ЗАЗ-1102 «Та́врія» — легковий передньопривідний автомобіль із кузовом типу хетчбек. Вироблявся на Запорізькому автомобілебудівному заводі з 1987 по 2007 рік.
Історія Розробка
Ще на початку 1970-х група фахівців заводу на чолі з головним конструктором В. Стешенком, коли в СРСР роботи над новим масовим передньопривідним автомобілем тільки починалися, розробила багато цікавих концепцій, як у вигляді макетів, так і втілених у металі.
Слід зазначити, що з самого початку проєктувалося ціле сімейство автомобілів, яке містило, крім базового варіанту, також і повнопривідні модифікації, пікап, фургон, вантажівка і ін.
На першому дослідному автомобілі 1970 року силовий агрегат складався з безпосередньо двигуна, дискового діафрагмового зчеплення і п'ятиступінчастої коробки передач з єдиною масляною ванною. Для повнопривідних модифікацій передбачалося встановлення колісних редукторів на передні колеса для збереження динаміки автомобіля при використанні стандартної трансмісії. Для передачі крутного моменту на задній міст передбачалось встановлення редуктора безпосередньо в приводі заднього моста. Для інвалідних модифікацій майбутньої «Таврії» проєктувалося автоматичне зчеплення. Робочий об'єм двигунів для різних шасі становив 0,9 і 1,0 літра при потужності 40 і 44 к. с. відповідно. Передньопривідний автомобіль з кузовом дводверний седан, який мав габарити 3750х1580х1380 мм, базу 2300 мм, масу 800 кг і максимальну швидкість 140 км/год. Цей автомобіль, що отримав назву «Перспектива» (марка «Таврія» з'явилася значно пізніше) випробовувався протягом 1972—1973 років.
1973 року побачила світ нова серія автомобілів, що використовувала в оформленні деякі деталі інтер'єру ВАЗ-2101. У другому сімействі були враховані виявлені раніше недоліки. Автомобілі цього року мали масу 700 кг, габарити 3700х1540х1370 мм, двигун з робочим об'ємом 1,0 л. Примітно, що практично при тому ж обсязі салону, що і у ВАЗ-2101, власна маса автомобіля була меншою на 100 кг.
1974 року прототипи були дещо підкоректовані в частині екстер'єру.
1975 року побачив світ новий варіант «Таврії». Ця модель створювалася в співробітництві з конструкторами ВАЗу, які працювали над своєю моделлю ВАЗ-1101. Причому, кожен конструкторський колектив йшов своєю дорогою, закладаючи в проєктовані автомобілі уніфікацію низки комплектуючих для його здешевлення. Проте, з низки причин і цей зразок також не потрапив у серійне виробництво.
За рік концепції інженерів-розробників знову змінилися і з'явилася дослідна «Таврія» з повним приводом.
Після вивчення на ЗАЗі автомобілів Ford Fiesta зразка 1976 року, до 1978 року з'явилася чергова варіація ЗАЗ-1102. Мабуть, це вже були прототипи саме тією «Таврії», яку ми знаємо, хоча і сильно все ж від неї відрізнялися. На цьому зразку тривав пошук стилістичних рішень майбутнього автомобіля — експериментували з передньою облицюванням радіатора із пластику, розробили кілька варіантів приладової панелі і деталей інтер'єру. Однак візуально автомобіль подібний на Chrysler Sunbeam.Згодом на автомобілі з'явилися формована оббивка стелі, дверей, багажного відділення. Всього в автомобілі було застосовано 55 кг пластикових деталей. Під час підготовки автомобіля було отримано та впроваджено в життя 26 авторських свідоцтв. Загалом, автомобіль був практично готовий у 1978—1979 роках, хоч і стояла ще неминуча потреба доведення вузлів, проте в серію ЗАЗ-1102 потрапив лише 1988 року. Частково це пов'язують і з тим, що керівництво Міністерства транспорту СРСР, в якому працювало дуже багато колишніх працівників АвтоВАЗу, бажало бачити перший в країні передньоприводний автомобіль виробництва Волзького заводу, тому чекало на появу ВАЗ-2108ЗАЗ 1102 Таврия: Закат целой эпохи . .
Виробництво
Перші серійні «Таврії» зійшли з конвеєра 18 листопада 1987 рокуЕжегодник Большой Советской Энциклопедии, 1988 (вып. 32). М., «Советская энциклопедия», 1988. стр.48. У той час «Таврія» позиціонувалася як виключно економічний автомобіль. У 1989 році Мінавтопромом СРСР був випущений рекламний ролик youtube для західного ринку, в якому водій заправляє «Таврію» з своєї запальнички.
З 1994 року почалося виробництво ЗАЗ-1105 «Дана» — модифікації з кузовом універсал. Тоді ж була представлена і модель ЗАЗ-1103 «Славута» з кузовом ліфтбек, проте її серійне виробництво почалося тільки в 1999 році.
В 1997 році знята з виробництва ЗАЗ-1105 «Дана».
В 1999 році «Таврію» на конвеєрі почала змінювати «Таврія Нова» — модифікація створена спільно з Daewoo, спрямована на усунення виявлених недоліків і поліпшення техніко-експлуатаційних показників.
За весь час виробництва автомобілі сімейства ЗАЗ-110х вироблялися в десятках конфігурацій. Використовувалося кілька двигунів об'ємом від 1,1 до 1,3 літра (карбюраторні й інжекторні), різні інтер'єри, правокермові варіанти, варіанти з вакуумним підсилювачем гальм і без нього, кілька варіантів з кузовом «фургон» і т. д. Дещо осібно стоїть модифікація «Таврії» з двигуном FIAT 903 потужністю 45 к. с. і 4-ступінчастою КПП. Мала потужність, дорожнеча запасних частин і труднощі з їх пошуком не виправдовували низьку витрату палива, тому такий мотор — рідкість. Не менша рідкість і дрібносерійна версія з двигуном ВАЗ-2108. Таких машин було продано зовсім трохи і майже всі пропоновані на вторинному ринку автомобілі (окрім двигуна і КПП також обов'язкове встановлення підвіски від 2108) перероблені власниками самостійно.
Правда слід зауважити, що мелітопольський двигун МеМЗ-245, за рахунок того, що він є довгоходним, з хорошою тягою на низьких обертах (на відміну від двигуна ВАЗ), сенсу в цій модифікації небуло. Врахувати також слід, що завод представив новий український двигун збільшеного об'єму та потужності.
Після початку на ЗАЗі виробництва автомобіля Daewoo Lanos на «Славуту» стали ставити деякі елементи оформлення від Деу Ланос — наприклад, сидіння і тканинні вставки в двері. Керівництво заводу кілька разів у 2006 і 2007 роках заявляло про швидке зняття моделі з виробництва. Остання серійна Таврія була випущена восени 2007 року.
У кінці січня 2011 року з конвеєра зійшов останній автомобіль моделі «Славута», виробництво якої тепер повністю припинено.
Будова автомобіля
Кузов Кузов ЗАЗ-1102 закритий, суцільнометалевий, несучого типу, так званий хетчбек: автомобіль має 3 дверей. Передній та задній бампери пластмасові. Довжина Таврії 3708 мм, ширина 1554 мм, висота 1410 мм, об'єм багажника становить 250 л, а при складених задніх сидіннях — 630 л.
Підвіска Передня підвіска: незалежна, типу «Макферсон». Задня підвіска: напівнезалежна, зі стабілізуючою поперечиною балкою.
Кермове управління рейкове, з пристроєм запобігання викраденню, травмобезпечне. Кермовий механізм з'єднується з поворотними стояками бічними тягами. Кермовий вал — розрізний, частини валу з'єднуються муфтою з гумовими втулками.
Колеса дискові, штамповані, закріплені трьома гайками. Запасне колесо розташоване зліва під капотом. Шини радіальні, безкамерні, розміром 155/70 R13.
Передні гальма в «Таврії» дискові, мають плаваючу скобу та автоматичну компенсацію зношування накладок гальмових колодок. Задні гальма — барабанні, колодки плаваючі з автоматичною компенсацією зношування накладок колодок. Гальмо для стоянки ручне, з тросовим приводом на колодки задніх коліс від важеля, розташованого між передніми сидіннями. В цілому гідравлічна гальмівна система автомобіля двоконтурна, складається з двох незалежних систем для гальмування передніх та задніх коліс по діагоналі, має сигналізацію аварійного стану системи гальм. У приводі гальм на переважній більшості «Славут» встановлювався вакуумний підсилювач.
Двигуни Таврія випускалася з карбюраторними двигунами об'ємом 1,1 л виробництва Мелітопольського моторного заводу. Силові агрегати мають 4 циліндри, що розміщені в ряд поперек автомобіля. Всі двигуни чотиритактні, верхньоклапанні. Система змащування мотора комбінована, під тиском змащуються підшипники колінчатого та розподільчого валів, осі «коромисел»; розбризкуванням масла — циліндри та механізми газорозподілення. Систему вентиляції картера двигуна замкнено через повітроочисник. Система охолодження двигуна рідинна, закритого типу, з розширювальним бачком; клапан термостата відкривається при температурі +80 °C, повне відкриття при +95 °C; електровентилятор закріплено у кожусі радіатора, він вмикається автоматично. Система запалювання двигуна батарейна, безконтактна, номінальна напруга 12 В.
+ Силові агрегати, що встановлювались на автомобільІндексМодель двигунаОб'ємКлапани/ГРМСистема живленняПотужністьпри об/хвКрутний моментпри об/хвРоки випуску0,9FIAT DMB903903 см³8/SOHCкарбюратор45 к. с. (33 кВт)/560067 Нм/30001995—19971,1МеМЗ-245Силовой агрегат МЕМЗ-245 22.11.20101091 см³8/SOHCкарбюратор51 к. с. (37,5 кВт)/540078,5 Нм/3000—35001988—19971,2МеМЗ-24571,197 л8/SOHCкарбюратор58 к. с. (43 кВт) / 540090 Нм / 35001998—20101,3МеМЗ-3071,299 л8/SOHCінжектор64 к. с. (47 кВт) / 5400102 Нм/3000—35002000—донині1,3ВАЗ-21081300 см³8/SOHCкарбюратор63,7 к. с. (48,1 кВт)/560095 Нм/34001995—1997
Модифікації ЗАЗ-1100 Tavria Poch XL — експортний варіант з подовженою задньою частиною кузова Безпосередньо ЗАЗ-1102 (1988—1990) — базова модель. Автомобіль призначався передусім для внутрішнього ринку і офіційно заводом випускався в двох варіантах: «Стандарт» (комплектувався фарами головного світла від СЕАЗ-1111, облицювання радіатора було виконане у вигляді пластикової «решітки») і «Норма» (додатково встановлювалися підголовники на передніх сидіннях, комбінована оббивка салону, «двірник» і омивач заднього скла, а також інші облицювання радіатора (без прорізів) і чехословацькі блок-фари врівень з облицюванням). Встановлюваний двигун — МеМЗ-245 (робочий об'єм 1100 куб. см, 51 к. с.). При цьому варто відзначити, що більш дешеві фари від «Оки» призначалися «стандарту», але насправді з'являлися на всіх комплектаціях — ставили те, що було на складі. ЗАЗ-110206 (1990—1997) — позначення модернізованого базового ЗАЗ-1102, від якого відрізнявся обробкою салону (нове кермо, підголовники на передніх сидіннях на всіх автомобілях), наявністю повторювачів покажчиків повороту на передніх крилах, молдингів на боковинах (на частини машин), очищувача, омивача і обігріву заднього скла (не тільки на «люксі», але й частини «стандарту»). Також встановлювався гідрокоректор фар, вакуумний підсилювач гальм, нові Шруси (з 1994 року). Встановлюваний двигун — МеМЗ-245 (робочий об'єм 1100 куб. см, 51 к. с.). На базі цього автомобіля випускалися наступні комплектації: ЗАЗ-110206-35 — модифікації «Норма» повної комплектації. Автомобіль комплектувався пластиковими декоративними колісними ковпаками, пофарбованими в масі. Встановлювалися: модернізована панель приладів; триважільний підкермовий перемикач; м'яка полиця багажника; оббивки боковин і дверей з комбінованими вставками; молдинги боковин; однотонна тканинна оббивка на сидіння; металеве облицювання радіатора; спойлер двері задка з додатковим сигналом «Стоп»; нижній спойлер задка; підсилювач гальм; накладки середніх і задніх стійок кузова. Відсутні поручні для задніх пасажирів, підкапотна лампа, заглушки на бамперах. ЗАЗ-11027 — інвалідна модифікація для осіб з одного непрацездатною ногою. Автомобіль обладнаний: спеціальною педаллю управління дросельними заслінками карбюратора, електровакуумним приводом виключення зчеплення, спеціальною педаллю керування гідравлічною гальмівною системою, важелем стоянкової системи під праву або ліву руку, спеціальним ножним перемикачем коробки передач, вимикачем маси, спеціальним знаком обмеження швидкості (60 км / год) на передньому і задньому склі, спеціальним кермовим колесом зі струмознімачем на валу. На кермовому валу змонтовані: вимикач звукового сигналу, перемикач показників поворотів, вимикач світла фар, кнопка ввімкнення склоочисника і склоомивача, кільце вибору передач.