Олекса́ндр Олексійович Сидоре́нко Сидоре́нко Олекса́ндр Олексі́йович (, слобода Основа, нині в межах Харкова — , Київ) — український архітектор. Заслужений архітектор УРСР (1975).
Життєпис Народився 1 (14) червня 1907 року в слободі Основа (тепер у складі міста Харків).
У 1930 році закінчив Харківський художній інститут (викладачі — О. Бекетов, М. Покорний, Я. Штейнберґ).
Після закінчення навчання працював в інституті «Діпромісто» та у Всеукраїнському управлінні санаторіїв і баз відпочинку в Харкові.
У 1934—1941 роках викладав у Харківському інституті інженерів комунального господарства.
Відбудовував разом з іншими міста Тернопіль, Краснодон, Миколаїв (1943—1948).
У 1947—1980 роках працював у Київському інженерно-будівельному інституті — доцент кафедри архітектурного проєктування, у 1948—1953 роках — завідувач кафедри міського будівництва, 1948—1953 — декан факультету міського будівництва, 1950—1951 — декан архітектурного факультету.
Заслужений архітектор УРСР (1975).
Творчість Серед реалізованих проєктів:
клуб, авіаційна школа, авіапорт, поліклініка у Харкові (1930—1932);
будинки відпочинку у Слов'янську (тепер Краматорського району), Сталіно (нині Донецьк), селищі Банівське (нині Святогірськ, 1933—1934);
відбудова міст Тернопіль, Краснодар (Росія), Миколаїв (1943—1948);
Пам'ятники:
«Клятва» у місті Краснодон (нині Сорокине, Луганська область) — 1951—1954, В. Леніну в Дніпропетровську (1950—1952; знесений 2014),*Памятники истории и культуры Украинской ССР. каталог-справочник. — К. Наукова думка, 1987. — С. 104. В. Леніну у Харкові (1963; знесений 2014), погруддя Н. Крупської в Києві (1969; демонтовано 2016).
Автор низки праць та статті з будівництва.
Примітки
Література