Михайло Філевич (перед 1750 — , ХолмKozicka A. Filewicz, Filejewicz, Filimonowicz Michał… — S. 194. ) — різьбяр, скульптор, працював у стилі рококо з рисами класицизму в містах Львів, БучачНині — Тернопільської области., згодом у Холмі.
Життєпис
У 1762 році працював у майстерні Антона Осинського.Крвавич Д. Скульптор Пінзель — феномен мистецтва XVIII ст. // Українська скульптура періоду рококо. — С. 146. Між 1768 і 1770 роками М. Філевич і Себастьян Фесінгер зробили передвівтарну перегородку собору святого Юра, яку характеризують могутні високі тосканські колони посередині та дві менші по краях.Жишкович В. І. Рококові іконостаси-вівтарі Західної України: особливості образно-пластичної побудови // Вісник ХДАДМ. — 2008. — № 7. — С. 78.
У 1770—1773 роках у співпраці з Семеном Стажевським виконав скульптурне оздоблення кате́дри святого Юра у Львові, зокрема, дерев'яні статуї Аарона й Мелхиседека на головному вівтарі, дві кам'яні брами зі скульптурами на подвір'ї перед собором (кам'яні персоніфікації «Церкви римської і грецької», «Віри» і «Надії»), вісім чеснот при сходах до собору, ківорій та єпископський трон.
Для церкви Воздвиження Чесного Хреста ГосподньогоСтоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996). — Львів : Місіонер, 1997. — іл. — С.. — ISBN 966-7086-24-0. монастиря Василіян у Бучачі виконав 6 дерев'яних статуй святихСтанкевич М. Бучач та околиці. Маленькі образки. — Львів : СКІМ, 2010. — 256 с., іл. — С. 85. — ISBN 966-95709-0-4. (нині зберігають у Національному музеї у Львові). У 1777 році з Бучача переїхав до Холма.Гординський С. Бучач і його мистецькі пам'ятки // Дмитро Крвавич стверджував, що Філевич виконав статуї для церкви Бучацького монастиря в Холмі, до Бучача вони потрапили, однак їх не використали за призначенням — натомість опинились у збірці Національного музею. Також — що Михайло Філевич був автором чотирьох вівтарних статуй церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі.Крвавич Д. Франціск Оленський // Українська скульптура періоду рококо… — С. 151.
Разом із Франциском Оленським виконав головний вівтар із дияконськими дверима та групу «Архієрей» у головному вівтарі Успенської церкви у Львові (близько 1773 року; Збігнєв Горнунг стверджував, що роботи мали рококову орнаментику, а рельєф ангела-охоронця є точною копією роботи Пінзеля з церкви Покрови Пресвятої Богородиці в БучачіHornung Z. Oledzki (Olecki, Olenski, Olenski) Franciszek (ok. 1745—1792) // Polski Słownik Biograficzny. — Wroclaw — Warszawa — Krakow — Gdansk : Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХІІІ/4, zeszyt 99. — S. 792. ), роботи з оздоблення костелу в Монастириськах.
У 1774—1775 рр. перебудував головний вівтар у костелі піарів у Холмі, виконав ківорій, табернакль, амвон, хрещальню та парапет до хорів (можливо, також виконав проєкт внутрішнього вистрою в костеліKrasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780) // Rocznik Historii Sztuki. — Warszawa, 2005. — № XXX. — S. 177. ). Правдоподібно, що його авторству належать також три дерев'яні жіночі фігури з греко-католицької катедри в Холмі (нині — у Музеї Холмської землі). Працював також над головним і двома бічними вівтарями в давній парафіяльній церкві в Чулчицях поблизу Холма. Йому приписують також хрещальню та амвон у по-паулінському костелі у ВолодавіKozicka A. Filewicz, Filejewicz, Filimonowicz Michal… — S. 195..
Творчість Творчість Михайла Філевича має ознаки стилю пізнього рококо. Його фігуральній різьбі характерна віддаленість від реальної форми, натомість перевага надається стилізації і деформації. У різьбі по дереву як оздоблювальний мотив охоче використовував путті.
Примітки
Джерела
Крвавич Д. Українська скульптура періоду рококо // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 127—154. — С. 603. Kozicka A. Filewicz, Filejewicz, Filimonowicz Michał // Encyklopedia Katolicka. — Lublin, 1989. — T. 5. — S. 194—195.
Посилання Paweł Freus. Michał Filewicz // Culture.pl., listopad 2007 (дата доступу 2 січня 2017).