Лорін Маазель (, 6 березня 1930 — 13 липня 2014) — американський диригент і скрипаль.

Життєпис

Його дід Айзек Маазель (1873-1925, родом з Полтави) два десятиліття був першою скрипкою в оркестрі Метрополітен-опера; він і його дружина Естер Глейзер (1879-1921, родом з Харкова). Предки Лоріна Маазеля належали до великої хвилі єврейської еміграції, які втікли від єврейських погромів в Російській імперії кінця 19-го - початку 20-го ст. Вони прибули до Америки 1900 року після народження їх старшого сина Марвіна (1899-1988), який згодом став піаністом і композитором.

Лорін виступав з оркестром з 9 років. Спочатку навчався скрипці та фортепіано, потім у Піттсбурзі вивчав диригентське мистецтво у російського емігранта пореволюційної хвилі російської еміграції Володимира Бакалейникова. З 1949 диригент Піттсбурзького оркестру. З 1953 року виступає в Європі. В 1963 дебютував у Метрополітен Опера («Дон Жуан»). У тому ж році виступив на Зальцбурзькому фестивалі («Весілля Фігаро»). В 1965 поставив у Римі «Євгенія Онєгіна». Головний диригент Німецької опери в Берліні (1965—1971). Працював з лондонським оркестром «Нью-Філармонія» (1971—1973). У 1972 році уперше виступив у Ковент Гардені («Луїза Міллер» Верді). З 1972 по 1982 роки керував Клівлендським оркестром.

Перший американський диригент, що виступав на Байройтському фестивалі (в 1960 виконав «Лоенгріна», в 1968 «Кільце Нібелунга»). Перший виконавець опери Л. Даллапіккола «Улісс» (1968, Берлін), Беріо «Король слухає» (1984, Зальцбург). В 1982-84 керівник Віденської опери. Неодноразово виступав у Ла Скала (серед постановок «Турандот», 1984; «Аїда», 1985 й ін.). В 1984-95 знову працював з Піттсбурзьким оркестром. В 1988-92 головний диригент Національного оркестру Франції, працював з оркестром Баварського радіо.

Брав участь як диригент у фільмах-операх «Дон Жуан» (1979, режисер Д. Лоузі), «Кармен» (1983, режисер Ф. Розі), «Отелло» (1986, режисер Дзефиреллі), серед постановок останнього років «Електра» (1996, Зальцбурзький фестиваль, солісти Беренс, Різанек й ін.). Гастролював у СРСР (з 1963), записав більшість опер Пуччіні, серед них «Вілліси» (солісти Нуччі, Скотто, Домінго, Гоббі), «Ластівка» (Ті Канава, Домінго), «Триптих» (Лос Анхелес, Гоббі, Барб'єрі й ін.), «Дівчина із Заходу» (Дзампіері, Домінго, всі Sony).

Визнання та нагороди Хрест за заслуги ФРН 1-го класу (1977) Орден Почесного легіону (1981) Орден Лева Фінляндії Золота почесна медаль міста Відень (1991) Почесна премія Баварського телебачення (1996) Премія Вільгельма Фуртвенглера (2000) Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (2003)

Примітки

Посилання Офіційний сайт ''Lorin Maazel Biography Лорін Маазель на сайті Нью-Йоркської філармонії Ciutat de les Arts i les Ciències