Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (;  — ) — російський державний службовець, освітній, культурний і громадський діяч, публіцист українського походження. Голова Київської археографічної комісії (1857—1889). Один з ініціаторів видання Емського указу 1876 року та закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Голова комісії для збудування пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888). Дійсний таємний радник (з 11 липня 1888). Член Імператорського російського географічного товариства, Копенгагенського товариства північних антикваріїв. Русофіл, прибічник русифікації, монархіст. Противник українофілів й українського національного руху.

Біографія

Народився 1802 року в селі Сотниківка Пирятинського повіту Полтавській губернії Російської імперії. Належав до дворянської родини Юзефовичів, що походила з нобілітованих реєстрових козаків Речі Посполитої. Випускник Московського університету (1819).

Військову службу розпочав у Чугуївському уланському полку, яким командував його дядько генерал-майор Дмитро Юзефович, корнет (з 1822), поручник (з 1828). Брав участь у російсько-турецькій війні 1828—1829 років, був ад'ютантом Івана Паскевича й Миколая Раєвського. Нагороджений орденами святих Володимира (IV ступеня) й Анни (ІІ ступеня), штабс-ротмістр (з 1829). Під час служби на Кавказі познайомився із Олександром Пушкіним, Денисом Давидовим, Олександром Грибоєдовим.

Інспектор народних училищ Київської губернії (1840—1843), надвірний радник і виконувач обов'язків помічника попечителя Київського навчального округу (1843—1846), помічник попечителя цього округу (1846—1856). Займався русифікацією освіти, боротьбою з польськими освітньо-культурними впливами та антиросійськими національними рухами та Київщині. 1843 року заснував Київську археографічну комісію для розгляду давніх актів, очолив її після виходу у відставку з державної служби (1856).

Голова розпорядчого комітету Київської міської публічної бібліотеки. Друкувався у «Вестник Юго-Западной и Западной Росии» і «Киевлянин». Був одним з ініціаторів закриття газети «Киевский телеграф».

Обстоював загальноросійську ідею, вважав українців, росіян і білорусів єдиним російським народом. Боровся проти українського національного руху, який вважав сепаратистським. Сприяв виданню Валуєвського циркуляра (1863); член комісії для розробки Емського указу (1876), що обмежував використання української мови. Був посередником у справі субсидій царського уряду до галицького москвофільського «Слова» у Львові.

Керував встановленням пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888), що містив на постаменті написи: «Хочемо під царя східного, православного» та «Богдану Хмельницькому від єдиної і неподільної Росії».

Помер 1889 року в Києві. Похований на Аскольдовій могилі.

Погляди Михайло Юзефович стверджував, що «малороси ніколи не ставили батьківщину [Україну] понад вітчизну [Російської імперії]» .

Родина Дружина — Анна Максимівна Гудим-Левкович (з 1836). Син — Борис Юзефович (1843—1911), русофіл, українофоб і антисеміт; громадський діяч і публіцист. Син — Володимир Юзефович (1841—1893), таємний радник, член ради головного управління у справах друку Російської імперії. Донька — Ольга Юзефович.

Праці Чего требует общественное образование? — Киев, 1859. О памятнике тысячелетию России. // «Киевский Телеграф», 1862, № 4. Возможен ли мир с нами польской шляхты? // «Московские Ведомости», 1864, № 203. Несколько мыслей и соображений по поводу покушения 4-го апреля. — Киев, 1866. Еврейский вопрос. — Киев, 1867. Народность и государство. — Киев, 1867. Памяти Василия Васильевича Тарновского, [члена Черниг. губ. земск. управы]. — Киев, 1867. По поводу памятника Богдану Хмельницкому. // «Московские Ведомости», 1869, № 196. Богдан Хмельницкий в русской истории. // «Вестник Западной России», 1870, кн. 7. По поводу распространения у нас воинской повинности на все состояния.  — Киев, 1870. Еврейский у нас вопрос. — Киев, 1871. Богдан Хмельницкий: по поводу памятника, сооружаемого ему в г. Киеве. — Киев, 1872. На прощанье: стихотворения: (1876—77 г.) — Киев, 1878. Памяти Пушкина. — Москва, 1880. Юзефович Михаил Владимирович, Наша либеральная интеллигенция. — Киев: тип. Г. Г. Иванова, 1882. — 125 с. Несколько слов об исторической задаче России. — Киев, 1891. О значении личности у нас и на Западе. — Санкт-Петербург, 1906.

Див. також

Русифікація України Російський імперіалізм Загальноросійська ідея Хронологія утисків української мови Москвофільство Катков Михайло Никифорович Валуєв Петро Олександрович Погодін Михайло Петрович Чорносотенці

Примітки

Джерела В. І. Милько. Юзефович Михайло Володимирович //

Несколько слов об исторической задаче России: с биографией и портретом автора. — Киев, 1895. Ястребцев Е., Юзефович, Михаил Владимирович // Русский биографический словарь: в 25-ти томах. — —, 1896—1918.

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. — Полтава, 1898. — С. 776.

Література Ю. Поліщук. Юзефович Михайло Володимирович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.793 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

Попередники Табачника: З історії українофобства (Михайло Юзефович і Валентин Маланчук)