Володимирська єпархія — православна єпархія, утворена послідовниками святих Кирила та Мефодія ще до Хрещення Русі. У 992 році перейшла в підпорядкування Київської митрополії, певний час відносилася до Галицької митрополії. У 1596 році прийняла унію.

Історія

До Володимира Існування у Володимирі храмів мефодіївської доби підтвердили й знахідки археологічних розкопок в урочищі Стара Катедра, поблизу села Федорівка, здійснених у 1886 році професорами Володимиром Антоновичем та Андріаном ПраховимКиевская Старина. 1887. т. XVII. с. 48Волинські єпархіальні відомості. 1886. ч.30. с.879-884.

При розкопуванні східної стіни під фундаментами знайдено тринавну будівлю церкви, а під нею ще старшу споруду, фундамент якої не мав нічого спільного з тринавною церквою. Цей спідній фундамент зведено півколом (ротондовий тип), що продовжувався поза фундаментами тринавної церкви святого Дмитрія. Фундамент був складений з брил міцної скам'янілої крейди, його мулярська кладка вивітрилася, а відтак брили легко відокремлювалися одна від одної. Крім того, знайдено багато кахель, а у східній частині, де був вівтар, знайдено плескату квадратову кахлю з горельєфом чаші й літерами «І. Н. Ц. І.» Відтак, можна зробити висновки, що в урочищі було дві церкви — церква святого Дмитрія 13 століття, про яку згадує Літопис РуськийЛітопис Руський. Київ. 1989. с.14-45, та інша — з круглими фундаментами, зведена у 9-10 столітті, яка ймовірно була резиденцією кількох єпископів мефодіївської та постмефодіївської доби.

Подібні ротондні храми були виявлено під час розкопок у Моравії — у Велеграді-на-Моравах, Вислоці-над-Нідою та інших містах колишньої Великоморавської держави.

Після Володимира Після завоювання міста Володимиром Великим і приєднання до Русі, єпископом сюди було поставлено ігумена Києво-Печерського монастиря Стефана І.

У 1160 році князь Мстислав Ізяславич побудував новий Храм Успіння Пресвятої Богородиці.

З розповсюдженням християнства на західних теренах Русі з єпархії у 1137 році була виділена Угрівська (згодом перенесена в Холм), в середині 12 століття — Галицька, у 13 столітті — Перемиська (Самбірська), у 1288 році — Луцька єпархія. Після відірвання цих єпархій до володимирської катеждри належали володимирський, ковельський, дубенський, кременецький повіти і більша частина Городенщини.

Володимир за князя Романа Мстиславича став столицею Галицько-Волинського князівства. У кафедральному соборі вінчалися і коронувалися на престол великі князі, підписувалися міждержавні і торгові договори, тут приймали почесних гостей, знаходили собі вічний спокій єпископи і князі володимирської землі.

З 1302 по 1332, з 1337 по 1347 та з 1371 по 1401 роки єпархія була в складі окремої Галицької митрополії Константинопольського патріархатуПавло Роберт Маґочій. Історія України. Київ 2007. с. 116. ISBN 996-7679-81-0.

З 1405 року володимирські єпископи носять титул єпископа володимирського і берестейського.

Єпископ Володимирський і Берестейський Іпатій Потій був одним з головних ідеологів переходу Київської митрополії в підпорядкування папі Римському. Саме на території єпархії, в Бересті, у 1596 році було скликано собор, що уклав унію.

У 1620 році, проїжджаючи через Україну, Єрусалимський патріарх Феофан на прохання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного відновив ієрархію православної Київської митрополії. На єпископа Володимирського було висвячено Йосифа Курцевича-Коріятовича. Однак 15 липня 1621 року польський король Сигізмунд III Ваза заборонив пускати Йосифа у Володимир. Деякий час єпископ жив у Дерманському монастирі, однак згодом емігрував до Московщини.

У 1633 році Володимирська єпархія включена до складу Луцької єпархії.

Правлячі архієпеї Згідно зі списком, укладеним уніатським єпискомом Львом Кишкою, котрий опублікував Антоній ПетрушевичПочаток християнства на Волині. «Відомості», часопис митрополії УПЦ у діаспорі. № 1 (301). Лондон січень 2000. с. 40-41, до хрещення Русі у 988 році було п'ять єпископів: Jones Antonius Anythi Kodrius Helias

Єпископи Володимирські

Стефан І Болгарин (992) Стефан ІІ (1090 — 27 квітня 1094) Амфілохій (1105 — 1122) Симеон (1123 — 1136) Федор (1137 — 1147) Лаврентій Прокопій Антоній Йосафат (] — 1229) Василій (1229 — 1266) Никифор I Сатанило (1266 — 1271) Косма (1266 — 1271) Марк (1271 — 1287) Євсигній (1287 — 1289) Атанасій I (1331 — 1353) Йона I (1359 — 1388) Атанасій II (1388 — 1391) Іоан Гоголь (1405) Герасим (1414 — 1416) Весвасиян Данило I (1441 — 1451) Данило II (1451 — 1452) Никифор II (1458) Феодосій (1458) Феодосій II (1485) Даміан (1487) Мартиніан Вассіян I (1487 — 1497) Вассіян II (1500 — 1512) Пафнутій (1513 — 1521) Йона II (1521 — 1535) Геннадій (1536 — 1547) Іван Борзобагатий-Красенський (1548 — 1565) Теодосій Лазовський (1566 — 1580) Мелетій Богуринський-Хребтович (1580 — 1593) Іпатій Потій (1593 — 1596) — прийняв Унію Йосиф (Єзекіїль) Курцевич-Коріятович (1620 — 1625) </div>

Див. також Володимир-Волинська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату) Володимир-Волинська єпархія Православної церкви України

Примітки