Поліклет (Поліклет Старший, Поліклет з Аргосу, Поліклет з СікіонуО том, что Поликлет — из Сикиона, сообщает только Пліній Старший. По всем остальным, многочисленным сообщениям, Поликлет был из Аргоса (Сикион и Аргос — города в Арголиде)., греч. Πολύκλειτος) — давньогрецький скульптор і теоретик мистецтва, що працював в Аргосі у 2-й половині V століття до н. е. Найбільш відомі його статуї — " Доріфор " (списконосець) і " Діадумен " (юнак, що пов'язує переможну пов'язку), як і інші його твори, були виконані в бронзі, і до нашого часу дійшли тільки в мармурових повтореннях, що різняться в деталях. Його статуя, яку називають " Каноном " (), швидше за все втрачена або ніколи не існувала, а під цією назвою частіше мають на увазі теоретичний трактат, який також не зберігся, проте гіпотетично відтворюється за непрямими джерелами.
Життєпис та рід Біографічних відомостей про Поліклет є мало. Пліній Старший (XXXIV, 49) відносить вищий розквіт його творчості (акме) до 90-ї олімпіади (420—417 рр. до н. е.). Час його активності визначають по-різному (наприклад, близько 450—410 або близько 435—404 рр. до н. е.), але зазвичай називають період 460—420 рр. до н. е.Пліній Старший. Естественная история. XXXIV
Зразкові дати життя Поліклета намагаються вирахувати за діалогом Платона " Протагор " (328c), дія якого відбувається близько 432 до н. е. Протагор каже Сократу, що в добрих батьків можуть бути негідні сини, і навпаки, і наводить приклад: «ось і сини Поліклета, однолітки цього Парала і Ксантіппа, ніщо в порівнянні з батьком …». Ксантіпп і Парал — два старші сини Перікла, які народилися між 460 і 450 роками. до н. е. і померли 429 року до н. е. під час мору. Відомо, що старший Ксантіпп був одружений. Отже, під час діалогу сини Перікла були у віці 30-20 років, як і сини Поліклета, тому можна припустити, що Поліклет Старший народився близько 480 року до н. е. та почав працювати близько 460 року до н. е.
У сигнатурах скульптора ім'я батька і місце походження не зустрічаються. Один Пліній вказує, що він був сікіонцем (уродженцем Сікіона), інші називають його батьківщиною Аргос . Знайдена база втраченої статуї Піфокла його роботиПавсаний. Описание Эллады. VI, 7, 8, мабуть, підтверджує аргоське походження, тому що на ній зберігся напис: «Піфокл елеєць. [Полі] кліт зробив аргосець» . Пізніший скульптор Дедал, який вважається його родичем, був сікіонцем. Очевидно, якийсь зв'язок із Сікіоном у Поліклета був, деякі припускають, що Поліклет був уродженцем Сікіону, але переселився в Аргос .
Дедал із Сікіона (перша половина IV ст. до н. е.) був учнем і сином Павсаний. Описание Эллады. VI, 2 (зберігся напис «Зробив Дедал, син Патрокла, сикионец») . Скульптор школи з Аргоса, який також створював статуї богів і спортсменів, був братом або племінником Поліклета, але скульпторів Навкідов було, зважаючи на все, два — Старший і Молодший: Навкід в одній знайденій сигнатурі називає себе «сином Патрокла» ", в іншій «сином Мотона» — якщо Поліклет Старший був братом одного з цих Навкідів, то його батько або Патрокл, або Мотон .
Спроба реконструкції генеалогічного дерева: Мотон Поліклет Старший Навкід Старший Патрокл Навкід Молодший Дедал Поліклет Молодший (архітектор)Його можливий родич Поліклет Молодший став архітектором (роботи: середина або 2-я стать. IV ст. до н. е.). Згадується й інший Поліклет Молодший, який став скульптором — родич, можливо, племінник свого великого тезки (або одна персона з архітектором); Павсаний до того ж говорить про нього, що він учень Навкіда (VI, 6, 2). У письмових джерелах роботи Поліклета Старшого та скульптора Поліклета Молодшого іноді немає можливості розділити, хоча зазвичай орієнтуються на те, що Молодший працював у мармурі, а Старший у бронзі і намагаються орієнтуватися на різні десятиліття (див. нижче). Скульптури 1-ї пол. IV століття до н. е. очевидно належать вже таки Молодшому .
Називають і третього скульптора Поліклета, який відомий за сигнатурою з Каміру (Родосом) середини III століття до н. е.. та статуї з Фів. Таким чином, у художній династії, до якої належав Поліклет Старший, фігурують такі імена: Поліклет, Навкід, Патрокл, Дедал. Дехто вважає, що Поліклет був один (так думав, наприклад, Пліній і, мабуть, всі інші джерела, крім Павсанія), і Навкід теж був один .
Творчість Вчителем його був Агелад (Гагелад) — за свідченням одного Плінія Старшого, а сучасні вчені вважають, що Поліклет за датами не міг бути його учнем .
Хронологія його творчості відновлюється за письмовими джерелами, що збереглися написами (сигнатурами — підписами на базах втрачених оригіналів), а також завдяки пізнім реплікам, які доводиться датувати за стильовими ознаками . Поліклет любив зображати атлетів у стані спокою, спеціалізувався на зображенні ідеальних постатей переможців в олімпійських змаганнях, героїв та богів .
Як пише Пліній Старший, Поліклет першим додумався надавати фігурам таку постановку, щоб вони спиралися на нижню частину лише однієї ногиПлиний. Естественная история. XXXIV, 56 : «Особливість його в тому, що він почав створювати статуї, що спираються на одну ногу».
Він умів показувати тіло в стані рівноваги — людська постать у спокої чи повільному кроці здається природною завдяки тому, що горизонтальні осі не є паралельними. Майстрів його епохи займала проблема внутрішньої архітектури людського тіла, і Поліклет вирішив це завдання, відкривши контрапост .
Пліній повідомляє, що Поліклет використовував ділову бронзу, а Мирон — егінську, хоча вони були учнями одного і того ж майстра, а про його вміння поводитися з металом він пише : «Вважають, що він довів це мистецтво до вершини і що торевтику Фідій відкрив, а він довів до досконалості».
«Канон» Поліклета Теоретичний твір «Канон» (Κανών), який, згідно з античними авторами, був написаний скульптором Поліклетом з Аргосу, вважається втраченим Лосев А. Ф.. История античной эстетики. М.: Искусство. Т. 1. Ранняя классика. 1963 . Більше того, в античних літературних текстах трактат Поліклета не згадується під такою назвою. Проте, вважається, що у подібному творі Поліклет сформулював канон ідеальних пропорцій чоловічої постаті та виклав власне розуміння гармонії та принципів симетрії. За твердженням римлянина Вітрувія під словом «симетрія» давні греки розуміли «просту пропорційність», чи метричну норму, на відміну евритмії ( — стрункість, стійкість, злагодженість). Вітрувій під час написання власного трактату «Десять книг про архітектуру» (13 р. е.) замінив грецьке слово «symmetria» (пропорційність) латинським ( — «співвідношення» Витрувий. Десять книг об архитектуре. — М.: КомКнига, 2005. — С. 12 (кн. I, гл. II, 1-9) . Відомо також, що у IV ст. до зв. е. теорію пропорцій розробляли багато скульпторів, у тому числі Евфранор (Євфранор) з Істма (Вітрувій, Кн. 7, Вступ, 14; Пліній XXXIV, 77; XXXV, 128).
Лікар Гален повідомляє про цей трактатГален. О мнениях Гиппократа и Платона, 5. : « Хрісіпп вважає, що краса полягає в пропорційності не елементів, а частин, тобто одного пальця з іншим, всіх їх — з п'ястком і зап'ястям, їх — з передпліччям, передпліччя — з плечем, і всіх — з усім, як написано в Каноні Поліклета. Повідомивши нам у цьому творі всі пропорційності тіла, Поліклет справою підтвердив це співвідношення, створивши статую за цим правилом і назвавши, як відомо, і саму цю статую, як і твір, Каноном» Гален, Клавдий. О назначении частей человеческого тела. — М.: Медицина, 1971 .
Зримим втіленням цього канону називали якусь створену ним статую. Згідно з загальноприйнятою думкою, заснованою на тлумаченні класичних авторів, мав на увазі найзнаменитіший твір Поліклета — Доріфор, який іноді називали «Канон Поліклета», припускаючи, що Поліклет виконав статую для того, щоб інші користувалися нею як зразком. Так, великий скульптор Лісіпп стверджував, що його вчителем був «Дорифор» ПоліклетаЦицерон, «Брут», 296 .«Поліклет (…) створив і той твір, який художники називають Каноном, засвоюючи з нього основи мистецтва, немов із якогось правила, і вважають, що лише він один у творі мистецтва втілив саме мистецтво» (Пліній Старший, XIX.55) .Таким чином, єдиним зримим свідченням існування «канону Поліклета» є створена ним статуя. Давньоримський письменник Пліній Старший повідомляє, що «Поліклет із Сікіона, учень Гагелада, створив Діадумена зніженим юнаком… і Доріфора мужнім хлопчиком. Він створив і той твір, який художники називають Каноном, засвоюючи з нього основи мистецтва, немов із якогось правила, і вважають, що лише він один у творі мистецтва втілив саме мистецтво» Плиний Старший. Естествознание. Об искусстве. — М.: Ладомир, 1994. С. 65 (XXXIV, 55—56) . При цьому неясно: «Дорифор» і «Канон» це те саме чи це різні твори, а також у якому сенсі вжито слово «канон»: як загальне правило мистецтва або як конкретний теоретичний твір.
Пліній назвав статуї Поліклета «виглядаючи квадратними» (, в іншому перекладі «широких пропорцій»). Вважають, що так Пліній переклав грецьке слово (τετραγωνος), вказуючи на те, що греки всі архаїчні куроси називали «тетрагональними» (чотирикутними). При цьому Пліній посилався на енциклопедиста Марка Теренція Варрона і припускав, що цим словом також позначали ідеальні пропорції представлення скульпторів аргоської школи. Фігури подібних статуй справді виглядають широкоплечими. Але про ці пропорції ми можемо судити лише з римським реплікам знаменитої скульптури чи з приблизних копій майстрів неоаттичної школи . Пізніше пропорції чоловічих постатей, наприклад у творах Праксителя або Лисиппа, значно змінилися, вони стали більш витонченими, що властиво пізній, епохи еллінізму античного мистецтва.
Існує й альтернативна версія. «Квадратним» (або «квадратурою») греки називали гармонійне співвідношення чотирьох частин кінцівок фігури людини в русі: рука опущена вниз — рука, піднята вгору; нога, зігнута в коліні, — нога випрямлена. Таким чином, ймовірно, встановлювався зв'язок заходів довжини та характеру руху. Можливо, йдеться про класичний хіазм Плиний Старший. Естествознание. Об искусстве. — М.: Ладомир, 1994. С. 314 (примечания Г. А. Тароняна) . Тому припускають, що канон Поліклета та його «квадратні фігури» ставляться не до симетрії, а саме до евритмії, тобто пов'язують пропорції з пластичним рухом фігури, що в даному випадку виникає від контрапоста — прийому постановки статуї з перенесенням тяжкості тіла на одну ногу Pauly's Real-Encyclopädie der Klassischen Altertumswissenschaft. — W. Kroll. — Bd. XXI. I. 1951. — Ss. 271—439 .
Основою пропорційного канону Поліклета, втіленого у статуї Дорифора, є ставлення розміру голови до зростання всієї фігури (1:8). Усі основні анатомічні точки визначено послідовним розподілом зростання фігури на дві, чотири та вісім частин. Проте окремі членування тіла у русі, згідно з тлумаченням Платона, визначаються класичною античною завданням: побудовою великого квадрата на діагоналі малого квадрата (ще одна версія інтерпретації терміну «квадратні фігури»). Сторона малого квадрата є мірою верхньої частини фігури (голова, шия та торс до здухвинної кістки таза), а діагональ великого квадрата визначає розмір нижньої частини (тазовий пояс та ноги). Таким чином, відносини цих частин є ірраціональним числом. В результаті встановлюється зв'язок кратних відносин (2: 4: 8) та ірраціонального ряду чисел, пов'язаних із пластикою фігури. Кратні відносини визначаються «симетрією» (в античному розумінні), а ірраціональні — евритмією.