Бубоне́цьСловарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко); Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов); Російсько-український словник 1930 р. (О. Ізюмов) ; — брязкальце або дзвоник, що має форму порожньої металевої кульки із шматочками металу всередині. В історії людства мали різньоцільове призначення. Шумовий ударний інструмент.
Назви
Поряд з найуживанішим «бубонець» відомі й інші позначення цього пристрою: балабо́нСловарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко) («У нашої попаді балабони на заді; не багато — тільки п'ять, куди іде — брязкотять»Н. п. Ум. Балабончик. Г. Барв. 513. Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко)), балабо́нчикСловник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський), бря́зкальце, балабо́лька, бре́зку́лька, бубене́ць (від ), колокі́льце.
Історія
Бубонці й дзвіночки дуже часто знаходять під час розкопів українських курганів. За давніх часів вони мали ритуальне значення, а також були складниками прикрас і аксесуарами пишного святкового вбрання. Такі бубонці були, до речі, на шубі «багатого гостя» Дюка Степановича, яку послала йому його матінка Мамелфа Тимофіївна з Галича, як про це оповідає билина:
Соколярство Бубонці — одне з знарядь соколиного полювання. Вони використовуються для визначення місцезнаходження мисливського птаха — сокола, яструба, орла чи сови, що вилетів за жертвою. Залежно від розміру птаха, бубунці кріпляться за допомогою ремінців до ніг тварини, вище опутенок, або до середнього хвостового пір'я. Зазвичай під бубонці підбирають невеликі, легкі, але голосні дзвоники і кружальця.
У мистецтві Геральдика
Бубонець використовується у геральдиці як негеральдична гербова фігура.
Див. також Бубон Дзвіночок Дзвіночок (геральдика)
Примітки
Бібліографія Бубенчики // Обучение ловчих птиц
Посилання