Сучава

Суча́ва () — місто в Румунії. Адміністративний центр однойменного повіту. Колишня столиця Молдавського князівства (1374—1565). Один із центрів української діаспори Південної Буковини. У місті працює генеральне консульство України.

Географія Розташоване в південно-східній Буковині, на річці Сучава, притоці Серету, в помірно горбистій місцевості, є важливим комерційним центром та регіональним транспортним вузлом з Україною на півночі і Трансільванією на заході.

Клімат Місто Сучава має помірно-континентальний клімат, характерний для Центральної та Східної Європи. Крім того, річну погоду можна описати короткою весною, зазвичай помірно теплим літом, а також тривалою осінню та зимою.

Назва Суча́ва (, /su'ʧe̯a.va/) — сучасна румунська й українська назваМ. Костомаров. «История козачества в памятниках южнорусского народного песенного творчества» // «Русская Мысль», No 1, 2, 5-8, 1880.; походить від назви річки Сучави (Сочави), що бере початок на території України. За твердженнями дослідників, назва річки має відношення до слів «сочитися», або «сочевиця». Соча́ва () — староукраїнська назва; згадується в руських літописах XII ст.Всемирная история, т. III, стор. 457. Москва, 1957.., діловій документації Молдавського князівства XIV—XV ст.. Січа́ва — назва в українських думахК полудній годині до города Січави припав, Город Січаву вогнем запалив, І мечем сплюндрував // Думи. Народна творчість . К., 1982. С. 105.

Історія

Згадується в літописах XII століття, пізніше в грамоті 1388 року як торговельний осередок на шляху зі Львова до Галаца.

Місто Сучава розташоване на ріці Сучава з правої сторони, в Буковині. До Сучави належали присілки Іткани старі, Шептелець, Кути, Замка. Від Сучави до Львова 365 км, до Чернівців 90 км. З Сучави йшов торговий шлях на Львів, Бистрицю.

1146 — Сучава входила до складу Берладської землі

В XIII ст. Сучава належала воєводі Сторожинця.

З 1372–1377 — столичне місто князя Юрія Коріатовича, похований в 1400 монастирі Василів біля Бирлада.

1374 Юрій Коріатович заклав в Сучаві метрополію під зверхністю Охрида. Першою митрополицькою церквою була княжа церква Св. Юрія, в якій спочатку знаходилися мощі Св. Івана з Білгороду (Дністровського). Сучава (Сочява) відзначається як руське місто у Волощині в Списку руських міст (1370-1390 рр).

1388 року Петро Мушат переніс свою резиденцію із Сірету до Сучави і заснував тут замок.Румунське місто з руським минулим

1391–1564 — столиця Молдавського князівства.

1401 року Константинопольський патріарх Матфей І виділив із Галицької окрему Русо-влаську митрополію з кафедрою в Сучаві.

Олександр Добрий запросив для підняття торгівлі до Сучави вірмен. 1407 року воєвода надав право вільної торгівлі львівським і подільським купцям, документ № 21..

1456 Сучаву взяв Сенявський.

1457 Сучаву забрав Степан III Великий

1466 під Сучавою знаходився Матвій Корвінь, але Степан Великий відбив війська Корвіня.

1470 і 1485 під Сучавою знаходилися турки, які попалили місто з усіх боків і більшу частину зруйнували, але замок не взяли.

1497 Сучаву взяв в облогу Ян Ольбрахт, який мав намір посадити на трон свого брата Сигізмунда.

1509 під містом знаходився воєвода Кам'янецький.

1539 місто взяв султан Сулейман, молдовський воєвода Петро Рареш змушений був укритися в Семигороддю. А Сулейман на його місце назначив Степана, який в тому ж році був в себе в замку вбитий. Заколот цей зорганізував гетьман Михайло. Він посадив на молдовський трон Олександра Корнія, який також в 1540 році був убитий.

1541 в Сучаву повернувся Петро Рареш та помстився боярам, які його зрадили Сулейману та вбивцям Степана.

1561 після того як Олександр Лапушан втік з міста, його місце зайняв Іван Деспот. Він укріпив фортецю та багато зробив для покращення міста. 1563 проти нього був також заколот і після того як Сучава три місяці була в облозі, він вирішив здатися туркам і по дорозі був по зрадницькому вбитий. На молдовський трон був обраний гетьман Стефан VII Томша

Поблизу Сучави 1602 року був зведений православний монастир Драгомирна. Степан Великий заклав церкву Св. Дмитра.

1567 Сучава була зруйнована військами Олександра Лопускана.

1650 Сучава була знову відбудована Яремою Могилою. Ярема Могила переніс столицю знову в Сучаву, де вона знаходилася до 1630, в 1630 столицю та метрополію було перенесено. Брат Яреми Могили — Юрій був митрополитом в Сучаві. Ярема та Юрій Могили поховані в монастирі Сучавиця.

1600 р. Ян Замойський взяв Сучаву в облогу з наміром посадити Могилу на молдавський трон.

1653 року під час бойових дій у Сучаві загинув Тиміш Хмельницький. 1653 Тимофій Хмельницький намагався поновити на молдовському тронІ свого тестя Василя Лупула. Тимофій Хмельницький з козацьким військом та сім'єю Василя Лупула витримав 3 місяці облоги сучавського замку військами Ракоці, який на допомогу покликав також поляків. Під час обстрілу фортеці був поранений та помер. Після смерті Тимоша Хмельницького 9 жовтня 1653 Сучавський замок капітулював. Козаки з тілом Тимофія залишили замок і сім'ю Лупула разом зі всіма цінностями. Коли сам Василь Лупул з військом підійшов до Сучави, все вже було втрачено і всі коштовності опинилися в руках ворогів. Василь Лупул був запрошений татарським ханом для перемир'я, але був по-зрадницькому взятий в полон і відправлений у Константинопольську в'язницю, де він закінчив своє життя. Це був останній господар Молдови, який мав значення.

1669–1679 Сучава була зруйнована та спалена турецькими та польськими військами.

1673 після взяття Хотина, Сучаву взяв Ян Собеський. Після нього Сучавою заволоділи турки, які зруйнували місто. Перед тим як турки зайняли Сучаву, мощі Св. Івана були вивезені в Жовкву і пізніше у 18 ст. знову повернені в Сучаву.

1680 столицю та метрополію було перенесено в Ясси, що спричинило занепад столичного міста.

1685–1708 Сучава знаходилася переважно під владою Польщі.

1709–1713 козаки з допомогою шведів зайняли місто.

1713 Микола Мауродокато з допомогою турків зайняв місто.

1775–1918 Сучава належала до Буковини, частини Австро-Угорської монархії.

31 серпня 1786 Сучаві було надано статус вільного торгового міста. Сучава належала до Буковини і знаходилася на кордоні з Семигороддям.

1827 в Сучаві було 6 000 жителів, 3 руські церкви, 1 вірменська, синагога, школа, фабрика шерсті, бавовни і сап'яну.

1884 місто налічувало 10100 жителів.

У середині XV століття в Сучаві діяла руська православна парафія, церква якої розміщувалася на тодішньому передмісті. У 1461 році місцевий руський священник свідчив на засіданні господарської ради, яка за участю воєводи Штефана Великого і молдавського митрополита Теоктиста розглядала майновий спір щодо буковинських сіл Молниця, Строінці (Велика Буда і Мала Буда) та Урвиколеса (Круп'янське)Documente lui Ștefan cel Mare / Publ. de I. Bogdan. Vol. 1. .— P. 47-49.

За австрійських часів в Сучаву переселилися українці з Галичини, які мали (з 1836 р.) свою греко-католицьку церкву (1936 року перетворена румунами на православну). У Сучаві жив деякий час Микола Устиянович.

Відома прощами до мощей Святого Івана Нового Сучавського, у яких брали участь як місцеві українці, так і з інших українських територій.

Населення

За даними перепису населення 2021 року у місті проживали 84 322 особи. Національний склад населення міста: Національність Кількість осіб Відсоток румуни 68 068 80,7 % роми 519 0,6 % українці 124 0,1 % росіяни-липовани 96 0,1 % німці 93 0,1 % поляки 74 <0,1 % вірмени 29 <0,1 % угорці 24 <0,1 % русини 22 <0,1 % євреї 11 <0,1 % італійці 10 <0,1 % турки 9 <0,1 % греки 4 <0,1 % інші народи 42 <0,1 % Також у місті проживають татари, серби та албанці, але точна кількість цих народів у результатах перепису не вказується.

Рідною мовою назвали: Мова Кількість осіб Відсоток румунська 68 480 81,2 % ромська 168 0,2 % українська 96 0,1 % російська 72 <0,1 % німецька 54 <0,1 % польська 39 <0,1 % угорська 19 <0,1 % русинська 19 <0,1 % вірменська 17 <0,1 % італійська 9 <0,1 % турецька 5 <0,1 % інша мова 31 <0,1 % Також рідною мовою називали сербську, грецьку, албанську та їдиш, але точні значення для кожної з них у результатах перепису не вказуються.

Склад населення міста за віросповіданням: Релігія Кількість осіб Відсоток православні 61 573 73,0 % п'ятдесятники 3090 3,7 % римо-католики 955 1,1 % баптисти 484 0,6 % євангелісти 446 0,5 % не релігійні 324 0,4 % атеїсти 240 0,3 % старообрядці 187 0,2 % інша релігія 165 0,2 % адвентисти 142 0,2 % агностики 142 0,2 % греко-католики 54 <0,1 % свідки Єгови 48 <0,1 % євангельські християни 38 <0,1 % мусульмани 25 <0,1 % православні (сербська церква) 25 <0,1 % іудеї 24 <0,1 % лютерани 23 <0,1 % вірмено-григоріанці 23 <0,1 % реформати 20 <0,1 % євангелісти аугсбурзького сповідання 16 <0,1 %

Економіка Великі целюлозно-паперові і деревообробні комбінати; харчова, машинобудівна, шкіряно-взуттєва, трикотажна промисловість.

Транспорт

Місто є значним транспортним вузлом.

У лютому 1985 року швидкий поїзд № 407 сполученням Бухарест — Сучава пробув майже 18 годин у полі між двома станціями у хуртовині, в якому перебували 340 пасажирів, що вижили, зігріваючись один з одним у вагонах без тепла. О 03:00, коли поїзд раптово зупинився десь між Бакеу та Романом. Зовні хуртовина досягла поривів 80 км/год, а сніг падав на рейки зі швидкістю 20 см/год. Тепловоз більше не міг просуватися. Механік намагався осадити поїзд, але через кучугури понад метр та ззаду поїзду довелося зупинитися та чекати на допомогу. На той час в поїздах не було телефонів, аби зателефонувати та повідомити по подію. Механік поїзда надіслав повідомлення на наступну станцію, коли зрозумів, що не може продовжити рух. Але технічні служби вже були зайняті трьома іншими поїздами, що застрягли тієї ж ночі на інших напрямках. Пасажири поїзда їхали додому, робітники поверталися з вахти, студенти вступали до коледжу. Всі були одягнені у товстий зимовий одяг із багажем та припасами для дороги. Перші години був стерпними. Вагон мав залишкове тепло. Люди сиділи спокійно, чекаючи на вирішення ситуації, але після 06:00 ранку, коли сонце мало зійти, а поїзд все ще був заблокований, почалася паніка. Температура у вагонах швидко почала знижуватися. О 08:00 термометри показували вже +5°C усередині, а зовні було -22°C. Вікна почали замерзати усередині. Люди зняли весь свій одяг із багажу та одягнулися. Тільки ті, хто пережив ці часи, можуть по-справжньому зрозуміти, що означає застрягти на 18 годин у поїзді без тепла, без спілкування, не знаючи, чи хтось прийде з обмеженими припасами та холодом, які поступово пробирав до кісток. О 10:00 машиніст та механіки поїзда ухвалили рішення та зібрали всіх пасажирів лише у трьох вагонах посеред поїзда. Інші сім вагонів були залишені порожніми. Концентруючи пасажирів в одному місці вони сподівалися, що вагони зігріватимуться від власного дихання людей. Та й тепло тіл могло краще нагрівати простір. У трьох вагонах люди стояли щільно один до одного — діти посередині, люди похилого віку біля вікна для повітря, дорослі стояли чи сиділи на стільцях. Усі грілися одне про одного. Температура піднялася до +12°C.