Бе́лзьке воєво́дство (, ) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій в 1462–1793 роках. Створене на основі земель Белзького князівства. Входило до складу Малопольської провінції. Належало до регіону Червона Русь. Розташовувалося в південно-західній частині Речі Посполитої, на заході Русі. Головне місто — Белз. Очолювалося белзькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Белзі. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 4 повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила км²Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym . — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska. — s. 50.. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Королівства Галичини і Волині Австрійської монархії.
Положення Воєводство обіймало регіон Середнього Побужжя (територія басейну Західного Бугу). Площа воєводства становила близько 8900 км², що робило Белзьке воєводство найменшим за площею на українських землях, які опинилися у складі Польського королівства. Площа воєводства становила 166,49 польських квадратних миль (1 польська миля — 7146 м).
Історія
Белзьке воєводство створене 1462 року з Белзької землі, коли територію колишнього Белзького князівства було включено до Корони Польської.
Воєводство було високорозвинутим регіоном, з XVII столітті у ньому розпочалося товарне виробництво зерна, що спричинило посилення визиску селянства, встановлення чотириденної панщини і загострення соціальних суперечностей. Велике значення для еконого розвитку регіону мала судноплавна річка Західний Буг, яка була важливою торгівельною артерією. У XVI—XVII століттях Белзьке воєводство спустошували періодичні турецько-татарські напади, проте від них воно страждало менше, ніж інші українські землі.
У жовтні — на початку грудня 1648 року, під час повстання під проводом Богдана Хмельницького, Белзьке воєводство зайняло козацьке військо (окрім самого міста Белза і кляштора бернардинців у Сокалі). На чолі з Данилом Виговським козаки вдруге були у Белзщині в жовтні — листопаді 1655 року.
Після першого поділу Речі Посполитої 1772 року більша частина Белзького воєводства відійшла до Габсбурзької Австрії, у складі Польщі залишилася невелика територія із містом Дубенка та прилеглими селами, яка й надалі називалася Белзьким воєводством. Остаточно воєводство ліквідовано 1793 року.
Адміністративний устрій Воєводство складалося початково з 4 повітів: Белзький повіт Буський повіт Городельський повіт Грабовецький повіт
У XVIII столітті виділений з Белзького ще п'ятий, Любачівський повіт.
Міста (1578 р.) Белз — 420 будинків, 2100 жителів Августув — 63 будинки, 315 жителів Угнів — 49 будинків, 245 жителів Потелич — 133 будинки, 665 жителів Любачів — 42 будинки, 210 жителів Рахані — 28 будинків, 140 жителів Лащів — 11 будинків, 55 жителів Тишівці — 84 будинки, 420 жителів Варяж — 11 будинків, 55 жителів Угринів — 14 будинків, 70 жителів Сокаль — 112 будинків, 560 жителів Стоянів — 56 будинків, 280 жителів Добротвір — 21 будинок, 105 жителів.
Уряди На чолі воєводства стояв белзький воєвода.
Населення Белзьке воєводство посідало передостаннє місце за чисельністю населення. У воєводстві переважали малі міста. На 1578 р. налічувалось 46032 сільського і 10085 міського населення.Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym, t. VII, część ІІ-ga, Ziemie Ruskie – Ruś Czerwona opisana przez Aleksander Jabłonowskiego (Źródła dziejowe tom XVIII część II-ga), Варшава, 1903, ст. 210.
Налічувалось 19 латинських парафій і 178 православних. Були 23 фільварки, 173 млини і 187 корчм.
Примітки
Джерела
Коструба Т. Белз і Белзька земля від найдавніших часів до 1772 р. — Нью-Йорк-Торонто, 1989. Gloger Z. Województwo Bełskie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903. Bełzkie Województwo // Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. — T. I. — S. 189—192. Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Województwo Belskie od schyłku XIV do początku XVII w. — Warszawa, 1993.