Ця стаття про злоякісні новоутворення лише епіталіальних тканин, також відомих як рак. Усі посилання з Рак (захворювання) перенаправлені сюди. Якщо Ви шукали інформацію про злоякісні новоутворення взагалі, див. статтю Злоякісна пухлина.
Карцинома (; — рак, краб, — пухлина), заст. карки́нКарки́нъ // Словарь росийсько-український. ‒ Т. 1: А‒К / Уклад., упоряд.: М. Уманець, А. Спілка. ‒ Львів: НТШ, 1893., канцерРакъ // Ганна Дидик-Меуш. Українська медицина. Історія назв. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. — С. 302—307. ISBN 978-966-02-5048-2., також Рак — злоякісна пухлина з епітеліальної тканини. Походження терміна пов'язане, ймовірно, з тим, що найдоступніші для спостереження форми захворювання — раку молочної залози, раку шкіри — часто проростають у навколишні тканини, форми їхніх проростів нагадують клешні рака. У багатьох країнах цим терміном позначають будь-які злоякісні пухлини незалежно від їхнього тканинного походження та будови.
Характеристика Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їхній виражений тканинний атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина), агресивне зростання з ураженням, як самого органу, так і інших прилеглих органів, схильність до метастазування, тобто до поширення клітин пухлини із током лімфи або крові по всьому організму з утворенням нових осередків пухлинного росту в багатьох органах, віддалених від первинного осередку. За темпами зростання більшість злоякісних пухлин перевершують доброякісні і, як правило, можуть досягати значних розмірів у короткі терміни. Розрізняють також, вид місцедеструктуруючих злоякісних пухлин, що ростуть з утворенням інфільтрату в товщі тканини, призводячи до її руйнування, але, як правило, не метастазують. До таких форм раку відносять, наприклад, базаліому шкіри.
Злоякісні новоутворення різних органів Рак шлунка Рак стравоходу Рак легень Рак печінки Рак підшлункової залози Рак нирки Рак щитоподібної залози Рак вагіни Рак яєчників Рак шийки матки Рак молочної залози Рак сечового міхура Рак простати Рак губи Рак гортані Рак товстої кишки Рак шкіри Рак верхівки легені з синдромом Панкоста
Історичні факти Вперше рак був описаний в єгипетському папірусі Сміта приблизно в 1600 до н. е. У папірусі розповідається про кілька форм раку молочної залози і повідомляється, що від цієї хвороби немає лікування. Назва «рак» походить від впровадженого у медичну практику Гіппократом (460—370 до н. е.) терміна «карцинома» на позначення злоякісної пухлини з перифокальним запаленням. Її форма нагадує зовні краба. Гіппократ описав кілька видів раку, а також запропонував термін oncos. Римський лікар Авл Корнелій Цельс () у першому столітті до н. е. запропонував на ранній стадії лікувати рак видаленням пухлини, а на пізніх — не лікувати взагалі. Він переклав грецьке слово carcinos на латину: — краб. Також античний медик Клавдій Гален використовував слово oncos для опису всіх пухлин, що і дало сучасний корінь слову онкологія.
Італійський лікар Джованні Морганьї був піонером у галузі патології. Він провів перші розтини у 1761 році. Він описав те, що бачив у тілі людини після смерті, часто пов'язуючи хворобу людини з причиною її смерті. Ці звіти призвели до того, що відомо як наукова онкологія , або дослідження раку. У 1800-х роках був розроблений сучасний мікроскоп. Це призвело до кількох відкриттів, таких як:
Рак складається з клітин. Усі клітини, включаючи ракові клітини, походять з інших клітин. Ракові клітини під мікроскопом виглядають інакше, ніж нормальні клітини.
У 1713 році італійський лікар Бернардіно Рамацціні шукав певних професій з різними захворюваннями. Він зазначив, що жінки, які були черницями, рідко хворіли на рак шийки матки та мали високий рівень раку молочної залози . Він задавався питанням, чи існує зв'язок між їхнім способом життя, целібатом та відсутністю дітей. Це призвело до глибшого розуміння ролі гормонів та захворювань, що передаються статевим шляхом, у розвитку раку. У 1775 році британський хірург Персіваль Потт(Percivall Pott) описав, як вплив сажі може спричинити рак мошонки у чоловіків, які працювали сажотрусами. Це призвело до подальшого вивчення того, як певні професійні фактори можуть спричиняти рак. Мамографія була розроблена в 1960- х роках і залишається надійним методом скринінгу раку молочної залози дотепер. У 1970-х роках вчені виявили онкогени та гени-супресори пухлин.
Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку, встановлений Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями. Також 15 лютого оголошено Всесвітнім днем онкохворої дитини.
Захворюваність Безперервно зростає, щорічно в світі реєструється близько 6 мільйонів нових випадків злоякісних пухлин. Найбільш висока захворюваність серед чоловіків відзначена у Франції (361 чоловік на 100 000 населення), серед жінок — у Бразилії (відповідно 283,4 — на 100 000). Частково це пояснюється старінням населення.
Більшість ракових пухлин розвивається у осіб старше 50 років, а кожен другий онкологічно хворий старше 60 років. Найчастіше уражаються передміхурова залоза та легені у чоловіків і молочна залоза у жінок. Смертність від онкологічних захворювань у світі, посідає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. Навіть в економічно успішних європейських країнах, щорічно від онкозахворювань помирають 837 тис. осіб і реєструється близько 4 млн нових випадків захворювання.
За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року, онкологічні захворювання повинні були вийти на перше місце, а за даними Американської асоціації госпіталів — це повинно було статися вже за 5 років.
Ситуація в Україні
Нині кожний 270-й українець має діагноз «рак», кожний 50-й українець хворів чи хворіє певним онкологічним захворюванням. За останні 10 років кількість хворих збільшилася на 25 % і продовжує зростати на 2,6-3 % на рік, ця тенденція також супроводжується «омолодженням» раку. Щороку в Україні виявляється понад 160 тис. нових випадків злоякісних новоутворень, майже 100 тис. жителів вмирають від раку, причому 35 % померлих — особи працездатного віку. Кожну годину реєструється понад 20 нових випадків захворювання, а 10 мешканців України помирають від раку.
За дослідженнями та розрахунками фахівців, до 2020 року кількість уперше захворілих на рак в Україні перевищить 200 тис. на рік. Що стосується показників летальності від онкологічних захворювань, то кожен другий-третій онкохворий в Україні вмирає в перший рік хвороби, що в 2-10 разів перевищує аналогічний показник в розвинених країнах. У той же час, близько 5 % людей з встановленим діагнозом «рак» відмовляються від лікування через брак коштів.
Етіологія та патогенез Сучасній медицині відома велика кількість факторів, здатних запустити механізми канцерогенезу. Речовини або фактори навколишнього середовища, що мають таку властивість, називають канцерогенами. Хімічні канцерогени — до них відносять різні групи поліциклічних та гетероциклічних ароматичних вуглеводнів, ароматичні аміни, нітрозосполуки, афлатоксини, а також вінілхлорид, метали, пластмаси та інше. Їхньою загальною характеристикою є здатність вступати в реакцію з ДНК клітин, тим самим викликаючи їхнє злоякісне переродження. Канцерогени фізичної природи — це різні види іонізуючого випромінювання (α-, β-, γ-випромінювання, рентгенівські промені). Біологічні фактори канцерогенезу — це різні типи вірусів (герпесвірус 4 типу Епштейна-Барр (лімфома Беркітта), вірус папіломи людини (рак шийки матки), віруси гепатиту В і гепатиту С (гепатокарцинома)), які несуть у своїй структурі специфічні онкогени, що сприяють модифікації генетичного матеріалу клітини з їхньою подальшою малігнізацією. Гормональні фактори — деякі типи гормонів людини (наприклад, статеві гормони) можуть викликати злоякісне переродження тканин, чутливих до дії цих гормонів (рак молочної залози, рак яєчка, рак передміхурової залози). Генетичні фактори — зміни генетичного апарату, що передаються з покоління до покоління. Як приклад, наявність мутації в гені BRCA, що має спадковий характер, може призвести до виникнення раку молочної залози у до 80 % носіїв химерного гена.
Загалом впливаючи на клітину, канцерогени викликають певні порушення її структури і функції (особливо ДНК), що називається ініціацією. Пошкоджена клітина таким чином набуває виражений потенціал до малігнізації. Повторний вплив канцерогену (того ж, що викликав ініціацію, або будь-якого іншого) призводить до незворотних порушень механізмів, які контролюють розподіл, ріст і диференціювання клітин, в результаті яких клітина набуває ряд властивостей, не властивих нормальним клітинам організму — промоція.
Зокрема, пухлинні клітини набувають здатності до безконтрольного поділу, втрачають тканиноспецифічну структуру та функціональну активність, змінюють свій антигенний склад та ін. Зростання пухлини (пухлинна прогресія) характеризується поступовим зниженням диференціювання і збільшенням здатності до безконтрольного поділу, а також зміною взаємозв'язку «пухлинна клітина — організм», що призводить до утворення метастазів. Метастазування відбувається переважно лімфогенним шляхом (тобто із током лімфи) в регіонарні лімфовузли, або ж гематогенним шляхом (з током крові) з утворенням метастазів у різних органах (легені, печінка, кістки тощо).
Патологічна анатомія
Будова карциноми значною мірою залежить від структурно-функціональних особливостей клітин органів, з яких вона розвинулася. Так, із клітин, які контактують із зовнішнім середовищем (епітелій шкіри, слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу, гортані, прямої кишки), розвивається пухлина, що складається з багатошарового плоского епітелію (зроговілого та незроговілого), яка має назву плоскоклітинної карциноми (плоскоклітинний рак). З епітелію залозистих тканин (залози бронхів, молочна залоза, простата) розвивається пухлина залозистої структури (залозистий рак) — аденокарцинома.
За ступенем диференціювання Високодиференційовані пухлини Середньодиференційовані пухлини Малодиференційовані пухлини Недиференційовані пухлини
Для високодиференційованих пухлин характерна будова, близька до будови тканини, з якої утворилася ця пухлина. У разі середньо- і малодиференційованих пухлин, подібність структури пухлини та вихідної тканини знижується, стає стертою. Іноді клітинний та тканинний атипізм новоутворення можуть бути настільки вираженими, що визначити тканинну приналежність пухлини практично неможливо (недиференційовані пухлини). Як правило, вони характеризуються високим ступенем злоякісності (тобто здатності утворювати метастази).
За морфологією Залежно від переважання у структурі пухлини строми (сполучної тканини) або паренхіми (ракових клітин), розрізняють: простий рак, в якому строма і паренхіма розвинені в однаковій ступені; медулярний рак, у структурі якого переважає паренхіма; фіброзний рак (скір), в якому переважає строма.
При цьому більшість ракових клітин (особливо з високим рівнем диференціювання) зберігають за собою функцію вихідної тканини. Так, клітини аденокарциноми (рак із залозистої тканини) можуть продукувати слиз.
Класифікація за системою TNM Дана класифікація TNM використовує абеткове та числове позначення різних категорій на позначення поширення пухлини, а також наявності або відсутності локальних і віддалених метастазів.
T — tumor Від латинського слова — пухлина. Описує та класифікує основне вогнище пухлини. Tis або T0 — так звана, карцинома in situ — тобто пухлина, що не проростає базального шару епітелію. T1-4 — позначає різний ступінь розвитку вогнища. Для кожного органу існує окрема розшифровка кожного з індексів. Tx — практично не використовується. Виставляється лише тоді, коли виявлені метастази, але не виявлено первинне вогнище.
N — nodulus Від латинського — вузлик. Описує і характеризує наявність метастазів суто у лімфатичні вузли. Nx — виявлення регіонарних метастазів не проводилося, їх наявність невідома.