормана Нельсона, вважали це правило неприйнятним і на знак протесту створили власну релігійну групу RDNA, замість того, щоб відвідувати будь-яку з існуючих. RDNA проводила зустрічі поблизу спортивних полів коледжу та відповідно позначала обов'язкові «капличні листівки». Як пізніше пояснив Нельсон, "єдиним мотивом було протестувати проти вимоги, а не намагатися знайти альтернативи для богослужіння… Ніколи не було наміру насміхатися з будь-якої релігії; не передбачалося, що RDNA конкуруватиме з будь-якою вірою чи витіснятиме її. Ми намагалися написати службу, яку міг би відвідувати «добросовісно» кожен.

RDNA вважала, що біль лицемірства змусить керівництво коледжу визнати їхню діяльність публічним богослужінням. Натомість, декан чоловічого факультету проігнорував групу, не прийнявши капличні листи. Але декан жіночого факультету вирішив прийняти заявки, подані двома дівчатами-членами RDNA. Після тривалої дискусії з друїдами коледж визнав свою неприйнятну позицію та скасував релігійну вимогу в червні 1964 року. Президент коледжу Нейсон та його дружина були присутні на заключній церемонії RDNA того навчального року, не помітивши ритуального вживання віскі, яке технічно порушувало правила коледжу.

Але, кидаючи виклик вимозі коледжу щодо каплиці, засновники мимоволі сприяли створенню сприятливого середовища для духовного дослідження. Багато друїдів почали цінувати цей рух у своєму житті, і засновники були вражені, виявивши, що попит на послуги друїдів продовжувався навіть після того, як вимога коледжу зникла.

Принципи Реформований друїдизм наголошує на відсутності інституціоналізованої догми. Кожен друїд повинен дотримуватися лише цих основних принципів:

Один із багатьох способів, за допомогою яких людина може знайти об'єкт пошуку релігійної істини, — це через природу. Природа, будучи однією з головних проблем у житті та боротьбі людини, а також одним із об'єктів Творіння, є важливою для духовних пошуків людини.

Первісна група не була неоязичницькою — більшість ідентифікували себе як євреї, християни, агностики, атеїсти або представники інших віросповідань — і рух досі включає багатьох, хто не вважає себе неоязичниками.

Час С. Кліфтон, академік-дослідник неоязичництва, висловив кілька припущень щодо того, звідки ранні засновники RDNA могли взяти свої уявлення про друїдизм, зазначивши, що в той час існували британські групи друїдів, такі як Стародавній орден друїдів, які проводили щорічні церемонії біля мегалітичного пам'ятника Стоунхендж у Вілтширі, привертаючи значну увагу ЗМІ. Поряд із цим, існували уявлення про стародавніх друїдів, які можна знайти в «американській літературній свідомості», де вони поставали як охоронці природного світу в романтичній поезії Філіпа Френо.

Міркування Кліфтона контрастують з фактичними мотивами реформатського друїдизму. Фактично, на зустрічі в гуртожитку Фішера щодо релігійної вимоги Черняк зізнався, що його родина завжди відповідала на запитання про релігію, називаючи себе друїдами, і група прийняла це прізвисько. Коли хтось зазначив, що ніхто з групи нічого не знає про друїдів, швидко виникла пропозиція, щоб нова група називала себе Реформованими Друїдами Північної Америки, щоб вона могла створювати принципи та ритуали з цілісної тканини, не знаючи чи не піклуючись про жодних попередніх друїдів.

Ритуали Відповідно до Основних Догматів, поклоніння Реформатських Друїдів спрямоване на Природу. Служби передбачають періодичні збори в лісистому місці (первісна група зустрічалася щотижня в теплу погоду) та у святкові дні північноєвропейських язичницьких традицій. Обряди зазвичай включають:

Спів релігійних пісень. Виконання церемоніального співу. Молитви та медитації.

Письмова літургія закликає до «жертви життя». Рання суперечка, описана в «Хроніках друїдів», була вирішена шляхом обмеження лише рослинним жертвопринесенням.

Література Хоча реформатських друїдів вважають найменш організованими та найграйливішими друїдами, їхня література, мабуть, є найбільш широко створеною та архівованою серед сучасних груп друїдів в Америці. За оцінками, знадобиться 100 повних днів, щоб прочитати всі 7000 сторінок цього жанру. Незважаючи на величезний обсяг, цілком можливо і часто для видатних членів активно брати участь у Гаю чи конференції роками, не прочитавши більше кількох десятків сторінок, оскільки усні та живі традиції також є досить важливими та тонкими нюансами.

Письмові традиції були здебільшого складені членами священства Третього Ордену, але автори не претендують на божественне натхнення. Розуміння або згода з письмовим матеріалом, як правило, не є обов'язковою для будь-якого сану чи висвячення, але частіше з ним ознайомлюються члени, які вступають до другого або вищого чина, або коли виконують посадові обов'язки в гаю.

Література помітно недогматична, еклектична, схиляється до філософського, а не магічного фокусу, і часто написана «з іронією», причому автори схильні насміхатися над собою. Реформатська друїдська література була майже повністю відкритою, на відміну від багатьох братських або містичних друїдських організацій, які обмежують доступ до матеріалів лише посвяченими. Більшість ранніх публікацій розповсюджувалися обмежено, головним чином через високу вартість публікації в 1960-х і 1970-х роках, але були доступні на запит.

Хоча загалом добре досліджені та розроблені, матеріали Реформатського друїдства не задумані як серйозні академічні праці та призначені для окремої аудиторії. За винятком кількох брошур, ці матеріали не використовувалися для прозелітизму. Незважаючи на відсутність місіонерського імпульсу у реформатських друїдів, багато літературних рис реформатського друїдизму були перенесені на пізніші групи, які простежують своє походження від RDNA. Це значною мірою пов'язано з палкою місіонерською та видавничою діяльністю Ісаака Боневіца, який публікував інформаційні бюлетені, посібники для членів церкви, матеріали семінарії та популярні книги з 1971 по 2010 рік.

Члени реформатського друїдського священства (такі як Ісаак Боневіц і Джон Майкл Грір) опублікували оповідання, романи та кілька книг про релігію, включаючи сучасний друїдизм, хоча ці твори не мають безпосереднього стосунку до реформатського друїдизму.

Основні роботи

1964 Хроніки друїдів (реформована версія) 1976 Хроніки друїдів (розвинені) (перше видання) 1982 Збірник друїдів (проект припинено після заснування ADF) 1996 Антологія реформованого друїда 2004 Колекція друїдів Карлтона 2004 Хроніки друїдів (розвинені), третє видання 2004 Антологія реформованого друїда 2 (основний том) 2005 Антологія реформованого друїда 2 (том «Зелені книги») 2005 Антологія реформованого друїда 2 (том журналів). Неофіційна вітальна брошура 2009 року (перше видання) 2010 Шлях друїда (перше видання)

Незначні роботи

Чорна книга літургії 1966 року Зелена книга медитацій 1966 року (перше видання) Зелена книга медитацій 1974 року (друге видання) Помаранчева книга апокрифів 1994 року

Фільми

1995 Гаторр: Бойовий кролик 2011—2012 Відчайдушні друїди, вебсеріал

Архидруїди

Девід Фішер (весна 1963 — весна 1964) Норман Нельсон (весна 1964 — осінь 1964) Девід Франквіст (осінь 1964 — весна 1966) Гері Земпел (весна 1966 — весна 1967) Томас Карлайл (весна 1967 — весна 1968) Марта Пек (весна 1968 — осінь 1968) Стівен Савіцкі (осінь 1968 — весна 1969) Річард Шелтон (весна 1969 — весна 1971) Гленн Мак-Девід (весна 1971 — весна 1972) Рената Зайдель (весна 1972 — весна 1973) Стівен Корі (весна 1973 — літо 1974) Діана Ербе (літо 1974 — весна 1976) Дональд Моррісон (весна 1976 — весна 1978) Сьюзан Олін (весна 1978 — весна 1979) Катя Луомала (весна 1979 — весна 1980) Гайді Шульц (тільки весна 1980) Роберт Німан (весна 1982 — весна 1984) Томас Лейн (весна 1982 — весна 1984) Маргарет Росс (весна 1984 — весна 1985) Еліс Каскорбі (1986—1988?) Гайко Кестер (1986—1989?) Ян Шламп (кінець 1980-х) Керрон Перрі (1986—1988?) Тіно Томпсон (кінець 1980-х) Бранден Шилд (1986—1989?) Джоанн Маднт (кінець 1980-х) Гезер Груенберг (1988—1992?) Джон Науерт (1988—1992?) Андреа Девіс (осінь 1992 — весна 1993) Майкл Шадінг (весна 1993 — весна 1994) Ребекка Хробак (у складі тріумвірату верховних друїдів) (весна 1994 — весна 1996) Енн Грем (у складі тріумвірату верховних друїдів) (весна 1995 — весна 1996) Мішель Кертіс (у складі тріумвірату верховних друїдів) (весна 1995 — весна 1997) Айроні Сад (весна 1996 — весна 1999) Девід Койл (почесний) (весна 1996 — весна 1999) Мішель Гайдер (осінь 1997 — весна 2001) Аманда Бредлі (осінь 1997? — весна 2000) Кріссі Фелпс (2-й термін) (весна 1999 — осінь 2000) Хлоя Флінн (весна 1999 — весна 2001) Меррі-Бет Вебер (осінь 2001 — весна 2001) Ерен Вон (весна 1999 — весна 2002) Кріс Міддлтон (2-й термін) (весна 1999 — весна 2002) Стівен Кріммінс (весна 2002 — весна 2004) Гейзел Корвін Труст (осінь 2002 — весна 2005) Вільям Рекнер (2-й термін) (осінь 2004 — весна 2005) Іен Гілл (весна 2005–весна 2007?) Еллісон Сміт (осінь 2005–весна 2007?) Деніел Лессін (весна 2007–весна 2009) Ейвері Морроу (весна 2008–весна 2010) Бексан Джан (весна 2010–весна 2011) Лора Маккрірі (осінь 2011–весна 2012) Остін Макбейн (весна 2012) Тіна Чен (2-га каденція) (осінь 2012–весна 2013) Метт Джакетт (2-га каденція) (весна 2013–весна 2014) Анна Сміт (осінь 2014–весна 2016) Ребекка Стовер (2-га каденція) (осінь 2016—2018) Джон Скотт (осінь 2017—2018) Деніел Кінтеро (осінь 2018–весна 2020) Джо Берлейдж (спів-архидруїд) (осінь 2020–весна 2021) Сем Андерсон (спів-архидруїд) (осінь 2020–весна 2021) Ганна Пайпер (осінь 2022–весна 2023) Остін Шкода (осінь 2023–весна 2025) Лео Бесен (весна 2025–)

Примітки

Посилання

Реформовані друїди Північної Америки — неофіційний центральний веб-сайт