Ра́к леге́ні — це злоякісне новоутворення легені, що є основною причиною смерті, пов'язаної з раком. Рак легені може поширюватися локальними метастазами у прилеглих тканинах або інших органах (віддалені метастази). Якщо первинні вогнища раку є в обох легенях одразу, говорять про рак легень, якщо в одній — рак правої (чи лівої, з уточненням локалізації) легені.
Більшість типів раку легені (так звані первинні ракові захворювання легень) — це карциноми, тобто утворюються з епітеліальних клітин. Основними видами раку є дрібноклітинний рак легені (ДРЛ), також знаний як вівсяноклітинний рак, та недрібноклітинний рак легені (НДРЛ). Найбільш поширені симптоми захворювання — кашель (в тому числі з кровохарканням), втрата ваги та задишка.
На 2005 рік абсолютна кількість людей з пухлинними захворюваннями легень перевищувала кількість усіх інших хворих на пухлинні захворювання іншої локалізаціїСучасні аспекти скринінгу раку легені. А. В. Ганул, В. Д. Захаричев/Здоров'я України, 2013.
Найбільш поширеною причиною раку легень є тривалий вплив тютюнового диму, внаслідок дії якого діагностується 80—90 % карцином. На хворих, які не палять, припадає 10—15 % випадків раку легень. Причинами захворювання в цьому разі часто називають поєднання генетичних факторів, впливу газу радону, дія азбесту, забруднення повітря іншими канцерогенами, а також пасивне паління. Рак легень можна визначити на рентгенограмі грудної клітки та комп'ютерній томографії (КТ). Діагноз підтверджують за допомогою біопсії, яку зазвичай роблять при бронхоскопії. Лікування та його довгострокові результати залежать від типу раку, його стадії (ступеня поширення) та загального стану здоров'я людини, що оцінюється за допомогою показника загального стану пацієнта.
Загальні методи лікування включають хірургічний, хімієтерапію і променеву терапію. Недрібноклітинний рак легень іноді лікують за допомогою хірургічного втручання, а дрібноклітинний краще піддається лікуванню хімієтерапією та променевою терапією. Загалом, 15 % пацієнтів з раком легень у Сполучених Штатах Америки виживають через п'ять років після постановки діагнозу. Рак легень є найпоширенішою причиною смертності від онкологічних захворювань у чоловіків та жінок у всьому світі. 2012 року рак легень було діагностовано у 1,8 млн осіб у всьому світі, серед яких 1,6 млн — летальні випадки.
Ознаки та симптоми На рак легень можуть вказувати такі ознаки та симптоми: респіраторні симптоми: кашель, кровохаркання, хрипи чи задишка системні симптоми: втрата ваги, гарячка, симптом барабанних паличок — потовщення фаланг пальців, а також перевтома симптоми, які спричинює місцеве здавлювання: біль у грудях, у кістках, синдром верхньої порожнистої вени, труднощі при ковтанні
Якщо ракова пухлина розвивається в дихальних шляхах, вона може перешкоджати проходженню повітря, спричинюючи задишку. Перешкода диханню може призвести до накопичення секрету, що може спричинити парапластичну пневмонію.
Залежно від типу пухлини до хвороби можуть привернути увагу так звані паранеопластичні явища. У випадку раку легень ці явища можуть включати міастенічний синдром Ламберта-Ітона (слабкість м'язів через автоімунні антитіла), гіперкальціємію чи синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Пухлина у верхній частині легені, також знана як пухлина Панкоста, може вразити місцеву частину симпатичної нервової системи та призвести до виникнення синдрому Горнера (опущення повіка та звуження зіниці), а також до ураження плечового нервового сплетіння.
Багато симптомів раку легень (поганий апетит, втрата ваги, гарячка, перевтома) не є специфічними. У багатьох випадках рак вже встигає поширитися за межі місця свого виникнення до того часу, коли у людини з'являться симптоми, що потребують медичного втручання. Рак зазвичай може розповсюдитися на мозок, кістки, надниркову залозу, протилежну легеню, печінку, перикард та нирки. Близько 10 % людей з раком легень не мають симптомів на момент постановки діагнозу; захворювання знаходять під час планової рентгенографії грудної клітини.
Причини Рак виникає після генетичного пошкодження ДНК. Це генетичне пошкодження впливає на нормальні функції клітини, в тому числі на проліферацію клітин, запрограмовану загибель клітин (апоптоз) та репарацію ДНК. Чим більше пошкоджень, тим вищий ризик виникнення раку.
Паління
Паління, особливо сигарет, на сьогодні є основною причиною виникнення раку легень. Сигаретний дим містить понад 60 відомих канцерогенів, в тому числі радіоактивні ізотопи, що виникають при розпаді радону, нітрозамін та бензопірен. Крім того, нікотин пригнічує реакцію імунітету на ракові новоутворення в ушкодженій тканині. У 2000 році причиною 90 % смертей від раку легень у чоловіків у розвинених країнах було паління (для жінок ця цифра складає 70 %). Паління є причиною раку в 80-90 % випадків захворювання.
Пасивне паління, тобто вдихання диму від курців поряд, є причиною раку легень у некурців. Пасивний курець — це людина, яка живе чи працює з курцем. Дослідження, проведені в США,* Європі, Великій Британії та Австралії? показали, що пасивні курці піддаються більш високому ризику виникнення раку. Якщо людина живе з кимось, хто палить, ризик того, що вона захворіє, підвищується на 20—30 %, а якщо працює з курцями — на 16—19 %. Дослідження побічного диму припускають, що він є більш небезпечним, ніж прямий дим. У США щороку пасивне паління забирає життя 3400 людей.
Радон Радон — це газ без кольору та запаху, що утворюється при розпаді радіоактивного радію, який своєю чергою є продуктом розпаду урану, що міститься у земній корі. Продукти радіаційного розпаду іонізують генетичний матеріал, внаслідок чого виникають мутації, які іноді перетворюються на злоякісні пухлини. Радон є другою найбільш поширеною причиною раку легень в США після куріння. Ризик зростає на 8-16 % на кожні 100 Бк/м³ концентрації радону. Рівень концентрації радону змінюється залежно від місцевості і складу базового ґрунту та породи. Наприклад, в таких місцях, як Корнуолл, Велика Британія (де як основна порода виступає граніт), радон є серйозною проблемою, тому всі будинки повинні бути обладнані примусовою вентиляцією для зниження концентрації радону. Управління з охорони навколишнього середовища США встановило, що в одному з 15 будинків в США концентрація радону перевищує рекомендований рівень — 4 пікокюрі на літр (пКі/л) (148 Бк/м³).
Азбест Азбест може викликати різні захворювання легень, в тому числі й рак. Паління тютюну разом із впливом азбесту створюють синергічний вплив на формування раку легень. Азбест також може викликати рак плеври — мезотеліому (що відрізняється від раку легень).
Забруднення повітря Забруднення атмосферного повітря має невеликий вплив на підвищення ризику раку легень. Дрібні тверді часточки (PM2,5) та сульфатні аерозолі, що викидаються у повітря разом із вихлопними газами автомобілів, трохи підвищують ризик захворювання. Що стосується оксиду азоту, збільшення його концентрації на 10 частин на мільярд збільшує ризик розвитку раку легень на 14 %. Забруднення атмосферного повітря є причиною виникнення раку в 1-2 % випадків.
Орієнтовні дані підтверджують, що ризик раку легень підвищується від забруднення повітря всередині приміщень, що пов'язане зі спалюванням деревини, деревного вугілля, гною або рослинних залишків для приготування їжі та опалення. Ризик захворювання жінок, які вдихають вугільний дим в приміщенні, зростає удвічі. Крім того, ряд побічних продуктів згорання біомаси є канцерогенами. Цьому негативному впливу піддаються близько 2,4 мільярда людей у всьому світі і він є причиною захворювання у 1,5 % випадків.
Генетика За деякими оцінками, від 8 до 14 % випадків захворювання на рак легень пов'язані зі спадковими факторами. У людей, чиї родичі хворіли на рак легень, ризик захворювання збільшується в 2,4 раза. Це, імовірно, зумовлено певним поєднанням генів.
Інші причини Виникнення раку легень пов'язують з багатьма іншими речовинами, професіями та факторами навколишнього середовища. За даними Міжнародного агентства з вивчення раку (МАВР), є «достатні підстави» вважати наступні фактори такими, що підвищують ризик виникнення захворювання: Деякі метали (виробництво алюмінію, кадмій та його сполуки, сполуки хрому(VI), берилій та його сполуки, литво сталі, сполуки нікелю, арсен та його неорганічні сполуки, підземний видобуток гематиту) Деякі продукти згоряння (неповне згоряння, спалювання вугілля (викиди від побутового спалювання вугілля у приміщенні), газифікація вугілля, кам'яновугільна смола, виробництво коксу, сажа, вихлопні гази дизельних двигунів) Іонізуюче випромінювання (рентгенівське випромінювання, радон-222 та продукти його розпаду, гамма-випромінювання, плутоній) Деякі токсичні гази (метиловий ефір (технічного сорту), біс-(хлорметил) ефір, іприт, МОПП (суміш вінкристину, преднізолону, азотистого іприту та прокарбазину), пари від фарби) Виробництво гуми та кристалічного кварцового пилу
Патогенез Як і багато інших видів ракових захворювань, рак легень починається з активації онкогенів чи інактивації генів-супресорів пухлин, тобто генів, що придушують пухлини. Вважається, що онкогени роблять людей більш схильними до захворювання. Протоонкогени, як вважають, перетворюються на онкогени під впливом певних канцерогенів. Мутації протоонкогена K-ras є причиною 10-30 % випадків аденокарциноми легень. Рецептор епідермального фактора росту (РЕФР) регулює проліферацію клітин, апоптоз, ангіогенез та інвазію пухлин. Мутації і посилення РЕФР є частими явищами при недрібноклітинному раку легень і служать основою для лікування за допомогою РЕФР-інгібіторів. Білок HER2/neu рідше підпадає під негативний вплив. Пошкодження хромосом може призвести до втрати гетерозиготності. Це, своєю чергою, може призвести до інактивації генів-супресорів пухлин. Пошкодження хромосом 3p, 5q, 13q та 17p особливо часто виникає при дрібноклітинному раку легень. Ген-супресор пухлин p53, розташований на хромосомі 17p, підпадає під негативний вплив у 60-75 % випадків. Інші гени також піддаються мутації та ампліфікації. Серед них c-MET, NKX2-1,LKB1, PIK3CA та BRAF.
Діагностика
Рентгенограма грудної клітини — це один з перших кроків, які необхідно зробити, якщо пацієнт повідомляє про симптоми, які можуть вказувати на рак легень. Рентгенограма може виявити видиму пухлину, розширення середостіння (що може вказувати на поширення у лімфатичні вузли), ателектаз (колапс), консолідацію (пневмонію) або плеврит. Для отримання більш докладної інформації про тип та ступінь захворювання зазвичай використовується комп'ютерну томографію. Пробу пухлини для гістопатології зазвичай беруть за допомогою бронхоскопії або біопсії під контролем КТ.
На рентгенограмі грудної клітини рак легень часто проявляється як солітарний легеневий вузол. Однак диференційна діагностика цього захворювання може зайняти багато часу. Багато інших захворювань може мати такі ж ознаки, в тому числі туберкульоз, грибкові інфекції, метастатичний рак або пневмосклероз. Менш поширеними причинами утворення солітарного легеневого вузла є гамартома, бронхогенна кіста, аденома, артеріовенозна мальформація, легенева секвестрація, ревматоїдні вузли, гранулематоз Вегенера або лімфома. Рак легень можна також виявити випадково, знайшовши солітарний легеневий вузол на рентгенограмі грудної клітини або комп'ютерній томограмі, які були зроблені з інших причин. Остаточний діагноз ставлять на основі гістологічного дослідження підозрілих тканин з огляду на клінічні та рентгенологічні ознаки.
Патоморфологічна класифікація Захворюваність раком легень за гістологічним типом з поправкою на вік Гістологічний тип Захворюваність на 100 000 на рік Всі типи 66,9 Аденокарцинома 22,1 Плоскоклітинна карцинома 14,4 Дрібноклітинна карцинома 9,8