«Українське слово» — назва кількох періодичних видань, видавництв, а також друкованих і онлайн-видань.
1915—1918: Львів «Українське Слово» — щоденник, що видавався у Львові у 1915—1918 роках Українським Комітетом, редагований з позицій більшості в Загальній українській раді; редактори Федь Федорців та Степан Чарнецький. З 1916 року «Українське слово» перебрав власник концесії о. Тит Войнаровський, і воно відбивало наставлення опозиції (Євгена Петрушевича) в Загальній українській раді; редактори Степан Чарнецький та Сидір Голубович.
Друкувалися статті та матеріали на актуальні теми внутрішньополітичного, культурно-освітнього та економічного життя Галичини, огляди воєнних дій на фронтах першої світової війни, міжнародної політики, публіцистичні та літературні твори, інформація, біжуча хроніка, некрологи, спогади учасників першої світової війни та інше. Домінувала воєнна тематика, зокрема замітки та кореспонденції про бойові дії, накази військового командування, звернення Загальної української ради та інше. Публікувалися також огляди німецької та шведської преси стосовно українського питання, матеріали історико-краєзнавчого та географічного характеру, зокрема, у рубриці «З географії визволеної України» були опубліковані добірки матеріалів про Холмщину, Підляшшя, Берестейщину, Волинь та інше. На сторінках «Українського слова» докладно висвітлювалися Брестські мирні переговори 1918 року, участь Легіону Українських січових стрільців у бойових діях, відновлення діяльності «Просвіти», суспільно-політичне становище в Росії та інше. Видання приділяло значну увагу інформуванню про діяльність допомогових товариств та інституцій, які опікувалися організацією допомоги українцям, котрі потерпіли від воєнного лихоліття. Вміщувалися статті відомих публіцистів Г. Гануляка, Р. Купчинського, Г. Микитея, О. Назарука та інших. Публікувалися художні твори В. Атаманюка, І. Вазова, Н. Кобринської, О. Левицького, Б. Лепкого, Ю. Шкрумеляка, М. Яцківа та інших. Газета не раз зазнавала цензурних утисків і часткових вилучень текстів з окремих номерів.
1917: Одеса «Українське Слово» — часопис, що почав видаватися в Одесі з З березня 1917 року за редакцією Лідера місцевої Української соціал-демократичної робітничої партії Володимира Чехівського.
1921—1926: Берлін (Німеччина), видавництво «Українське Слово» — видавництво, його організував на початку 1920 року ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського полковник Гнат Зеленевський (1875—1949), який на еміграції проживав у Берліні. Він також деякий час був видавцем часопису «Українське Слово». В Берліні у 1921—1926 роках, видавало газету цієї ж назви (1921—1923), журнал «Літопис політики і письменства» (1923—1924) і Бібліотеку «Українське Слово» (1921—1926), в якій вийшло понад 50 книг (серед інших словник Грінченка-Уманця, «Слов'янський світ» Дмитра Дорошенка, чотиримовна монографія про Олександра Архипенка, антологія української поезії «Золоті струни», курси заочної освіти тощо). Директор видавництва і редактор всіх видань Зенона Кузеля.
1921—1923: Берлін (Німеччина), видання «Українське Слово» — півтижневик, з кінця грудня 1921 року — щоденник та з березня 1922 року — тижневик гетьманського напряму, що виходив у Берліні протягом 1921—1923 років у видавництві цієї ж назви; головні редактори Зенон Кузеля та Дмитро Дорошенко. Політичний відділ вів Степан Томашівський, відповідальний за літературно-науковий відділ — Богдан Лепкий, серед інших відомих співробітників — В. Андрієвський, Іван Герасимович, Володимир Леонтович. Авторами часопису були також Євген Бачинський, Софія Русова, Василь Ємець, Богдан Лепкий та інші. Своїм завданням редакція вважала поширення серед українського народу ідеї незалежної Української держави з усіма атрибутами міцної національної влади; часопис працював на утвердження державницьких ідей, виховання національної свідомості, консолідацію української нації. У часописі передруковувалися матеріали В'ячеслава Липинського із «Хліборобської України», вміщувалися інтерв'ю з Павлом Скоропадським.
Часопис виходив двічі на тиждень (ч. 1—86), тричі на тиждень (ч. 87—98), від 24 грудня 1921 року — щоденно (крім понеділків і післясвяткових днів; ч. 99—149), а з 18 березня 1922 став тижневиком. Архітектоніка газети витримувалася в традиційному для європейської газети стилі, постійна рубрикація ділила інформацію як за місцем походження (з Галичини, з Радянської України, з більшовицької Росії, Польщі, Німеччини тощо), так і за тематикою (політика, економіка, наука, культура, мистецтво). Багато матеріалів інформували про життя українських полонених, інтернованих у німецьких та польських таборах, життя української діаспори в Німеччині та інших країнах світу. Постійно вміщувалися матеріали літературно-просвітницької тематики, бібліографічні та пресові огляди, інформаційні блоки, реклама. Документувалася хроніка життя української колонії Берліна. Практикувалися авторські рубрики, які давали повне уявлення про політичне, культурне та мистецьке життя світової спільноти та еміграційних осередків українців (автори М. Лубенко, М. Обозненко, Г. Скегар). Економічні та фінансові питання розглядав Є. Сокович.
Реакцією польської адміністрації на діяльність часопису стала заборона «Українського слова» на території Польщі, припинений був доступ до газети також на території Румунії. У зв'язку з подорожчанням друку та всіх друкарських матеріалів від числа 149 часопис перейшов на тижневий вихід, а на числі 153 — від 1 квітня 1922 року припинив своє існування.
1922—1926: Львів «Українське Слово» (1922—1923 «Слово») — політично-економічний тижневик, виходив у Львові у 1922—1926 роках, орієнтувався на політику Євгена Петрушевича; редактор І. Кузьмич.
1928—2010: Буенос-Айрес (Аргентина)
«Українське слово» () — двомовний (української та іспанською мовами) часопис націоналістичного спрямування (ОУН С. Бандери) української діаспори Аргентини. Тижневик був першим українським часописом в Аргентині.
Заснований Українським Культурним Товариством «Просвіта» в Аргентині 15 січня 1928 року, аби знайомити читачів Аргентини з життям української громади в цій країні та заради розвою суспільного життя українців в Аргентині. Містив новини з України, статті про Україну і світ, діяльність української громади в Аргентині та світі, культурно-гуманітарні питання та питання історії України тощо.
Серед інших редактор Г. Голіян (1953—1978), Михайло Данилишин. 2010 року часопис «Українське слово» припинили видавати після смерті останнього редактора Івана Жибака. Виходив раз на два місяці.
1929—1939: Яворів «Українське Слово» — повітова газета, виходила у 1929—1939 роках в Яворові, спершу двотижневик, від 1933 року — місячник; редактор Євген Яворівський, від 1933 року — С. Харамбура.
1933—1940, 1948—…: Париж (Франція) «Українське Слово» — тижневик націоналістичного напряму, виходить з 1933 (з перервою у 1941—1948), неофіційний орган Проводу ОУН (Андрія Мельника). Вперше почав виходити у Франції у Парижі у 1933 році. Редактори: Олекса Бойків (1933—1934), Володимир Мартинець (1934—1940), Олег Штуль-Жданович (1948—1977), Мирослав Стиранка (з 1977). Видавцем «Українського слова» був спершу Український Народний Союз, а з 1939 — Перша Українська Друкарня у Франції. Серед співробітників були: Микола Сціборський, Микола Капустянський, Олег Ольжич, Дмитро Андрієвський, Євген Онацький, Богдан Кентржинський та ін. «Українське Слово» — цінне джерело до історії українського визвольного руху, зокрема ОУН. Деякий час в «Українське Слово» появлялися сторінки молоді «Смолоскип» (1952—1956), дитяча сторінка «Веселка», «Військові Вісті», «Українська культура». Націоналістичне Видавництво в Європі (офіційна назва «Перша українська друкарня у Франції») видавало, крім «Українського Слова», альманахи, книжки українською і французькою мовами, зокрема політичного змісту і (з 1967) «самвидавні» матеріали з України (В. Чорновіл «Лихо з розуму», 1967, «Український Вісник», 1—8), а також антології української прози, з історії тощо.
З 1997 року паризьке «Українське слово» () видається два рази на місяць як двомовна газета (українською й французькою), а нині більшість матеріалів французькою, таким чином обслуговуючи старше покоління української еміграції.
У 1948—1970 роках (з перервами) редакцію очолював член Проводу Українських Націоналістів О. Штуль (Жданович), у 1970—1996 роках — М. Стиранка, з 1996 року — Ю. Лазарчук, а нині — Жан-Поль Пилипчук.
1932—1938: Ужгород
«Українське слово» — суспільно-політичний двотижневик (1938 тижневик і півтижневик) національно-демократичного напряму, виходив в Ужгороді у 1932—1938 роках, з літературним додатком «Слово».
Видавець і редактор Михайло Бращайко. Головні співробітники: о. Кирило Феделеш, Іван Роман, Володимир Бірчак, Василь Ґренджа-Донський.
1941: Житомир—Київ
Своєрідним продовженням паризького «Українського Слова» стала щоденна газета, яку під час другої світової війни видавали в Україні похідні групи ОУН та культурна референтура ОУН на чолі з О. Ольжичем. Це видання виходило у вересні—грудні 1941 року. Спершу видання виходило в Житомирі, а з 25 вересня видання перенесено до Києва (вул. Фундукліївська 19, навпроти Оперного театру). Газета мала додатки: «Літаври» (1941), відповідальний редактор Іван Рогач, редактор Олена Теліга; «Література і мистецтво» (1941), редактор Михайло Ситник; «Останні вісті» (1941), редактори: І. Рогач, Ю. Швидкий (послідовно). Редакторами газети були Іван Рогач, Петро Олійник, Орест Чемеринський (всі 3 — члени Похідних груп ОУН А. Мельника); наклад 50000 примірників. З газетою з самого початку співпрацювала Олена Теліга.
Намагання газети проводити українську державницьку, націоналістичну лінію не збігалося з завданнями нацистського окупаційного режиму. Вихід числа від 12 грудня 1941 року «Українського Слова» став останнім. Цього ж дня членів редакції на чолі з І. Рогачем було заарештовано, у гестапівській в'язниці опинилися О. Теліга та інші українські націоналісти, що гуртувалися навколо «Українського Слова». У лютому вони були розстріляні та поховані у Бабиному Яру, де у 1992 році було встановлено пам'ятний хрест.
Пізніше, після закриття «Українського слова» та розстрілу редакторів та дописувачів газети, у Києві виходила пронімецьке «Нове українське слово» (редактор Кость Штепа).
1941—1942: Станиславів
«Українське Слово» — тижневик, виходив у Станиславові у 1941—1942 роках тричі на тиждень з 22 липня 1941 під редакцією В. Гуцуляка, згодом — Д. Греголинського. Впродовж 1941—1942 років загалом вийшло 78 чисел. У логотипі гасло «З нами Бог! — Україна понад усе!». Заборонений нім. владою. Замість «Українського Слова» (з червня) у 1942—1944 роках виходило тричі на тиждень «Станиславівське Слово», видання Німецько-українського видавництва часописів і журналів для дистрикту Галичина; відповідальний редактор А. Княжинський.
У матеріалах перших чисел відчувався вплив Організації українських націоналістів й інформувалося про її заходи з утвердження державності: «Проголошення самостійності Української Держави в Станиславові дня 12 липня 1941 року», «Святочна Академія», «Провадити боротьбу до переможного кінця! (промова на святочній Академії, виголошена п. Гуцуляком від імені ОУН в Станиславові)», В. Гаврилюк «І розгорілась перша ватра…».
Важливе значення в об'єднанні нації відігравав релігійний чинник. Першим про потребу створення єдиної Церкви заговорив митрополит А. Шептицький, який звернувся до православних ієрархів. Редакція надрукувала і саме послання, і коментарі до нього.
У виховному плані розкривалася роль поколінь у розвитку нації та необхідність співпраці між ними, а також наголошувалося на значенні окремих представників нації в її розвитку: І. Богуна, С. Височана, І. Демовича-Креховецького, К. Левицького, Б. Лепкого, М. В. Лисенка, М. Міхновського, І. Огієнка, В. Скорописа-Йолтуховського, О. Сорохтея, Лесі Українки, Ю. Федьковича, М. Хвильового, Т. Шевченка, А. Шептицького.