Седер, Песахальний Седер, Пасхальний Седер або Седер Песах (, ) — єврейська ритуальна трапеза, якою розпочинається свято Песах.
Трапеза відбувається в ніч з 14-го на 15-й день місяця нісан єврейського календаря (який припадає на другу половину березня чи квітня у григоріанському календарі). Песах триває сім днів на території Ізраїлю, та 8 днів в інших країнах. Прибічники Реформістського юдаїзму відзначають Песах сім днів незалежно від місця. Євреї за межами Ізраїлю зазвичай святкують два Седери: ввечері на 15-те та на 16-те місяця нісан. Євреї Ізраїлю та реформісти відзначають один Седер — ввечері на 15-й день місяця нісан.
Це є найбільш поширений єврейський ритуал. Седери спостерігалися по всьому світу, зокрема у віддалених місцях, таких як високо в Гімалаях у Катманду, Непал
Етимологія Седер є транслітерацією єврейського סדר, що означає «порядок» або «процедура». Назва також виражає проведення трапези, усі страви, благословення, молитви, історії та пісні, написані в ГАґаді — книзі, що визначає порядок святкування свята Песах, та розповідає історію виходу з Єгипту. І всі міцвот (релігійні заповіді чи обряди) перелічені у «порядку» виконуються у встановленому порядку в кожному єврейському домі.
Походження Ритуал Седеру передбачає участь спільноти чи декількох поколінь родини, переказ історії (Маґід) звільнення з рабства у Стародавньому Єгипті. Історія міститься у Книзі Вихід Біблії (ТаНаХу). Сам Седер базується на біблійських рядках, які заповідали юдеям переказувати нащадкам історію Виходу з Єгипту ():
Опис Традиційно родичі та друзі збираються ввечері провести трапезу та почитати текст песахальної Гаґади, стародавнього збірника з книги Мішна (Псахім 10)«Haggadah, Passover.» Ernst Goldschmidt, Bezalel Narkiss, Bezalel Narkiss, Joseph Gutmann, Robert Weltsch, Bezalel Narkiss, Joseph Gutmann, Cecil Roth, Hanoch Avenary, and Jody Myers. Encyclopaedia Judaica. Eds. Michael Berenbaum and Fred Skolnik. Vol. 8. 2nd ed. Detroit: Macmillan Reference USA, 2007. p207-217. 22 vols.. Гаґада містить опис виходу з Єгипту, спеціальні благословення та ритуали, коментарі з Талмуду та пісні на Песах.
Звичай передбачає порядковий перелік за яким йдуть: розповідь історій пов'язаних зі святом, їх обговорення, обов'язок випити чотири келихи вина чи виноградного соку, з'їсти 3 листи маци, скуштувати деяку символічну їжу на песахальній кеарі, святкуючи свободуBabylonian Talmud, Pesachim 99b.
Порядок:
Кадеш (קדש) — декламація кідушу та розпивання першого келиху вина чи виноградного соку Урхац (ורחץ) — миття рук Карпас (כרפס) — занурення карпас в солону воду Яхац (יחץ) — розламування середньої маци; більший шматок стає афікоманом Маґід (מגיד) — переказ історії про Песах, включаючи декламацію «чотирьох запитань» і випивання другого келиха вина/соку Рахца (רחצה) — друге миття рук Моці (מוציא ) — благословення над «хлібом» Гамойці Маца (מצה) — одразу ж їдять мацу Марор (מרור) — поїдання марора для виконання заповіді Корех (כורך) — поїдання бутерброда з маци та марора. Шулхан орех (שלחן עורך) — святкова трапеза Цафун (צפון) — поїдання афікоману Барех (ברך) — благословення після трапези та випивання третього келиха вина Галель (הלל) — читають псалми, співають пісні, що прославляють Творця, і після них випивають четвертий келих вина; випивання четвертої чаші вина Нірца (נרצה) — хай буде бажаний Богу наш Седер, скажіть «Наступного року в Єрусалимі!»
Седер найчастіше проводиться вдома, хоча громадські седери також організовуються синагогами, школами та громадськими центрами, деякі з яких відкриті для широкої публіки. Прийнято запрошувати гостей, особливо незнайомих і малозабезпечених. Седер є невід'ємною частиною єврейської віри та ідентичності: як пояснюється в Гаґаді, якби не божественне втручання та вихід, єврейський народ все ще був би рабом у Єгипті. Тому Седер є приводом для хвали й подяки, та для повторної посвяти ідеї звільнення. Крім того, слова та ритуали седеру є основним засобом передачі єврейської віри від пращурів до нащадків. Відвідувати седер і їсти мацу на Песах є широко поширеним звичаєм навіть серед тих, хто не є релігійним.
До столу сідають у святковому вбранні. Існує традиція серед ашкеназі, згідно з якою особа, яка веде седер, носить білий одяг, він називається кітл. Для першої половини седеру кожному учаснику знадобиться лише тарілка та келих. На чолі столу стоїть тарілка для седеру — кеара, що містить різні символічні страви, які будуть їсти або показувати на них під час седеру. Поруч стоїть тарілка з трьома мацами, з іншого богу посудина з солоною водою для занурення, та в стороні посуд в який зливають вино.
Кожен учасник отримує копію Гаґади: стародавнього тексту, який містить повну службу Седер. Чоловіки та жінки однаково зобов'язані та мають право брати участь у Седері. Традиційно кожен учасник за столом читає Гаґаду оригінальною мовою на івриті та при необхідності (розуміння) переклад. Галаха (колективний звід єврейських релігійних законів) вимагає, щоб певні частини вимовлялися мовою, зрозумілою учасникам, а критичні частини часто вимовлялися як на івриті, так і рідною мовою. Керівник часто перериває читання, щоб обговорити різні моменти або запропонувати зрозуміти значення чи тлумачення слів зі своїми дітьми та гостями.
У деяких домівках учасники по черзі читають текст Гаґади в оригіналі на івриті або в перекладі. За традицією голова сім'ї та інші учасники кладуть подушки під ліву руку для додаткового комфорту, оскільки раніше так сиділи володарі. Є кілька моментів під час седеру, коли учасники навмисно нахиляються вліво — коли випивають чотири келихи вина, коли їдять афікоман і коли їдять бутерброд корех.
Теми седеру
Рабство і свобода Ритуали та символічна їжа викликають дві теми вечора: рабство та свободу. В Гаґаді сказано, що «в кожному поколінні кожен зобов'язаний бачити себе таким, ніби він сам вийшов з Єгипту», тобто з рабства. Нині доволі часто асоціюють із залежностями.
Відображення часу для євреїв полягає в тому, що в них день починається із заходом сонця та закінчується на заході сонця. Згідно з розповіддю Виходу, на початку 15 нісана (тобто вечір 14-го) у часи коли в Стародавньому Єгипті єврейський народ був поневолений фараоном, після того, як десята кара вразила Єгипет опівночі, убивши всіх первістків від фараона до первістка найнижчого єгиптянина та всієї первістки худоби в країні (Вихід 12:29), фараон відпустив єврейський народ, фактично зробивши його вільним народом на другу половину ночі.
Так, учасники седеру згадують про рабство, яке панувало протягом першої половини ночі, поїдаючи першу мацу («хліб для бідних»), марор (гіркі трави, які символізують гіркоту рабства) і харосет (солодкий клейстер, який, ймовірно, являв собою розчин, схожий на глину, якою єврейські раби цементували цеглу). Згадуючи про свободу другої половини ночі, вони їдять другу мацу («хліб свободи», а також «хліб страждань») і «афікоман», випивають чотири чаші вина, в положенні лежачи, і занурюють овочі в солону воду (занурення є ознакою королівства та свободи).
Чотири келихи Існує обов'язок випити чотири келихи вина (виноградного соку) під час седеру. Мішна каже (Песахим 10:1), що навіть бідні зобов'язані випити чотири келихи. Кожен келих вбирається в певну точку седера. Перший для Кідуша (קידוש), другий для «Маґіда» (מגיד), третій для Біркат Гамазон (ברכת המזון) і четвертий для Галеля (הלל).
Чотири чаші відображають чотири вираження визволення, обіцяного Богом у Виході 6:6–7: «Я виведу», «Я визволю», «Я викуплю» та «Я візьму».
Віленський Ґаон пов'язує Чотири чаші з чотирма світами: цей світ, месіанський вік, світ воскресіння мертвих і світ прийдешній. МаГаРаль поєднує їх із чотирма Проматерями: Сарою, Ревекою, Рахіль та Лією. (Три маци, своєю чергою, пов'язані з трьома Праотцями: Авраамом, Ісааком та Яковом.) Абрабанель пов'язує чаші з чотирма історичними спокутами єврейського народу: вибором Авраама, виходом з Єгипту, виживанням єврейського народу під час вигнання та четвертим, яке відбудеться в кінці днів.
Чотири келихи також можуть відображати римський звичай випивати стільки чашок, скільки букв у імені головного гостя за трапезою, яким у випадку седера є сам Бог, чиє єврейське ім'я складається з чотирьох літер.
Седерна тарілка Спеціальна пасхальна тарілка (кеара) — це спеціальна тарілка, що містить символічну їжу, яка використовується під час пасхальної трапези. Кожен з шести предметів, розміщених на тарілці, має особливе значення для переказу історії виходу з Єгипту. Сьомий символічний предмет, який використовується — стопка з трьох пластів маци — кладеться на окрему тарілку.
Шість предметів на ритуальній тарілці Кеара:
Марор: листя (гіркі трави), які, за словами Ґамліеля, символізують гіркоту та жорстокість рабства, яке пережили євреї в Стародавньому Єгипті. Для марору багато людей використовують хрін або крес-салат. Хазерет: це, як правило, кореню хрону або коріння салату ромен, що гіркі на смак. На додаток до кореня хрону та салату ромен, інші форми гіркого салату, такі як ендівій, можна їсти на виконання міцви, а також зелену цибулю, зелень кульбаби, листя селери або кучеряву петрушку (але петрушка та селера частіше використовуються як карпас або овочевий елемент). Багато залежить від того, чи є ваша традиція ашкеназькою, сефардською, мізрахі, перською чи однією з багатьох інших єврейських етнокультурних традицій. Харосет: солодка, коричнева, суміш з фруктів і горіхів, можливо, представляє розчин, який використовували єврейські раби для будівництва в Єгипті. Фактичний рецепт частково залежить від етнокультурної традиції та частково від місцевих інгредієнтів. Євреї-ашкеназі, наприклад, традиційно готують харосет на основі яблук, родзинок, тоді як євреї-сефарди часто готують рецепти на основі фініків, які можуть містити апельсин або лимон, чи навіть банан. Інші талмудичні традиції стверджують, що Харосет «нагадує яблуко», мабуть, посилаючись на історію, згідно з якою єврейські жінки прокрадалися до яблуневих садів, щоб завагітніти в Єгипті, і що це не є обов'язковим, але служить для знищення гіркого післясмаку марора. Карпас: Овочі, крім гірких трав, іноді петрушка, селера або варена картопля, які занурюють у солону воду (звичай ашкеназі), оцет (звичай сефардів) або харосет (єменські євреї) на початку седеру. Зроа: смажена бараняча чи козяча кістка, або куряча шия чи крильце, що символізує корбан Песах (жертвоприношення на Песах), яке являло собою ягня, принесене в Єрусалимський храм, яке потім смажили та їли як частину трапези в ніч на Седер. Бейца: готове яйце — зазвичай це яйце, зварене в круту, смажене на сковороді з невеликою кількістю олії або з гомілкою ягняти — символізує корбан хаґіґах (святкову жертву), яку приносили в Єрусалимському храмі, а потім їли як частину трапези в ніч на Седер.
Зосередження на дітях Оскільки переказ Виходу своїй дитині є об'єктом седеру, докладається багато зусиль, щоб пробудити інтерес та цікавість дітей і не дати їм спати під час їжі. З цією метою запитання та відповіді є центральним елементом ритуалу Седер. Заохочуючи дітей ставити дорослим запитання, вони будуть більш відкритими для того, щоб почути відповіді.
Найвідомішим питанням, яке ставить молодша дитина під час седеру, є пісня «Ма Ніштана» — «Чому ця ніч відрізняється від усіх інших?» Після цих питань головна частина седеру, Маґід, обговорює відповіді у формі історичного огляду. Крім того, у різних місцях седеру, ведучий накриває мацу та піднімає келих з вином; потім ставить келих з вином та відкриває мацу — все це для того, щоб викликати у дітей запитання.
У деяких традиціях запитання ставить зібрана компанія хором, а не одна дитина, і ставиться лідеру седера, який або відповідає на запитання, або може спрямувати увагу зібраної компанії на когось, хто відповідає за цю конкретну частину Виходу. Фізичне відтворення Виходу під час пасхального седеру є поширеним у багатьох сім'ях і громадах.