Гладки́й Петро Дмитрович (*, Батурин — †2 грудня 1937, тюрма НКВД СССР у м.Київ) — український мовознавець-діалектолог. Брат Миколи Гладкого.
Жертва сталінського терору.
Біографія Працював пасічником, учителював у школах Київської та Житомирської областей. Від 1926 — викладач української і російської мови, літератури, бібліотекар Маслівського сортонасіннєвого технікуму (Миронівського району Київської області).
Про обставини першого арешту Петра Гладкого, який стався восени 1930, згадує приятель вченого Костянтин Туркало:
Заарештований 1937 органами НКВС СССР за звинуваченням у належності до контрреволюційної націоналістичної групи, убитий у тюремному підвалі. Реабілітований 1989 (посмертно).
Наукова творчість Автор діалектологічних розвідок, написаних на великому фактичному матеріалі на основі спостережень за мовою тих сіл, де вчителював: «Говірка села Блиставиці Гостомельського району на Київщині» // «Український діалектологічний збірник», Київ, 1928, книга 1, «Говірка села Нехворощі Андрушівського району Житомирська область» // Там само, 1929, книга 2. Гладкому належать стаття «Дієслівні форми з дж, ж, д’… в українській мові» // «Записки Маслівського сортонасіннєвого технікуму», 1927, том 2.
Сім'я Дружина — Гладка Євгенія Йосипівна (1904—?). Дочка — Гладка Марія Петрівна (1926—?.Гладкий Петро Дмитрович. Український мартиролог ХХ ст. // Державна архівна служба України. Примітки
Література О. О. Тараненко Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — Київ, 2006., стор. 653