Мико́ла Володи́мирович Оля́лін (; 22 травня 1941, Опіхаліно, Вологодський район, Вологодська область, РРФСР, СРСР — 17 листопада 2009, Київ, Україна) — радянський і український кіноактор, кінорежисер і сценарист. Член НСКінУ (1971). Народний артист УРСР (1979). Кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (21.05.2001).

Життєпис

Народився в робітничій родині. Закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (1963). Працював у Красноярському театрі юного глядача.

З 1968 року — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Жив у Києві. В останні роки життя тяжко хворів, переніс кілька операцій на серці, зокрема аортокоронарне шунтування. Помер на 69-му році життя 17 листопада 2009 року. Похований разом із дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).

Фільмографія

Акторські кіно- і телероботи: «Дні льотні» (1965, Болдирєв) «Визволення» (1968—1971, Цвєтаєв, «Мосфільм») «Дума про Британку» (1969, Середенко) «Назад дороги немає» (1970, Топорков) «Біг» (1970, Крапілін, «Мосфільм») «Секундомір» (1970, Сергій Лавров) «Мир хатам, війна палацам» (1970, Драгомирецький) «Відвага» (1971, Клименко) «Джентльмени удачі» (1971, Верченко, полковник міліції) «Іду до тебе…» (1971, Сергій Мержинський) «Хороший хлопець» (1971, Віктор Логінов) «Довга дорога в короткий день» (1972, Максим Нерчин) «Нічний мотоцикліст» (1972, Павло Старина) «Витоки» (1973, Юрій Крупнов, син Дениса (парторг заводу) «Океан» (1973, Платонов) «Гнів» (1974, Анрі Барбюс) «Злива» (1974, Серафим) «Зникла експедиція» (1975, золотошукач Силантій) «Золота річка» (1976, Силантій) «Острів юності» (1976, колгоспник (немає в титрах) «Шалене золото» (1976, Берт Сімпсон) «Борг» (1977, Селіванов, комісар) «Поєдинок в тайзі» (1977, Андрій Лукич) «Бачу ціль» (1978, Микола Клоков) «Пробивна людина» (1979, начальник управління) «Синдикат-2» (1980, Сергій Павловський) «Дивна відпустка» (1980, Павло Іванович Алексєєв, виконроб) «Балада про пісню» (1981, поет) «Росія молода» (1981—1982, Молчан Пашка (1-ша — 6-та, 8-ма — 9-та серії) «Білий шаман» (1982, Степан Чугунов) «Легенда про княгиню Ольгу» (1983, Віщий Олег) «Спекотне літо в Кабулі» (1983, Мельников) «Йшов четвертий рік війни...» (1983, полковник) «Найкраща дорога нашого життя» (1984, Фролов (Андрійович, начальник мехколони) «Дві версії одного зіткнення» (1984, Лосєв) «Приходь вільним» (1984, Лозованов) «Береги в тумані...» (1985, барон Врангель) «В одне єдине життя» (1986, Роман Зоренко) «Чорнобиль — Хроніка важких тижнів» (1986, док. фільм; читає закадровий текст) «Поранені камені» (1987, Рябцев, полковник) «Ваш спеціальний кореспондент» (1987, Андрій Георгійович Регеліє, заступник редактора) «Вірними залишимося» (1988, комбриг Важенін) «На допомогу, братці!» (1988, воєвода) «Биндюжник і король» (1989, Іван П'ятирубель, коваль) «Не відстріляна музика» (1989, Вадим Нечаєв) «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь» (1990, Микола) «Воля» (1992, Україна, не було завершено) «Аз воздам» (1993, батько Казимира) «Трагедія століття» (1993—1994, Цвєтаєв) «В'язниця» (1994) «Біг від смерті» (1997, генерал-майор міліції Романов (роль озвучив інший актор) «Околиця» (1998, Колька Полуянов) «Князь Юрій Довгорукий» (1998, князь Святослав. Приз «Золотий Витязь», 1999) «Ледарі» (2002, т/с; Лазарєв) «ГАЗ — російські машини» (2002, док. фільм; старий на 21-й «ГАЗ Волга|Волзі») «Тоталізатор» (2003) «Нічна Варта» (2004, Інквізитор Максим) «Денна Варта» (2005, Інквізитор Максим) Запороги (2006, російський воєвода-князь Ромадановський) «Єсенін» (2005, т/с; Самохін, колишній співробітник ГПУ) «Полювання на ізюбря» (2005, т/с; батько Ізвольського) «Бумер. Фільм другий» (2005, дід Ілля) «Ведмеже полювання» (2007, Сан Санич) «Ленінград» (2007, т/с; Гревицький) «Презумпція вини» (2007, батько Ольги)

Режисер-постановник «Не відстріляна музика» (1989) «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь» (1990) «Воля» (1992)

Сценарист: «Не відстріляна музика» (1989) «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь» (1990)

Нагороди та премії

Лауреат Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1972) Заслужений артист УРСР (1973) Народний артист УРСР (1979) Спеціальний приз кінофестивалю «Стожари»: «Актору України за вагомий внесок в кіномистецтво» (1997) Кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня — за визначні заслуги перед Українською державою в галузі кіномистецтва, багаторічну плідну творчу діяльністьУказ Президента України № 331/2001 від 21.05.2001 «Про нагородження М. Оляліна орденом князя Ярослава Мудрого» У вересні 2008 року Миколі Оляліну розпорядженням Президента України Віктора Ющенко було призначено державну стипендію як видатному діячу культури і мистецтваПомер Микола Олялін.

Вшанування пам'яті На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «22 травня - 80 років із дня народження Миколи Оляліна (1941-2009), актора, режисера»

Примітки

Література Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 116; Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 306;

Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 368; Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962–1980. — М., 1998. — С. 376—378; УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 982; Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 345.

Джерела