Пе́сах (), Пейсах () — центральне юдейське свято на згадку про Вихід з Єгипту. (див. Книга Вихід). Починається в 14 день місяця Нісан (за єврейським календарем) та святкується протягом 7 днів у Ізраїлі та 8 днів за його межами. Шанується також караїмами, самаритянами і частково месіанськими юдеями.
Назва свята У свята «Песах» кілька назв:
Песах — від пасах () — в пам'ять про те, що Всевишній минув єврейські будинки, знищуючи первістків Єгипту. Хаґ га-мацот — свято Опрісноків — в пам'ять про те, що євреї харчувалися мацою в роки рабства, а також про те, що під час виходу з Єгипту тісто не встигло заквасити.
Хаґ га-авів — свято весни, коли відзначається свято. Місяць нісан також називається місяць авів.
Хаґ га-херут — свято свободи — на згадку про Вихід з Єгипту.
У Біблії Свято присвячене звільненню єврейського народу від рабства. 400 років євреї були в рабстві у єгиптян:(Вих 12: 17–21) Дотримуйтесь свята опрісників, бо саме того дня Я вивів вас з єгипетського краю, і будете додержувати того дня в поколіннях ваших, як постанову вічну. З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того ж місяця; Сім днів квасного не буде в ваших домах, бо хто їстиме квасне, душа та знищена буде з товариства Ізраїлевих — прийшлий то, або природний житель краю. Нічого квасного не будете ви споживати; у всякому місцеперебування вашому їжте прісний хліб. І покликав Моісей усіх старших Ізраїлевих та промовив до них: А тепер візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими, і заколіть пасху
Традиції Традиційно святкують Песах протягом тижня (дату визначають за єврейським місячним календарем). Юдеї відпочивають у перший і останній день великоднього періоду, в інші дні дозволено працювати. Відзначати Песах треба у радісній атмосфері, велика увага приділяється святковій трапезі — седеру. В останній день святкування у синагогах влаштовується церемонія «поділу морських вод» в пам'ять про перехід євреями Тросникового моря.
У другий день після Песаху північноафриканські євреї святкують свято Мімуна.
Дата та тривалість Песах починається 15-го дня місяця Нісан, який у наш час припадає на період між 26 березня та 25 квітня за Григоріанським календарем.Дивіться Єврейські та ізраїльські свята 2000–2050 для детальнішої інформації. 15-й день починається ввечері, після 14-го дня, і седерова трапеза споживається того вечора. Песах – це весняне свято, тому 15-й день Нісана зазвичай починається вночі після повного місяця після північного весняного рівнодення. Однак через високосні місяці, що випадають після весняного рівнодення, Песах іноді починається на другий повний місяць після весняного рівнодення, як у 2016 році.
Щоб забезпечити, що Песах не починався до приходу весни, традиція у стародавньому Ізраїлі передбачала, що місячний новий рік, перший день Нісана, не починався б, доки ячмінь не дозріє, що було тестом на початок весни.Ячмінь мав бути «колосистим» (дозрілим), щоб мати принесення перших плодів згідно з Законом. Це також передбачає, що цикл базується на сезонах північної півкулі. Якщо ячмінь не був дозрілим, або різні інші явища«..., коли плоди не виросли належним чином, коли зимові дощі не припинилися, коли дороги для паломників Песаху не висохли, і коли молоді голуби не оперилися. Рада з інтеркаляції враховувала астрономічні факти разом з релігійними вимогами Песаху та природними умовами країни.» – , стор. 1 вказували, що весна ще не була неминучою, додавався інтеркалярний місяць (Адар II). Однак, принаймні з IV століття, інтеркаляція була фіксована математично відповідно до Метонічного циклу.«У четвертому столітті, ... патріарх Гілель II ... оприлюднив систему обчислення календаря, яка до того часу була строго охоронюваною таємницею. Вона використовувалася в минулому лише для перевірки спостережень і свідчень свідків та для визначення початку весняного сезону.» – Spier 1952, стор. 2
В Ізраїлі Песах — це семиденне свято Свята Прісних Хлібів, перший і останній дні якого відзначаються як державні свята і як святі дні, що включають святкові трапези, особливі молитовні служби та утримання від роботи; проміжні дні відомі як Холь га-Моед («Будні [дні] Свята»). Євреї за межами Ізраїлю святкують фестиваль вісім днів. Євреї реформістського та реконструктивістського напрямків зазвичай святкують свято протягом семи днів.
Караїми використовують інший календар; вони покладаються на візуальну ідентифікацію дозрілого ячменю, і дата Песаху не може бути визначена заздалегідь. Деякі сучасні караїми дотримуються рабинського календаря в сучасному Ізраїлі через соціальний тиск.
Самаритяни використовують календарну систему, яка використовує інший метод, ніж той, що використовується в рабиністичній практиці; іноді це та сама дата за сонячним календарем, іноді на два дні пізніше, а іноді на цілий місяць пізніше.Reinhold Pummer,The Samaritans, Wm. B. Eerdmans Publishing, 2016 , pp. 7, 258ff. У 2024 році рабиністичний Песах починається на заході сонця 22 квітня. За календарем, який використовують самаритяни, 22 квітня 2024 року також є днем пасхальної жертви. Караїмський та самаритянський Песахи тривають по одному дню, за яким слідує шестиденне Свято Прісних Хлібів, загалом сім днів.
Пасхальна жертва Головною сутністю Песаху згідно з юдаїзмом є жертовний агнецьBokser, Baruch M. (1992) "Unleavened Bread and Passover, Feasts of" in The Anchor Bible Dictionary, ed. David Noel Freedman (New York: Doubleday), 6:755–765 Під час існування Скинії та пізніше Храму в Єрусалимі, центром фестивалю Песаху була Пасхальна жертва, також відома як Пасхальний агнець, якого їли під час Песахального седеру 15-го Нісана. Кожна родина, достатньо велика, щоб повністю спожити молоде ягня чи дику козу, повинна була принести одну тварину в жертву в Єврейському Храмі в другій половині дня 14-го дня Нісана, і з'їсти її тієї ж ночі, яка була 15-м Нісана. Якщо сім'я була занадто малою, щоб з'їсти всю жертву за один раз, жертву приносили для групи сімей. Жертву не можна було приносити з чимось квасним, і її треба було запікати, не відділяючи голови, ніг чи внутрішніх органів і їсти разом з прісним хлібом та гіркими травами (марор). Потрібно було обережно не зламати жодної кістки жертви, і жодної частини м'яса не можна було залишати до ранку. Через статус Пасхальної жертви як священного приношення, єдиними людьми, яким дозволялося її їсти, були ті, хто мав обов'язок принести цю жертву. Серед тих, хто не міг принести або їсти Пасхального агнця, були відступник, слуга, необрізаний чоловік, людина в стані ритуальної нечистоти, за винятком випадків, коли більшість євреїв перебуває в такому стані,Песахім 66b і неєврей. Жертва мала бути принесена перед кворумом з 30 осіб.Песахім 64b У Храмі левіти співали Галель, а священники виконували жертовне служіння. Чоловіки і жінки мали однакові зобов'язання щодо приношення (Песахім 91b). Сьогодні, за відсутності Храму, коли жертви не приносяться і не споживаються, міцва жертвоприношення вшановується у Седер Корбан Песах, наборі біблійних та рабиністичних уривків, що стосуються Пасхальної жертви, який зазвичай читають після служби Мінха (післяобідньої молитви) 14-го Нісана, і у формі зероа, символічної їжі, яку кладуть на Тарілку для Песаху (але не їдять), зазвичай це смажена гомілкова кістка (або куряче крило чи шия). Споживання афікоману замінює споживання жертви в кінці трапези Седеру (Мішна Песахім 119a). Багато сефардських євреїв мають звичай їсти м'ясо ягняти або кози під час Седеру в пам'ять про жертву.
Див. також Хамец Маца
Примітки
Посилання В Українському католицькому університеті львів'янам показали, як святкується Песах , ZIK, 5 квітня 2015 Перше небіблійне згадування єврейського свята Пасхи