— японська романістка, поетеса і придворна дама при в період Хейан. Прославилася насамперед як авторка роману Повість про Ґендзі, який вважають одним із перших у світі романів, написаних японською мовою приблизно між 1000 і 1012 роками. Мурасакі Сікібу — це псевдонім; її справжнє ім'я невідоме, її ім'ям могло бути , яку згадано в придворному щоденнику 1007 року як імператорську придворну даму.

Традиційно жінок періоду Хейан не навчали китайської мови, письмової мови уряду, але Мурасакі, вихована в родині свого ерудованого батька, рано виявила схильність до та зуміла вільно оволодіти китайською мовою. Вона вступила в шлюб приблизно в 25-30 років і народила доньку . Її чоловік помер після двох років шлюбу. Невідомо, коли вона почала писати Повість про Ґендзі, але ймовірно, коли вона була в шлюбі або незабаром після того, як овдовіла. Приблизно в 1005 році запросив її служити придворною дамою до імператриці при імператорському дворі, ймовірно, через її репутацію письменниці. Під час служби вона продовжувала писати, додаючи до своїх творів сцени з придворного життя. Через 5 чи 6 років вона залишила імператорський двір і оселилася поблизу озера Біва. Дослідники розходяться в думках щодо року її смерті: хоча більшість схиляється до 1014 року, однак деякі припускають, що вона дожила принаймні до 1025-го.

Мурасакі написала збірку віршів , а також Повість про Ґендзі. Вже через десять років після завершення повість Ґендзі розповсюдилася по всіх провінціях, а через сто років стала класикою японської літератури і предметом . Між 1925 і 1933 роками Повість про Ґендзі вийшла англійською. Дослідники і далі визнають важливість її твору, в якому зображено придворне суспільство Хейан у період його розквіту. З 13 століття її роботи ілюстрували японські художники та відомі майстри гравюри на дереві укійо-е.

Ранні роки

Мурасакі Сікібу народилась в Хейан-кьо, Японія. Вона належала до роду Фуджівара, що походив від Фуджівара Йосіфуса — першого регента Фуджівара, який жив у 9 століттіShirane (2008b), 293. Рід Фуджівара домінував у придворній політиці до кінця 11-го століття завдяки стратегічним шлюбам своїх дочок з членами імператорської родини та використанню регентства. Наприкінці 10 і на початку 11 століття Фуджівара Мічінаґа, так званий Мідо Кампаку, зробив своїх чотирьох дочок дружинами імператорів, що дало йому безпрецедентну владуHenshall (1999), 24–25. Прадід Мурасакі, Фуджівара Канецуґу, належав до вищої аристократії, але її родинна гілка поступово втрачала владу, і до моменту народження Мурасакі її родина належала до середніх та нижчих верств аристократії Хейан — рівня губернаторів провінційShirane (1987), 215. Представників нижчої аристократії зазвичай скеровували подалі від двору на небажані посади в провінціях, віддаляючи їх від центрального уряду та двору в КіотоBowring (2004), 4.

Незважаючи на втрату статусу, родина залишалася відомою серед завдяки прадіду та діду Мурасакі по батьківській лінії, обидва були відомими поетами. Її прадід, Фуджівара Канецуґу, був автором 56 віршів, що увійшли до 13 із Chokusen Sakusha Burui 勅撰作者部類, і Ямато моноґатарі (Оповідання про Ямато)Mulhern (1994), 257–258. Її прадід і дід приятелювали з Кі-но Цураюкі, який став відомим завдяки популяризації японських віршів. Її батько, , відвідував Державну Академію Inge (1990), 9 і став шанованим знавцем та поезії; його власний вірш увійшов до антологіїMulhern (1991), 79. Він вступив на державну службу приблизно в 968 році як другорядний чиновник і отримав посаду губернатора в 996 році, залишаючись на службі приблизно до 1018 рокуAdolphson (2007), 111. Мати Мурасакі походила з тієї ж родинної лінії північної Фуджівари, що й Таметокі. У подружжя було троє дітей, син і дві дочки.

В епоху Хейан використання імен, принаймні так, як вони були написані, не відповідало сучасному підходу. Придворна дама, окрім того, що була відома за титулом власної посади, брала ще й ім'я, що вказувало на ранг або титул родича чоловічої статі. Отож, «Сікібу» не є сучасним прізвищем, а вказує на — Міністерство церемоніальних справ, в якому батько Мурасакі був чиновником. «Мурасакі», додаткове ім'я, ймовірно, походить від фіолетового кольору, пов'язаного з гліцинією, значення слова (елемент назви її роду), можливо, було присвоєно їй при дворі як посилання на ім’я, яке вона сама дала головній жіночій героїні «Ґендзі». Мічінаґа згадує імена кількох придворних дам у щоденниковому записі 1007 року; одне ім'я, Фуджівара Такако (Кьосі), може бути особистим іменем Мурасакі.

В Японії епохи Хейан чоловіки та дружини вели окремі домогосподарства; діти виховувалися з матір'ю, хоча все ще дотримувалася патрилінійна системаUeno (2009), 254. Як виняток з правила, Мурасакі жила в будинку свого батька, найімовірніше, на в Кіото, зі своїм молодшим братом Нобунорі. Їхня мати померла, можливо, під час пологів, коли вони були зовсім маленькими. Мурасакі мала принаймні трьох зведених братів і сестер, яких виховували їхні матері; вона була дуже близька з однією сестрою, яка померла у двадцять з гаком роківShirane (1987), 218Puette (1983), 50–51Green, Michelle. "Kyoto Celebrates a 1000-Year Love Affair" . (December 31, 2008). The New York Times. Retrieved August 9, 2011.

Мурасакі народилася в період, коли Японія ставала дедалі ізольованішою, після завершення та зародження сильнішої національної культуриBowring (1996), xii. У 9-му і 10-му століттях японська мова поступово стала письмовою мовою завдяки розвитку , складового письма отриманого від скороченого написання китайських ієрогліфів. За життя Мурасакі чоловіки продовжували формально писати китайською мовою, але кана стала письмовою мовою близьких стосунків і знатних жінок, заклавши основу для унікальних форм японської літературиReischauer (1999), 29–29.

Брат Мурасакі вивчав китайську мову, готуючись до кар'єри в уряді, а Мурасакі, яка в дитинстві жила в родині свого батька, вивчала класичну китайську мову та опанувала її. У своєму щоденнику вона написала: «Коли мій брат... був маленьким хлопчиком і вивчав китайську класику, я мала звичку слухати його і навчилась чудово розуміти ті уривки, які він вважав надто важкими для розуміння та запам'ятовування. Батько, найосвіченіша людина, завжди шкодував про це: „Як не пощастило“,— казав він, „Прикро, що ця дитина не народилася хлопчиком!“»qtd in Bowring (2004), 11–12. Разом із братом вона вивчала китайську літературу, і, ймовірно, також отримувала навчання з традиційніших предметів, таких як музика, каліграфія та японська поезія. Освіта Мурасакі була нетиповою. Луїс Перес в Історії Японії пояснює що «жінок ... вважали нездатними до набуття справжнього інтелекту і тому їх не навчали китайської мови»Perez (1998), 21. Мурасакі усвідомлювала, що інші вважали її «претензійною, незграбною, важкодоступною, колючою, надто захопленою своїми оповідями, пихатою, схильною до віршування, зневажливою, сварливою та презирливою»qtd in Inge (1990), 9. Дослідник азійської літератури Томас Інге вважає, що вона мала «сильну особистість, яка рідко привертала друзів».

Шлюб Аристократичні жінки Хейан жили обмеженим і відлюдним життям, їм дозволялося розмовляти з чоловіками лише коли вони були близькими родичами або членами родини. Автобіографічна поезія Мурасакі засвідчує, що вона спілкувалася з жінками, але мала обмежені контакти з чоловіками, крім свого батька та брата; вона часто обмінювалася віршами з жінками, але ніколи з чоловіками. Проте, на відміну від більшості аристократок її статусу, вона не вступила в шлюб після досягнення статевої зрілості, а залишалася в родині свого батька до 25 або навіть до 30 роківKnapp, Bettina. "Lady Murasaki's The Tale of the Genji". Symposium. (1992). (46)..

У 996 році, коли її батька призначили губернатором провінції Ечізен на чотири роки, Мурасакі поїхала з ним, хоча подорож на таку велику відстань, яка могла тривати 5 днів, була незвичною для знатної жінки того періодуMulhern (1991), 83–85. Вона повернулася до Кіото, ймовірно, 998 року і вступила в шлюб з другом свого батька , набагато старшим троюрідним братом. Походячи з тієї ж лінії роду Фуджівара, він був придворним функціонером і чиновником у Міністерстві церемоніальних справ, і мав репутацію талановитого танцюриста та любителя екстравагантно вдягатися. На момент одруження йому було близько 40, у нього було кілька домогосподарств з невідомою кількістю дружин і нащадків. Товариський і добре відомий при дворі, він мав численні романтичні стосунки, які, можливо, тривали і після одруження з Мурасакі. За звичаєм вона залишилася в родині батька, де її відвідував чоловік. Нобітаку кілька разів призначали губернатором. Ймовірно, він був досить багатим на момент одруження з Мурасакі. Інтерпретації їхніх подружніх стосунків різняться серед дослідників: стверджує, що в них був гармонійний шлюб, тоді як японський літературознавець знаходить у віршах Мурасакі ознаки образи на чоловіка.

У 999 році у Мурасакі народила дочку Кенші (Катайко). Через два роки її чоловік помер під час епідемії холери. Будучи одруженою жінкою, Мурасакі мала слуг, які вели домашнє господарство та піклувалися про її дочку, що давало їй достатньо часу для дозвілля. Вона любила читати і мала доступ до романів (моноґатарі), таких як Такеторі моноґатарі і Ісе моноґатарі. Дослідники вважають, що вона могла почала писати Повість про Ґендзі ще за життя чоловіка; відомо, що вона писала після того, як овдовіла, можливо, в стані скорботи. У щоденнику вона описує свої почуття після смерті чоловіка: «Я почувалася пригніченою та розгубленою. Протягом кількох років я існувала день у день у стані якоїсь апатії ... майже тільки те й робила, що просто фіксувала плин часу. ... Думка про подальшу самотність була нестерпною»qtd in Mulhern (1991), 84.

Згідно з легендою, Мурасакі переїхала до храму на озері Біва, де серпневої ночі, дивлячись на місяць, пережила натхнення написати Повість про Ґендзі. Хоча вчені відкидають фактичну основу історії про її переїзд до храму, на зображеннях японських художників вона часто дивиться на місяць у храмі Ісіямадзі, щоб отримати натхнення. За одним із припущень, їй доручили написати роман і вона знала придворного у вигнанні, який займав таке ж становище, як і герой її роману Tyler, Royall. "Murasaki Shikibu: Brief Life of a Legendary Novelist: c. 973 – c. 1014" . (May 2002) Harvard Magazine. Retrieved August 21, 2011.. Мурасакі могла поширювати нещодавно написані глави Ґендзі друзям, які, у свою чергу, копіювали їх і поширювали далі. Завдяки цій практиці роман став відомим, і вона здобула репутацію письменниціMulhern (1994), 258–259.

Приблизно в 30 років Мурасакі стала придворною дамою (), найімовірніше завдяки репутації як письменниці. Чіеко Мулхерн у праці «Японські письменниці, біографічний критичний довідник» пише, що дослідники дивуються, чому Мурасакі зробила такий крок у порівняно пізній період свого життя. Її щоденник свідчить про те, що після смерті чоловіка вона обмінювалася віршами з Мічінаґою, а це породило припущення, що вони могли бути коханцями. Боурінг не знаходить доказів того, що вона з'явилась при дворі як наложниця Мічінаґи, хоча саме він запросив її туди, обійшовши офіційни канали. Малхерн вважає, Мічінаґа хотів бачити Мурасакі при дворі, щоб вона навчала його доньку СьошіBowring (2004), 4; Mulhern (1994), 259.

Придворне життя