«Повість про Ґендзі»Інші назви: «Ґендзі но моноґатарі» (, «Повість про Ґендзі»), «Хікару Ґендзі моноґатарі» (, «Повість про Хікару Ґендзі»), «Мурасакі но моноґатарі» (, «Повість Мурасакі Сікібу»). Скорочені варіанти: «Ґенґо» (, «Повість про Мінамото»), «Шібун» (, «Тексти Мурасакі Сікібу»), «Ґендзі» (源氏, げんじ, «Ґендзі»). (, «Ґендзі моноґата́рі») — пам'ятка класичної японської літератури, ліричний твір жанру моноґатарі періоду Хей'ан. Створений між 1001 і 1005 роками. Складається з 54 розділів-сувоїв. Авторство приписують придворній пані, письменниці й поетесі Мурасакі Сікібу.
Основу твору складає розповідь про яскраві любовні пригоди принца Хікару Ґендзі та його муки в похилому віці як розплату за гріхи молодості. Повість проникнута популярними буддистськими ідеями того часу: невідворотністю карми і відповідальністю за скоєне в попередніх і теперішньому життях.
Згідно з оцінками літературознавців, є найкращим твором в жанрі моноґатарі, а також найбільшим шедевром японської літератури за обсягом, структурою, глибиною змісту та передачею душевних переживань персонажів. Повість справила величезний вплив на творчість письменників і поетів Японії пізніших часів.
Є обов'язковою для вивчення у японській середній і вищій школах на уроках державної мови.
Повість входить до Всесвітньої бібліотеки (список найбільш значущих творів світової літератури Норвезького книжкового клубу).
Авторство
Досі точаться суперечки про те, яку частину «Повість про Ґендзі» насправді написала Мурасакі Сікібу. Суперечки про авторство роману тривають століттями й навряд чи коли-небудь будуть вирішені, якщо не буде зроблено якогось великого архівного відкриття.
Загальноприйнято вважати, що повість була закінчена в її нинішньому вигляді до 1021 року, коли авторка зробила запис у щоденнику про свою радість від отримання повної копії повісті. Вона пише, що в повісті понад 50 розділів, і згадує про персонажа, введеного в кінці твору, отже, якщо інші автори, окрім Мурасакі, працювали над книгою, то робота була завершена дуже близько до часу її написання. У власному щоденнику Мурасакі є посилання на повість, і навіть застосування до себе імені «Мурасакі» в алюзії на головну героїню. Цей запис підтверджує, що частина, якщо не весь щоденник був доступний у 1008 році.The Diary of Lady Murasaki, ed. Richard Bowring, Penguin Classics 2005, p. 31, note 41. In his introduction to the text, Bowring discusses its dating which, in any case, is generally accepted by most authorities. Royall Tyler, in his edition of the Tale of Genji cited below, also draws attention to the entry in Murasaki Shikibu's diary: see the Penguin Books edition, 2003, Introduction, p. xvii
Кажуть, що Мурасакі створила образ Ґендзі, взявши за основу міністра з лівого флангу, коли вона була при дворі. Інші перекладачі, такі як Тайлер, вважають, що персонаж Мурасакі-но Уе, з якою одружується Ґендзі, створений на основі самої Мурасакі Сікібу.
Йосано Акіко, яка зробила перший сучасний японський переклад Ґендзі, вважала, що Мурасакі написала лише розділи з 1 по 33, а розділи з 35 по 54 написала її дочка . Інші вчені також сумнівалися в авторстві розділів з 42 по 54, особливо 44, який містить помилки послідовності (в решті книги такі помилки рідкісні). Роял Тайлер пише, що комп'ютерний аналіз виявив «статистично значущі» розбіжності в стилі між розділами 45-54 та рештою, а також між ранніми розділами.
Структура твору
Твір складається з 54 сувоїв. Глава «Перша зелень» має дві частини, розділ же «Приховування в хмарах» відомий тільки назвою. Сформована практика ділить повість на три частини:
Глави «Покої павлонії» — «Листя гліциній» (33 сувоїв). Розповідь про життя Ґендзі з дитинства до зрілості. Подолавши труднощі, Ґендзі досягає вищого ступеня могутності. Глави «Перша зелень» — «Чарівник-даос» (8 сувоїв). Розповідь про старість Ґендзі, що закінчується смертю героя. Глави «Принц благоуханний» — «Плавучий міст мрій» (13 сувоїв). Розповідь про спадкоємців Ґендзі, головною героїнею якої є Укіфуне.
Поділ ґрунтується не тільки на змісті частин, а й також на різниці в стилі та методі викладу, що дало привід до сумнівів, що автором твору була одна людина. У різні часи твір ділився неоднаковими способами, наприклад, «Сувої Удзі» вважалися й одним розділом, і десятьма окремими сувоями. Досі однозначно не вирішено питання, в якому порядку слід розташовувати сувої. Це викликано тим, що сюжети сувоїв часто не пов'язані один з одним, і важко скласти повість у такому порядку, щоб вона не містила хронологічних чи інших розбіжностей. Дослідники виявили, що окремі розділи є ключовими (мото-но макі), за допомогою них вибудовується стійка фабула твору, а інші являють собою побічні розділи (намі-но макі). Побічні розділи можуть заглиблюватися всередину основних сувоїв, більш детально розкриваючи її зміст, або ж можуть слугувати продовженням розказаної сюжетної лінії.Мурасаки Сикибу. Повесть о Гэндзи (Гэндзи-моногатари). Приложение. — : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1992. — 192 с. — С. 10—43.
Список сувоїв Сувій Японська назва Українська назва Короткий переказ 1
Покої Павлонії
2
Дерево-мітла
3
Порожня шкаралупка цикади
4
Вечірнє лице
5
Юна Мурасакі
6
Шафран
7
Свято багряного листя
8
Свято вишневого цвіту
9
Мальви
10
Священне дерево Сакакі
11
Сад, де опадає цвіт
12
Сума
13
Акасі
14
Буйки
15
У полинових заростях
16
Біля застави 17
Змагання картин
18
Вітер у соснах
19
Легенькі хмари
20
Вранішнє лице 21
Юна дівчина
22
Дорогоцінна нитка
23
Перша пісня
24
Метелики
25
Світлячки
26
Вічне літо
27
Нічні вогні
28
Пронизливий поля
29
Високий виїзд
30
Лілові шаровари
31
Кипарисовий стовп
32
Гілка сливи
33
Листя гліциній
34
Перша зелень I
35
Перша зелень II
36
Дуб
37
Флейта
38
Цвіркун-дзвіночок
39
Вечірній туман
40
Великий закон
41
Чарівник-даос
X
(Приховування в хмарах)
42
Принц благоуханний
43
Червона слива
44
Бамбукова річка
45
Діви біля мосту
46
Під деревом сиї
47
Потрійний вузол
48
Пагони папороті
49
Плющ
50
Бесідка
51
Човен на хвилях
52
Поденки
53
Вправляючись у каліграфії
54
Плавучий міст сновидінь
Персонажі
Ґендзі Леді Кіріцубо Імператор Кіріцубо Судзаку Леді Кокіден Фудзіцубо Омуйобу Лівий міністр Правий міністр Касіваґі Обородзукійо Оомія То но Тюдзьо Аої Кі но Камі Ійо но Суке Уцусемі Тюдзьо Коґімі Нокіба но Оґі Кореміцу Юґао Укон Леді Рокудзьо Мурасакі Сьонаґон Кітаяма но Амаґімі Принц Хьобу Принц Хітаці Асаґао Юґірі Кокіден Омі
Місце дії
1 — Ворота тріумфуючої справедливості (Юґімон) 2 — Ворота прихованого світла (Іммеймон) 3 — Ворота доблесної чесноти (Бутокумон) 4 — Покої раптових ароматів (Сіхося), будинок придворних дам, голови Правої особистої імператорської охорони 5 — Покої застиглих квітів (Ґьокася), будинок придворних дам 6 — Слива 7 — Покої летючих ароматів (Хіґьося), будинок імператриць і наложниць 8 — Гліцинія 9 — Палац майбутньої прохолоди (Корьоден), будинок наложниць вищих рангів 10 — Ворота увінчаного спокою (Кіанмон) 11 — Палац сходження до квітів (Токаден), будинок імператриці та найкращих наложниць 12 — Палац щедрих нагород (Кокіден), будинок найвпливовіших наложниць 13 — Палац чистої прохолоди (Сейрьоден), будинок імператора 14 — Архівний палац (Кьосьоден), імператорський архів 15 — Палац спокійного щастя (Ампукуден), будинок для лікарів 16 — Ворота вічного спокою (Ейаммон) 17 — Ворота таємничого блиску (Ґенкімон) 18 — Палац споглядання істинної чистоти (Дзьоґанден), будинок для чиновників — охоронців жіночих покоїв 19 — Палац одвічного спокою (Дзьонеден), будинок для імператриць і кращих наложниць 20 — Палац, що дарує аромати (Дзьокеден), місце бенкетів, турнірів і музикування 21 — Палац доброчесної старості (Дзідзюден), місце бенкетів, змагань сумо 22 — Сісінден (Палац пурпурних покоїв), головна будівля палацового комплексу 23 — Помаранч 24 — Вишня 25 — Ворота, що дарують світло (Сьомеймон) 26 — Ворота спокійної радості (Анкімон) 27 — Палац явного блиску (Сенйоден), будинок наложниць 28 — Палац мальовничих краєвидів (Рейкейден), будинок імператриць і кращих наложниць 29 — Палац візерунчастих шовків (Рьокіден), сховище начиння та одягу 30 — Палац благодатного світла (Ґійоден), сховище цінностей, місце нарад 31 — Палац весняної радості (Сюнкьоден), сховище зброї та амуніції 32 — Ворота довгої радості (Тьоракумон) 33 — Північні покої світлих пейзажів 34 — Покої світлих пейзажів (Сіґейса), будинок менш впливових наложниць 35 — Північні покої відбитого світла 36 — Покої відбитого світла (Сьойося), будинок наложниць, спадкоємного принца 37 — Груша 38 — Палац теплого світла (Уммейден), сховище регалій імператорської влади 39 — Ворота радісного світла (Кайомон) 40 — Ворота явленого світла (Сенйомон) 41 — Ворота утвердження порядку (Енсеймон) </div> Танка, використані у творі
У романі використано 514 танка різних поетів епохи Хей'ан. Серед авторів: Фудзівара но Канесуке, Кі но Цураюкі, Ісе, Арівара Наріхіра, Мотойосі-сінно, Ошікочі но Міцуне, Мінамото Шітаґо, Саканоуе но Коренорі, Фуджвара но Коретада, Кі но Томонорі, Ума Куніхіто, Содзьо Хендзьо, Фудзівара но Наоіко, Сіроме, Соне Йосітада, Монобе Йосіна, Сосей, Фудзівара Санеакіра-сю, Сестра Оно но Коматі, Мати Мінамото-но Аріцуна, Ое но Чісато, Оварі-но Хаманусі, Фудзівара но Тосіюкі
Збережені сувої
Найдавніші збережені версії — це паперові сувої XII століття. Більша частина з них сьогодні зберігається в Художньому музеї Токуґава в Наґої, а менша частина — у Художньому музеї Ґото в Токіо. Оскільки сувої є надзвичайно крихкими, вони зберігаються в закритих приміщеннях і недоступні для відвідувачів. Сувої є національними скарбами Японії.
Вплив твору на японську культуру
Сучасна читацька аудиторія
Японська «Повість про Ґендзі» була написана архаїчною придворною мовою, і через століття після її завершення її було важко читати без спеціальних знань. Анотовані та ілюстровані версії існували ще в XII столітті. Лише на початку XX століття поетеса Акіко Йосано переклала «Повість про Ґендзі» сучасною японською мовою.Yosano, Akiko ; NDL. Переклади сучасною японською мовою полегшили читання, хоча й змінили деякі значення, а також дали імена персонажам, зазвичай традиційні імена, які використовуються вченими. Це призводить до анахронізмів; наприклад, першу дружину Ґендзі звати Аої, оскільки вона відома як дама з розділу «Аої», в якому вона помирає.
Інші відомі переклади були виконані романістами Дзюн'ітіро Танідзакі та Фуміко Енті.
Переклади Українською мовою твір був перекладений повністю 2022 року. У хрестоматії «Японська література» (2010) розміщено переклад глави «Вітер у соснах» Ю. В. ОсадчоїЯпонська література: Хрестоматія. Том I (VII—XIII ст.) / Упорядники: Бондаренко І. П., Осадча Ю. В. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. — стор. 446 — 463.
Видавництво «Фоліо» опублікувало переклад твору українською мовою в серії «Бібліотека світової літератури». У перекладі Івана Дзюба вийшли: Повість про Ґендзі. Книга 1, 1-20 розділи. (2018), Повість про Ґендзі. Книга 2. Розділи 21-38. (2020) та останні розділи 2022 року.
Англійською мовою роман перекладався п'ять разів: Суемацу Кентьо (1882)Suematsu, Kencho. The Tale of Genji. London: Trubner, 1882., Артуром Вейлі (1926—1933)Waley, Arthur. The Tale of Genji. A Novel in Six Parts by Lady Murasaki. 1926—1933., Едвардом Сайденстікером (1976)Seidensticker, Edward G. The Tale of Genji. New York: Alfred A. Knopf, 1976., Гелен Маккаллоу (1994, уривки)McCullough, Helen Craig. Genji & Heike: Selections from The Tale of Genji and The Tale of the Heike. Stanford: Stanford University Press, 1994., Ройаллом Тайлером (2001)Tyler, Royall. The Tale of Genji. New York: Viking, 2001.