Жозіас Бра́ун-Бланке́ (; *3 серпня 1884, Кур, Швейцарія — †20 вересня 1980, Монпельє, Франція) — геоботанік XX століття, засновник і керівник франко-швейцарської (середньоєвропейської) школи геоботаніки. Створив систему класифікації рослинності, котра на сьогодні є домінуючою.
Біографічні відомості 1905–1912 — асистент ботаніків Шрьотера, Брокмана-Єроша та Рюбеля.
1913–1915 — навчання у м. Монпельє під керівництвом Чарльза Флахаута.
1914–1921 — польові дослідження на території Швейцарського національного парку.
1915 — отримує ступінь доктора філософії в Університеті Монпельє.
1915–1922 — асистує Едуарду Рюбелю, а також читає лекції в університеті м. Цюрих.
1930–1980 — директор Міжнародної станції альпійської та середземноморської геоботаніки (, SIGMA) у Монпельє, де здійснює геоботанічні дослідження.
1948 — засновує і стає першим редактором журналу «Vegetatio» (сучасна назва — «Plant Ecology») — провідного періодичного видання у галузі фітоценології та екології рослин.
Досягнення
Браун-Бланке здійснив вагомий внесок у розвиток методів геоботанічних досліджень, сформулював цілісне уявлення про організацію рослинного покриву, сформулював принципи класифікації рослинного покриву та створив систему класифікації (еколого-флористична класифікація). Надалі до системи Браун-Бланке приєднались чисельні наукові центри, котрі до цього використовували інші принципи класифікації, внаслідок чого система Браун-Бланке зайняла провідні позиції в геоботанічній науці.
Система Браун-Бланке базується на розумінні рослинного покриву як континуума і, таким чином, визнає штучність будь-якої класифікації рослинності. Головну роль у класифікації за системою Браун-Бланке відіграє процес встановлення синтаксонів «знизу» шляхом групування рослинних угруповань за подібністю флористичного складу, котрий відображає екологічні умови і стадію сукцесії.
Результати досліджень Ж. Браун-Бланке виклав у монографії «Pflanzensoziologie» (1928), котра надалі неодноразово доповнювалась і перевидавалась.
Визнання У 1974 нагороджений медаллю Лондонського Ліннеївського товариства.
Основні праці
Die Vegetationsverhältnisse der Schneestufe in den Rätisch-Lepontischen Alpen. Ein Bild des Pflanzenlebens an seinen äußersten Grenzen. Schweiz. Naturforsch. Gesellschaft Zürich 1913. Pflanzensoziologie. Grundzüge der Vegetationskunde. Springer-Verlag Berlin 1928 = Biologische Studienbücher Bd. 7; 2. umgearb. u. verm. Aufl. Springer-Verlag Wien u. New York 1951; 3. neubearb. und wesentlich verm. Aufl. ebd. 1964. Flora von Graubünden. Vorkommen, Verbreitung und ökolog.-soziolog. Verhalten der wildwachsenden Gefäßpflanzen Graubündens und seiner Grenzgebiete (gemeinsam mit Eduard Rübel). 4 Teillieferungen, Verlag Huber Bern 1932–1935 = Veröffentlichungen des Geobotanischen Instituts Rübel Zürich Bd. 7. Die inneralpine Trockenvegetation. Von der Provence bis zur Steiermark. Verlag Gustav Fischer Stuttgart 1961 = Geobotanica selecta Bd. 1. La Végétation alpine des Pyrénées Orientales, étude de phyto-sociologie comparée (Monografías de la Estación de Estudios Pirenaicos y del Instituto Español de Edafología, Ecología y Fisiología Vegetal, 9 (Bot. 1). Consejo Superior de Investigaciones Científicas, Barcelona, 1948) Las comunidades vegetales de la depresión del Ebro y su dinamismo , con Oriol de Bolòs (Ayuntamiento de Zaragoza, 1987).
Література Erwin Aichinger: Pflanzensoziologie und ihre Auswertung in der Forstwirtschaft. Carinthia II. 163:43-80. Klagenfurt 1973. Ruben Sutter: Dr. Josias Braun-Blanquet – eine Würdigung von Leben und Werk. In: Botanica Helvetica Bd. 91, 1981, S. 17-33. Erika und Sandro Pignatti: Josias Braun-Blanquet †. Die Lehre Braun-Blanquets gestern und heute und ihre Bedeutung für die Zukunft. In: Phytocoenologia Bd. 9, 1981, S. 417-442. Heinz Ellenberg: J. Braun-Blanquet und R. Tüxen – 50 Jahre Pflanzensoziologie. In: Berichte der Deutschen Botanischen Gesellschaft Bd. 95, 1982, S. 387-391. Martin Camenisch et al.: J. Braun-Blanquet. Chur 1884 - Montpellier 1980. Botaniker von Weltruf. Herausgeber: Stiftung Sammlung Bündner Naturmuseum, 2005.
Див. також Вірність видів Шкала життєвості