Ікебана (, ) — традиційне мистецтво аранжування квітів у Японії. Ікебана зародилася в Китаї в VII столітті. Її винайшов священник-буддист. Спочатку вона використовувалася як підношення богам, Буддам і створювалася тільки ченцями. У наш час цим займаються в основному жінки, але в давнину цим займалися виключно чоловіки-ченці. Згодом ікебану перейняли японці, і, як це часто бувало, вони переробили її на свій лад, і розвинули це мистецтво. Сьогодні японські й китайські ікебани значно відрізняються одна від одної.
Назва Назва ікебани змінювалася в різні епохи, залежно від назви стилю аранжування. Так, у середньовіччі оселю прикрашали квітами без підставок і ваз, тому в цей час ікебана була відома як татехана (立花, «виставлені квіти»). У 17 столітті, з поширенням моди на все китайське, назву змінили на китайський лад — рікка (立花, «виставлені квіти»). Водночас з розвитком чайної церемонії з'явився «чайний стиль» аранжування квітів під назвою хана (квітка), від якого походила інша назва ікебани — о-хана (御花). З 18 століття японці почали прикрашати домівки квітами, виставляючи їх у вазах, у манері наґеірехана (抛入花). Від неї зародився новий стиль аранжування ікебана — «живі квіти», букет в якому символізував єдність «конфуціанської трійці»: Неба, Землі і Людини (三才). Згодом назва цього стилю стала загальною назвою для позначення усіх традиційних японських методів аранжування квітів.
Окрім цього впродовж 19 — 20 століття як синоніми ікебани використовувалися назви кадо (花道, «шлях квітів»), морібана (盛り花, «нагромаджені квіти»), дзію-бана (自由花, «вільні квіти») тощо.
Стилі Мистецтво ікебани має декілька основних напрямків.
Рікка (立花, «квіти, що стоять») — стиль, що має у своїй основі буддистський погляд на красу природних пейзажів. Ключовим аспектом цього стилю є дев'ять гілок, які представляють елементи природи. Зокрема, серед стилів Рікка виокремлюють так званий суна-но-моно (砂の物, «пісочне аранжування»).
Чабана (茶花, «чай квіти») — стиль, спеціально запроваджений для чайних церемоній.
Наґейребана або наґейре (投入花, "кинуті квіти ") — стиль, що являє собою неструктурований візерунок, що характеризується щільним пучком стебел, які утворюють трикутну асиметричну композицію з трьома гілками.
Сейка (生花, «чисті квіти») — стиль, у якому композиція складається лише з трьох основних частин, відомих у деяких школах як десять («небо»), ці («земля») та джін («людина»). Це простий стиль, покликаний показати красу та унікальність самої рослини.
Морібана (盛花, «складені квіти») — стиль, у якому квіти розміщуються у неглибокій вазі або посудині для компоту чи кошику та закріплюються на кендзані або загострених голкотримачах, також відомих як «металеві жаби».
Джіюка (自由花, «вільні квіти») — стиль, в основі якого лежить креативний дизайн квіткових композицій, у якому дозволено використовувати будь-які матеріали, включаючи неквіткові. У 20 столітті, з появою модернізму, три школи ікебани частково поступилися місцем тому, що в Японії нині широко відомо як «вільний стиль».
Композиція На відміну від західної флористичної традиції, що акцентує на поєднанні різнокольорових квітів, ікебана підкреслює інші елементи рослини — стебла, листя, форму та силует.
Важливою рисою ікебани є мінімалізм: композиції часто створюються з мінімальної кількості квітів, розташованих серед гілок та листя.
Структура багатьох композицій ґрунтується на формі трикутника, визначеного трьома основними точками, зазвичай гілками. У деяких школах вони символізують небо, людину та землю, або сонце, місяць і землю. Однак така інтерпретація не є універсальною: традиційні школи не завжди застосовують ці символи. Винятком є форма рікка, яка базується на інших принципах.
Важливим елементом композиції є посудина. Для ікебани використовують різні види кераміки. У деяких школах вона розглядається виключно як ємність для води та повинна залишатися другорядною стосовно квіткової композиції.
У квіткових аранжуваннях також відображаються сезонні особливості. Наприклад, у березні, коли дмуть сильні вітри, використовують гілки з виразними вигинами, що створюють враження руху повітря. Влітку застосовують низькі широкі посудини, де акцент робиться на воді, яка створює відчуття прохолоди й контрастує з вертикальними формами зимових композицій.
Посуд Посуд для ікебани виготовляють з урахуванням можливості розміщення кожного виду квітів у відповідній посудині. Вибір форми вази визначається насамперед тим, наскільки вона сприяє продовженню життя рослин. Тому більшість ваз мають широко відкриту основу: вважається, що кисень, який надходить через шийку, є таким самим необхідним для рослини, як і той, що надходить із води.
Існують численні символічні уявлення, пов'язані з формою посудин. Так, підвісні вази виникли на основі уявлення, що квіти, подаровані шанованою людиною, не слід розташовувати в місці, де на них можуть дивитися зверхньо, тому їх підвішували вище рівня очей. У бамбукових підвісних вазах велика кругла верхня частина символізує місяць, отвір для цвяха — зірку, а боковий розріз (фукумукі) — «вітер, що проходить крізь місце».
Використовуються й різні типи низьких пласких ваз, особливо влітку. Вони дають змогу розташовувати цибулинні та водні рослини у формах, максимально наближених до природних.
Щодо кольору, поширеними є м'які пастельні відтінки, проте особливу популярність мають бронзові вази. Для японської традиції бронзовий колір асоціюється з землею, що робить його найбільш придатним для підкреслення краси квітів.
Широко застосовуються й бамбукові посудини. Завдяки простоті ліній та нейтральному кольору вони вважаються естетично привабливими, проте вази з цілого бамбука є малопридатними за межами Японії через схильність матеріалу до розтріскування у сухому кліматі. Натомість кошики з бамбукового очерету, поєднуючи коричневі відтінки з різнобарв'ям квітів, є практичнішими та довговічними.
Поширеними залишаються й невеликі підвісні вази, що використовувалися у сільських домівках. У них розміщували одну квітку або виноградну лозу. Їхня популярність пояснюється простотою виготовлення та універсальністю використання.
Ікебана та мова квітів Як і у багатьох інших культурах, у Японії існує власна мова квітів (花言葉, «ханакотоба»), за якою кожна квітка має власне символічне значення. Воно може залежати від кольору, наявності колючок чи поєднання з іншими рослинами.
Деякі кольори вважаються несприятливими. Зокрема, червоні квіти небажано використовувати на похоронах, оскільки цей колір асоціюється з вогнем і хворобливими конотаціями.
Особливе значення має кількість квітів у композиції. Непарна кількість вважається щасливою, тоді як парна трактується як несприятлива й тому традиційно уникається. При цьому композиції не прагнуть до симетрії чи рівноваги: вважається, що симетрія є неприродною та не відповідає естетичним принципам японського мистецтва.
Існує й відмінність у традиції дарування квітів. У Японії їх зазвичай підносять у бутонах, щоб отримувач мав змогу споглядати процес розкриття. Це відрізняється від західної традиції дарування квітів, де їх найчастіше дарують уже у фазі цвітіння.
Ікебана у побуті Мистецтво ікебана посідає важливе місце в повсякденному житті японців і застосовується в різних соціальних та ритуальних контекстах.
При від'їзді з дому традиційно створюють композиції з гілками верби, які символізують побажання довгого й щасливого життя. Ті самі гілки використовують і для прощання: їхня довжина асоціюється з безпечним поверненням із подорожі, а гілка, що утворює коло, символізує завершений і благополучний шлях.
На новосілля зазвичай дарують білі квіти, які уособлюють воду та здатність захистити від пожеж. Захист від вогню мав особливе значення для японців, оскільки тогочасні будинки будувалися переважно з дерева, що робило їх особливо схильними до пожеж.
Для святкування спадщини використовуються вічнозелені рослини або будь-які довговічні квіти, що символізують неперервність багатства та збереження майна.
Ікебана супроводжує і трагічні події. Композиції, створені з нагоди смерті, зазвичай складаються з білих квітів, поєднаних із сухим листям та гілками, що символізують побажання мирного переходу в інший світ.
Релігійний та духовний аспекти Духовний аспект відіграє вагому роль у мистецтві ікебана.
Деякі майстри вважають, що створення квіткової композиції потребує тиші, інші ж не надають цьому великого значення. Водночас поширеною є думка, що процес аранжування квітів — це нагода зосередитися й уважно споглядати аспекти природи, які зазвичай залишаються непоміченими у повсякденному житті.
Практика ікебани, як вважається, сприяє розвитку терплячості й толерантності, допомагає досягти внутрішнього спокою та гармонії. Вона розглядається як спосіб розслаблення розуму, тіла й душі, а також як шлях до ототожнення з красою в її різноманітних мистецьких формах.
Релігія Мистецтво ікебани має у своїй основі буддистський світогляд. Правила квіткових композицій, форми ваз, сформовані задля продовження життя квітів, випливають з буддійської ідеї «збереження життя».
Рослини відіграють важливу роль у синтоїзмі. Вони можуть слугувати йорішіро — об'єктами, через які закликають божественних духів. Особливе значення мають вічнозелені рослини: наприклад, кадомацу — традиційна новорічна прикраса, яку встановлюють парами перед будинками, щоб вітати духів предків або божеств врожаю.
Відомі майстри Серед японських практиків ікебана є відомі майстри Джюнічі Какідзакі, Мокічі Окада та Юкі Цуджі. Зокрема, Цуджі розповідав про мистецтво ікебана на конференції TED у березні 2015 у місті Шімідзу префектури Шідзуока.
Після Великого японського землетрусу і цунамі 2011 року, відомий майстер ікебани Тошіро Кавасе почав щодня публікувати зображення своїх композицій в Інтернеті в рамках проєкту під назвою «Один день, одна квітка».
Ще одна практикуюча майстриня — голлівудська акторка Марсія Ґей Гарден, яка почала займатися ікебаною в дитинстві під час проживання в Японії, а згодом опублікувала книгу про мистецтво ікебани з власними роботами. Її мати, Беверлі Гарден, була майстринею ікебани в школі Соґецу.Пізніше вона стала президентом Вашингтонського відділення Ikebana International в окрузі Колумбія.
Ікебана в Україні У 1999 році у Києві було організовано Київське відділення Філії Інституту ікебани Ікенобо, за сприяння професорки школи Ікенобо Ямади Мідорі. Започатковані як курси ікебани при Посольстві Японії в Україні, нині вони проводяться в Українсько-Японському центрі в Києві.
Див. також Тядо
Примітки
Посилання
Японська асоціація аранжувальників квітів