Родина Мелфоїв () — французько-англійська династія чистокровних чарівників у книжках Дж. Ролінґ про Гаррі Поттера. Входять у «Священні 28» — 28 найбільш чистокровних чаклунських родин Великої Британії.
Для Мелфоїв родина з її традиціями, становить надзвичайну цінність. У Гоґвортсі всі представники родини Мелфоїв потрапляли в гуртожиток Слизерин, а отже, Мелфої заради поставленої мети були готові піти на все.
Ревно підтримували ідею чистокровності. Тому Луціус Мелфой приєднався до Лорда Волдеморта, ставши смертежером, а його дружина — Нарциса Мелфой — також погоджувалася із його діями, але сама не була смертежеркою.
Після того, як Волдеморт зник вперше, Мелфої були ледь не перші зі смертежерів, хто повернувся до магічного суспільства, виправдовуючи себе, ніби вони були під дією заклять.
Живуть у великому родовому маєтку, де повно речей, пов'язаних із темною магією. Своє помешкання надавали для зібрань смертежерів.
Походження прізвища Мелфой — від лат. — maleficus — злодій; від фр. — Mal foi — віроломство. У середньовіччя так називали відьмаків та їх магічні діяння. Значення прізвища прекрасно характеризує характер роду Мелфоїв протягом історії (уміння підлаштовуватися під будь-яку владу).
Родовід Мелфоїв
Мелфої, аристократичний рід Французькі Мелфої, французька гілка роду Англійські Мелфої, англійська гілка роду Арманд Мелфой, засновник англійської гілки роду, жив у 11 столітті Мелфої, жили у 12 столітті Мелфої, жили у 13 столітті Ніколас Мелфой, жив у 14 столітті Мелфої, жили у 15 столітті Луціус Мелфой, фаворит Королеви Єлизавети I, жив у 16 столітті Брут Мелфой, жив у 17 столітті Септимус Мелфой, жив у 18 столітті Мелфої, жили у 19 столітті Абраксас Мелфой, батько Луціуса Мелфоя і дід Драко Мелфоя Луціус Мелфой, батько Драко Мелфоя Драко Луціус Мелфой, батько Скорпіуса Мелфоя Скорпіус Гіперіон Мелфой, син Драко Мелфоя
Історія Мелфоїв До 11 століття Мелфої були французьким аристократичним чаклунським домом. Засновником Англійської гілки дому вважається Арманд Мелфой. У молодості Арманд Мелфой, як і вся династія французьких Мелфоїв до нього, навчався у Бобатоні. У 11 столітті Арманд Малфой присягнув на вірність Вільгельму I Завойовнику, і з того часу Арманд Малфой і його сім'я переїхали жити в Англію, як піддані Короля Вільгельма І. Арманд Малфой досягнув висот при дворі Короля Вільгельма. Тобто як мінімум до 1066 року Мелфоїв у Британії не існувало. У Британії Арманд Мелфой і його сім'я познайомилися з магічною спільнотою Британії, яка існувала тут з часів Мерліна. Від Короля Арманд Мелфой за свої заслуги отримав Маєток у Вітширі, де Мелфої живуть досі. Нащадки Арманда Мелфоя зрештою вступили на навчання в Гоґвортс, де поколіннями навчалися на Слизерині.
Відомо, що у певний момент історії Мелфої стали власниками ельфів-домовиків, що свідчить про те, що Мелфої по жіночій лінії можуть бути нащадками самої Гельги Гафелпаф, оскільки сама Гельга Гафелпаф підкорила ельфів-домовиків.
У 14 столітті Ніколас Мелфой убив багатьох Маґлів, проте оскільки тоді була Епідемія Чуми, ніхто із Маґлів чи чарівників жертвами його убивств не зацікавився, адже вони гадали, що їх смерті — наслідок чуми.
У 16 столітті Луціус Мелфой був Фаворитом Королеви Єлизавети I, проте його інтересом були не стільки відносини з «маґлівською королевою», як бажання вибити преференції для Дому Мелфоїв.
У 1675 році Брут Мелфой видав політичну книгу «Відьмаки на Війні», яка вмить стала популярною серед чарівників. Завдяки впливу цієї книги у Чаклунському Суспільстві виріс вплив Чистокровного Супремасизму.
У 18 столітті Септимус Мелфой був радником Міністра Магії Озберта, і мав настільки великий на нього вплив, що багато хто тоді вважав, що Озберт — лише маріонетка Мелфоя.
Як і решту Чистокровних Домів Чарівників — Мелфої розділяють ідею переваги чистокровності, проте їхня філософія відрізняється достатньою поміркованістю у ставленні до маґлів, а також особливою філософією, яка полягає в тому, що якщо для решти чистокровних чарівників головною є ідея «Чистокровні чарівники понад усе», то для Мелфоїв головною ідеєю є «Мелфої понад усе», а вже потім у їх світогляді ідуть чистокровні чарівники.
Члени родини Луціус Мелфой Нарцисса Мелфой (до шлюбу — Блек) Драко Мелфой — їх син
Луціус Мелфой
Уперше зустрічаємося із Луціусом Мелфоєм у другій книжці про Гаррі Поттера («Гаррі Поттер і таємна кімната») у крамниці «Борджин і Беркс» на алеї Ноктерн, куди Гаррі потрапив через невправне користування порошком флу (хоча фактично батько Драко згадується ще в першій книжці).
Луціус — чоловік 41 року із блідим загостреним обличчям і холодними сірими очима.
Луціус дуже любив свого єдиного сина, волів бачити його лідером в усьому. Мав сподівання, що Драко стане достойним продовжувачем роду Мелфоїв. Для того, щоб підтримати синові починання в спорті, купив йому місце ловця в команді та придбав всій збірній Слизерину з квідичу найновіші мітли «Німбус — 2001».
Луціус кепкує над Артуром Візлі, оскільки той, на його думку, забув про гордість чистокровного чаклуна.
Луціус — член опікунської ради. Таким чином він намагається контролювати шкільне життя сина. Завжди виступав проти директорства Албуса Дамблдора, що боровся проти Волдеморта.
У другій книзі про Гаррі Поттера підкинув щоденник Тома Редла, що був горокраксом, у книгарню «Флоріш і Блотс», де його знайшла Джіні Візлі. Дівчина довірила йому свої таємниці, тому частина душі Тома Редла, що містилися в щоденнику, заполонила розум дівчини, змусила її відчинити таємну кімнату, спричинивши напади василіска на маґлонароджених.
Після того, як план Луціуса не здійснився (Гаррі та Рон Візлі знайшли щоденник Редла та знищили його), Поттер ще й позбавив Мелфоїв родинного ельфа-домовика Добі.
Коли на уроці Догляду за магічними істотами Рубеуса Геґріда гіпогриф поранив Драко, Луціус спричинив із цього справжній скандал. Найкращим вважав би, якщо Геґрід негайно залишив школу, проте йому вдалося лише наслати представників Міністерства магії на вихованця Геґріда — Бакбика. Звісно, упереджені судді не хотіли слухати захисту ключника Гоґвортсу, тому засудили гіпогрифа до страти (проте його врятували Гаррі Поттер та Герміона Ґрейнджер за допомогою часоворота).
Уся родина Мелфоїв з'являється на фіналі чемпіонату з квідичу. Далі трапляється інцидент із родиною маґлів — декілька смертежерів у масках знущаються над ними. Цим керував Луціус Мелфой.
Також Луціус з'явився серед інших смертежерів, яких покликав Волдеморт на кладовище, де відновив власні сили. Темний Лорд сказав йому, що Мелфой розчарував його — він не намагався допомогти хазяїнові. Проте інцидент із маґлами на чемпіонаті з квідичу повеселив Волдеморта, тому він дозволив йому і надалі керувати операціями з катування маґлів.
У книзі «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» Луціус Мелфой очолив операцію смертежерів, метою якої було отримати пророцтво Сивіли Трелоні, яке зберігалося в відділі таємниць Міністерства магії.
У Міністерстві зустрічаємо Луціуса під час розмови із Корнеліусом Фаджем. Виявляється, що Мелфой є спонсором діючого міністра магії, а натомість Фадж ухвалює закони, вигідні Мелфоєві.
Імовірно, упізнав Сіріуса Блека в подобі собаки на вокзалі Кінґс — Крос, тому негайно повідомив Міністерство, що Блек перебуває в Лондоні.
Мелфой зачаклував Стержиса Подмора (працівника Міністерства магії та члена Ордену фенікса), щоб той приніс йому пророцтво із відділу таємниць. Та за цією спробою Подмора арештували.
Луціус очолив битву у відділі таємниць Міністерства магії. Та вона закінчилася невдачею — він так і не здобув пророцтва, оскільки на допомогу Поттерові прийшли не тільки його друзі-однокласники, але й члени Ордену Фенікса.
Після цього Луціус перебував у Азкабані.
Поки Луціус Мелфой був у Азкабані його син Драко отримав наказ від Волдеморта убити Албуса Дамблдор погрожуючи убити його і його рідних. Драко застосовував багато методів вбивства, але убити Дамблдора так і не зміг. Лише зробив дві кволі спроби. Третя була зупинена Северусом Снейпом який убив Дамблдора, вистріливши в нього закляттям (Авада Кедавра) і разом з Драко Мелфоєм покинув Гогвортс.
Коли після цього Луціус Мелфой був звільнений з Азкабану він був присутній на зібранні Смертежерів у себе в будинку де Лорд Волдеморт вирішив, що його чарівна паличка споріднена з паличкою Гаррі Поттера і цією паличкою він не зможе вбити його. Волдеморт захотів позичити чарівну паличку у когось зі Смертежерів. Коли ніхто не погодився Волдеморт звернувся до Луціуса Мелфоя, той вагаючись все-таки віддав йому свою чарівну паличку.
Брав участь у Битві за Гогвортс. Під час відпочинку був разом з Волдемортом у Забороненому Лісі. У другій частині Битви Луціус Мелфой зрадив Волдеморта і просто шукав сина разом з дружиною.
Йому вдалося уникнути Азкабану знову тим, що він допоміг Міністерству Магії упіймати інших Смертежерів.
Нарциса Мелфой
Нарциса Мелфой — родичка Сіріуса Блека, сестра Белатриси Лестранж, і Андромеди Тонкс. Представниця старого чаклунського шляхетного роду, вгодила родичам тим, що одружилася з чистокровним чаклуном.
Уперше зустрічаємо Нарцису під час фіналу кубку з квідичу.
У книзі «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц» Драко разом із матір'ю зустрічають Поттера та його друзів у крамничці мадам Малкін. Нарциса попереджує їх, що якщо вони ще раз спробують напасти на її сина, це стане їх останнім закляттям. Вона попереджає Поттера, що Дамблдор не завжди зможе його захищати.
Нарцису охопив відчай, коли вона дізналася, що Волдеморт доручив Драко вбити Дамблдора. Її чоловік вже перебував в Азкабані, тож вона не хотіла склавши руки дивитися, як Темний Лорд відбере в неї ще й єдиного сина.
Тому вона разом із сестрою Белатрисою Лестранж вирушила у Прядильний кінець — до помешкання Северуса Снейпа. Там вона благала його, щоб він вмовив Волдеморта від плану вбити Дамблдора руками Драко — адже він ще зовсім дитина.
Белатриса змусила Снейпа заприсягтися з використанням закляття Довіри, що він буде дбати про Драко, і якщо той не зможе виконати завдання, продовжить його за нього.
Коли Луціуса Мелфоя звільнили з Азкабану Нарциса була посвячена у справи Смертежерів. Була присутня на зібранні у своєму маєтку.
Брала участь у Битві за Гогвортс де зрадила Волдеморта і намагалася знайти сина.
Походження Нарциси
Драко Мелфой
Драко Мелфой вперше з'являється у першій книзі, коли Гаррі Поттер на алеї Діаґон купує собі мантію. Він описується як . Мелфой першим починає говорити із Гаррі — говорить повільно й занудно. Відразу ж висловлює точку зору, яка підтримується всім родом Мелфоїв — маґлородцям не можна довіряти. Частково через те, що Драко зухвало ставився до товариша Гаррі — Геґріда, частково через те, що сам Гаррі тільки-но дізнався про існування чарівників, тому не мав що відповідати Драко на його питання, дружба між хлопцями не зав'язалася.
Пізніше зустрічаємо Драко у потязі Гоґвортс — експрес. Його товариші — Креб та Ґойл — кремезні хлопці, що стояли обабіч Мелфоя, охороняючи його.
Після того, як Рона насмішило ім'я Мелфоя, він почав глузувати над його родиною — «Візлі мають…більше дітей, ніж можуть прогодувати».
Далі Драко порадив Гаррі заводити лише вигідні знайомства, бо якщо він не буде обережним, то закінчить так само, як його батьки. Мелфой запропонував йому в цьому допомогу. Проте Гаррі відповів, що розбереться без його допомоги.
Отже, надалі дружба між Поттером та Мелфоєм стала неможливою через те, що Гаррі захищав та товаришував із тими, кого родина Мелфоїв вважали недостойними звання чаклунів — маґлонародженими та тими, хто захищав їх.
Як і слід було очікувати, Драко потрапив до гуртожитку Слизерина, чим був дуже задоволений.
Авторка показує Драко як найхарактернішого представника Слизерину. Він радіє успіхам гуртожитку і засмучується, коли першість дістається іншим. Глузує над іншими.