Лі́мес ( — межа, кордон. — кордони Римської імперії) — кордон між окремими ділянками землі, відведеними для громадян громади. За часів Римської імперії лімесом називали укріплений кордон держави, який охороняли легіонери.
У систему лімесу входила мережа упорядкованих доріг, військових таборів і сигнальних постів. Будівництво лімесу розпочалося при імператорі Августі. Особливо турбувалися про розширення та зміцнення лімесу імператори Доміціан, Траян і Адріан. В результаті утворилася ціла оборонна система, що складалася з великих військових таборів (), таборів меншого розміру () та укріплених вартових башт ().
Залишки лімесу збереглися до наших днів на території Шотландії, в районах Рейну та Дунаю, а також у західній частині Північної Африки.
Найвідоміші лімеси Адріанів вал — Limes Britannicus Вал Антоніна Дунай-Іллер-Рейнський лімес Верхньогермансько-реційський лімес — Limes Germanicus Арабський лімес — Limes Arabicus Триполітанський лімес — Limes Tripolitanus Траянові вали Алутанський лімес — Limes Alutanus Limes Transalutanus
Див. також Аліобрикс Змієві вали Черезполосиця
Примітки
Джерела та література С. Б. Буйських. Лімес //
Література И. А. Лисовый, К. А. Ревяко. Античный мир в терминах, именах и названиях: Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Рима / Науч. ред. А. И. Немировский. — 3-е издание. — Минск: Беларусь, 2001. І. Чорновол. Фронтири Стародавнього Риму // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — Вип. XVI. — Дрогобич, 2012. — С.18-31. http://drohobych.net/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/drohobytskyy_krayeznavchyy_zbirnyk/2012_16.pdf