Троян (, ) — теонім, відомий з міфології стародавніх слов'ян — у Давній Русі та у сербів.
Власне етимологія теоніму наступна:
За сербським фольклором Троян — людиноподібна істота з трьома головами та із звірячими вухами.
У Русі під іменем Троян розумівся дещо інший міфологічний персонаж, який згадується у трьох давньоруських джерелах, у двох з яких його названо «Богъ», а саме:
«Ходіння Богородиці по муках» («То они все богы прозваша: солнце и мѣсяць, землю и воду, звѣри и гады… Трояна, Хърса, Велеса, Перуна на богы обратиша»);ХОЖДЕНИЕ БОГОРОДИЦЫ ПО МУКАМЪ
«Слово і одкровення святих апостолів» («мняще богы многы: Перуна и Хорса, Дыя и Трояна»).?
Третє джерело — «Слово о полку Ігоревім».
Троян у «Слові о полку Ігоревім» У сучасних дослідженнях визначено 5 основних напрямів інтерпретації антропоніму Троян, а саме: історичний, міфологічний, абстрактний, компілятивний і негативний. Соколова Л. В. Троян в «Слове о полку Игореве» (Обзор существующих точек зрения). Тр. Отд. древнерус. лит. Л., 1990. Враховуючи наведені вище уривки, надалі розглядатиметься лише міфологічний напрям досліджень, й, відповідно висловлені концепції.
Єдиним джерелом, яке надає будь-яку інформацію окрім «один з богы многы» — «Слово о полку Ігореві». Отже, в «Слові…» Трояна згадано чотири рази. Виходячи з концепції «Троян — поганський бог», ці чотири згадки мають наступні інтерпретації.
1. «Рища въ тропу Трояню чресъ поля на горы» — у сучасних інтерпретаціях від «подумки на великі відстані» Лихачев Д. С. Объяснительный перевод «Слова о полку Игореве». Слово о полку Игореве. 800 лет. М., 1986. до безпосередньо стежки до святилища Трояна.Скляренко В. Г. «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». К., Довіра, 2003.
2. «были вѣчи Трояни» — починаючи з Ліхачова Д. С. усі прихильники версії «Троян — бог» вважають, що «віки Трояна» — поганські, дохристиянські часи.
3. «на землю Трояню» — від землі Руської до території Києва та прилеглих земель.
4. «на седьмомъ вѣцѣ Трояни» — щодо подій другої половини XI ст. Не ігноруючи той факт, що цифра сім надзвичайно популярна у міфології, при спробі визначити перший вік Трояна ми повернемось до другої половини IV ст., і ці часи також згадані у «Слові» як «часи Буса» («Сè бо гóтскія крáсныя дѣ́вы въспѣ́ша на брéзѣ си́нему мóрю: звóня рýскымъ злáтомъ, пою́тъ врéмя Бýсово…»), й цей уривок без зайвих застережень можна пов'язати з відомими подіями 375 р. — остготсько-антською війною, яка на певному етапі закінчилася стратою готами 70-ти старійшин антів та їх ватажка Боза (Божа), Свод древнейших письменных известий о славянах. М., 1994. Т. I: (I—VI вв.). хоча цю думку піддано критиці, що, саме по собі, враховуючи обмеженість та фрагментарність джерел, є закономірним.
Отже, в контексті припущення «Троян — поганський Бог» висловлено наступну думку:
Але наразі невідомо жодного св'ятилища чи статуї Трояна, чи навіть будь-яких згадок про них. Імовірно, Троян міг бути не київським аналогом Даждьбога чи Хорса, а триєдиним солярним Богом, окремі іпостасі якого представляли Даждьбог (Бог одарюючий), Хорс (бог наглядаючий, бог весни) та, можливо, Стрибог (наразі з невизначеними функціямиВ. Н. Топоров. Об иранском элементе в русской духовной культуре. Славянский и балканский фольклор. М.: «Наука», 1989, ймовірно, бог караючий), опосередковано на захист цього припущення стає ще одна фраза зі «Слова…»:«Свѣ́тлое и тресвѣ́тлое сл́ънце…» Тобто
Можливо виникнення етно-політичної спілки антів й знайшло відповідне відображення у міфології племен, які ввійшли до цього об'єднання, у вигляді концепції початку «землі» та «віків» триєдиного солярного бога.
Див. також Триглав Трійця Троянська програма
Примітки
Посилання
Троян // В. М. Гнатюк / Нарис української міфології. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. — С. 72—74. Троян // Юдин К. Троян в «Слове о полку Игореве» (к проблеме толкования)
Макс Фасмер, «Троян» // . — С. 4, 107 (730) Троян в «Слове» // . Т. 5. г. : Дмитрий Буланин, 1995 г.