Джйотіш (, Jyotiṣa, від jyótis — «світло божественного знання», isha — «Господь») — вчення всевідання, яку передали людям ріші — провидці; стародавня концепція, що пояснює вплив природних чинників на людину та її тіло, на групи людей і в цілому на Землю.. Один із розділів джйотіш — «хора» в європейських мовах умовно називають ведична або індуська астрологія, оскільки вона невіддільно пов'язана із духовними вченнями індуїзму. Але тут слід зазначити що джйотіш була відома задовго до формування сучасної Індії і охоплює і астрономію, і космологію, і багато інших знань. Зокрема, Котамраджу Нараяна Рао висловлює думку, що джйотіш не слід називати «ведичною», бо крім Вед відомості по джйотіш також є у Смріті, Пуранах і Тантрах. Але в Європі й Америці, усі дгармічні тексти називають ведичними, оскільки Веди є першими і найдавнішими, і найчастіше використовують саме назву «ведична». Серед знавців дйжотіш найбільше застереження висловлюється стосовно використання терміна «астрологія», яка має неоднозначний статус у західному (біблейському) світі, і критикується як сучасними науковцями-матеріалістами так і багатьма церковниками. Крім того найбільш просунуті і таємні техніки ведичної науки всезнання і провидіння не потребують побудови астрологічних карт.
Походження Джйотіш є однією з шести Веданґ, друга за важливістю після Кальпи (духовних законів) і невіддільною від дгарми. Вона широко використовувалася представниками ведичної цивілізації для передбачення майбутнього і вивчення минулого. Один із найдавніших текстів по астрономії, які збереглись — «Веданга — Джйотіш», існує в таких варіантах Арка-Джйотіш (Ріг-Веданга Джйотіш), Яджуса-Джйотіш (Яджур-Веданга Джйотіш), Атхарвана-Джйотіш.
Джйотіш — один із різновидів садгани (духовної практики), метод осягнення Джьотір Відьї («Знання Світла») і, в кінцевому рахунку, універсальної Реальності за допомогою наваґраг. Важливою частиною цієї садгани є планетарний міф.Роберт Свобода. Величие Сатурна. М. 2003, с.21 Походження терміна пов'язане з поняттям «брагмаджйоті» в священних ведичних текстах, де іде мова про Верховну Особу.
«За допомогою Своєї незбагненної енергії Він поширює Себе у формі Параматма, що перебуває в серці кожного, а поширюючи сяйво Своєю особистості, Він розширює Себе у вигляді сліпучого сяйва брагмаджйоті» (Шрімад-Бгаґаватам 1.9.42).
Відомі імена Вішну — Джьотірадітья — Сяючий, як Сонце (Адітья); Джьотірганешвара — господь всіх світил;
Зв'язок між Ведою і Тантрою, полягає в акцентах, які робляться, відповідно, в ведах на Джьотірмая Пуруші (Суті, або Особистості, витканої зі світла), а в тантрах — на Шактімая Деві (Богині, створеною з енергії). Тим не менш, світло і енергія, як свідомість і сила, по суті, єдині. Світлоносний Пуруша невіддільний від своєї енергії, або Шакті, а значить, і обидві традиції невіддільні одне від одного. Тантрична йога також націлена на реалізацію Атмана і Брахмана, визначених як світло і енергія свідомості — чід-джьоті і чіт-шакті.
Засновники
Біля витоків джйотіш стояли 18 ріші — Провидців, які сприйняли джйотіш як об'єктивну реальність Всесвіту. Це — Нарада, Ґарга, В'ясадева, Парашара, Васішта, Сур'я, Пітамага, Атрі, Каш'япа, Марічі, Ману, Ангіра, Ломаш, Пауліша, Явана, Ч'явана, Бгріґу, Шаунака. Серед родоначальників джйотіш у першу чергу слід згадати Бгріґу, про якого Шрі Крішна сказав: «Серед великих мудреців Я — Бгріґу» (Бгаґавад-Ґіта, глава 10, текст 25).
Покровителем пізнання джйотіш є Ганеша, а показує різні космічні світи як провідник Картикея. Тексти трактатів складались у вигляді віршів на санскриті в стислій формі, малозрозумілій для непосвячених. Передавались усно від джйотіш-гуру (вчителя) до учня в середовищі ведичного жрецтва і не підлягали широкому розголосу. Багато з них не дійшли до нас, оскільки існували ще до винайдення письма, а пізніше записувались на пальмових листах. Жерці — брахмани, як правило, крім власне астрології знали ритуали яджня, мантри (Гаятрі-мантра) і янтри для гармонізації буття, методи лікування за допомогою каменів і металів (елементи Аюрведи), нумерологію (санкхья-шастра), передбачення по частинам тіла (самудрика-шастра), по знаменням (німітта), архітектуру (Васту-шастра). Знавця методів передбачення називають джйотіші або більш загально пандит.
Розділи і напрямки Джйотіш складається з трьох розділів (сканд) і шести підрозділів (анг): 1. Хора — Передбачувальна астрологія. Прогноз подій у житті людини. Джатака (астрологія народження) — аналіз карти, періодів планет тощо Німітта — аналіз прикмет і ознак Прашна — аналіз Прашна-кундалі (карти питання) Мугурта — вибір сприятливого часу для започаткування 2. Самхіта — Всесвітня астрологія. Прогноз подій для світу, країни тощо 3. Ґаніта — Астрономічні і математичні розрахунки Ґола — сферична астрономія, будова Сонячної системи і Всесвіту Ґаніта — математичні розрахунки
П'ять головних шкіл, або напрямів Джйотіш:
Наді-Джйотіш Парашара-Джйотіш Джайміні-Джйотіш Таджика-Джйотіш Тантра-Джйотіш Кожна школа відрізняється від інших тим, що вона свого часу була заснована одним з авторитетних Ріші (вчених) і в ній використовується його особливий підхід і технології Джйотіш. Самим таємним з усіх напрямків є Тантра-Джйотіш, тому що в ньому практично не залишилося писань, які викладають методологію даного підходу, а передача знань в основному здійснюється в усній формі від вчителя до учня. Тантра-Джйотіш вимагає глибокого залучення в тотальне проживання отриманих знань і сильно трансформує людину, яка практикує.
Трактат «Прашна Марга» поділяє джйотіш на 6 гілок — Ґола (астрономія спостереження), Ґаніта — розрахунки, (Сіддганта) — традиційна індійська астрономія Прашна — хорарна астрологія, яка займається аналізом гороскопа, побудованого на момент виникнення питання, Мугурта — астрологія вибору. Джатака — , або Хора — інтерпретація гороскопів, основні методи — Парашара, Джайміні, Таданака. Самхіта, або Медіні Джйотіша (Мунданна астрологія) — передбачення важливих подій в країні на основі аналізу астрологічної динаміки її гороскопа, а також такі події, як війна, землетрус, політичні зміни, фінансові показники, в тому числі передбачення погоди () Останні дві є частиною передбачувальної астрології (Пхаліта).
Основні джерела
Тексти на тему джйотіш на класичному санскриті (приблизно 3-го по 9-й століття н. е.) називають Джйоті-шастра. Такі класичні тексти слід відрізняти від сучасних робіт.
Термін джйотіша як одна з Веданг (шести допоміжних дисциплін ведичної релігії) є в «Мундака-упанішаді» і можливо, датується часами Маур'їв. «Веданґа Джйотіш» була записана Лаґадгою близько 400 р. до н. е. і включала правила слідкування за рухом Сонця і Місяця. Позиції сонцестояння і рівнодення в «Веданга Джйотіш», сонце дуже близько до Кріттіка у весняне рівнодення буде відповідати близько 1370 р. до н. е., хоча текст у його нинішньому вигляді від більш пізнього часу.
Тут спільно з месопотамськими текстами, стверджується 3:2 співвідношення між тривалістю дня в найдовший і найкоротший дні в році. Це відповідає широті близько 35 градусів.
Збірник астрологічних знамень на санскриті, що збереглись — «Гарга-самхіта» датується 1 ст. нашої ери. Астрологія знамень мала подальший розвиток у працях «Пайматаха-сіддганта» Вішнудхармоттарапурани (5 ст.), «Бригат-самхіта» Варахаміхіри (6 ст.) та ін.Астрологический энциклопедический словарь. Саплин А. Ю., М. 1994, с.25 Опис 9 планет наваґрага, сім з яких використовують в назвах днів тижня, датуються виходом Яванаджатака (150 р. н. е.) і містив переклади грецьких текстів з Александрії, опублікованих в 120 р. н. е.
День НеділяСур'я (Сонце) ПонеділокСома (Місяць) ВівторокМангала (Марс) СередаБудха (Меркурій) ЧетверБріхаспаті (Юпітер) П'ятницяШукра (Венера) СуботаШані (Сатурн) Санскрит भानुवासरम् Бгаану इन्दुवासरम् Інду भौमवासरम् Бгаума सौम्यवासरम् Саумья गुरूवासरम Ґуру भृगुवासरम् Бгрґу स्थिरवासरम् Сфіра Гінді रविवार Равівар सोमवार Сомавар मंगलवार Мангалавар बुधवार Будгавар गुरूवार Ґурувар शुक्रवार Шукравар शनिवार Шанівар «Яванаджатака» («Вислови Явани») або «Яванесвара хора» — вірш Спуджидхваджі є перекладом втраченого грецького трактату ріші Яванесвари, який міг походити із Еллади.Mc Evilley T. The shape of ancient thought: comparative studies in Greek and Indian philosophies. Allworth Communications, Inc., 2002. 732p. (Aesthetics Today Series) ISBN 1-58115-203-5, ISBN 978-1-58115-203-6. p.385: «Яванаджатака — это самый ранний из сохранившихся текстов на санскрите по астрологии». В ті давні часи йшов вільний обмін астрологічними знаннями між Грецією та Індією. Подібність між індуськими і грецькими астрологічними термінами (напр. Лейя — Лев, Каупрі — Скорпіон) і методами очевидна, щоб бути випадковою.
Відомий вчений писав, що «індуси були тут учителями, але не учнями». В Індії ж до грецьких вчених ставились з не меншою повагою, ніж до індійських мудреців.
У V ст. н. е. почався класичний період індійської астрономії. Крім теорій Ар'ябгати (476—550), викладених в «Арьябхатії» і втраченій «Арья-сіддханті», існує «Панча-сіддхантика» Вараха Міхіри (505—587), «Брагма-спхута-сіддганта» Брамагупти (598—660), , .
«Дгрува-Наді» — опис астрології Наді, створеної Сатьяхарою, систему, в якій візерунки долі зв'язані з Наді-амса, сектори Зодіаку величиною дуги в 12 мінут.
Основні тексти — «Саравалі» (800 р.) і «». «Хора-шастра» має 71 главу. Перша частина (глави 1-51) датується VII ст. і поч. VIII ст., а друга (глави 52-71) — кінцем VIII ст.Pingree D. Jyotiḥśāstra / J. Gonda (Ed.) A History of Indian Literature, Vol VI Fasc 4, p.81.
«Джйотіш — це Світло свідомості, який дає Знання минулого, сьогодення і майбутнього. Він знаходиться у свідомості кожної істоти поза простором і часом, що дозволяє йому створювати і описувати Сили Світобудови, що містять у собі „Простір“ і „Час“. Джйотіш — це не історія людей, а історія Богів — Вищих Сил Світобудови, які написали велику книгу — Всесвіт.
Веда (Знання) — щось єдине, живе і цілісне, що є скрізь і структурує все суще. Але є різні терміни, якими позначалися ті чи інші універсальні Сили, Закони або принципи світобудови. Ведична астрологія також описує єдине Знання в термінах Ґраг (планет), Раші (Знаків Зодіаку), Бгав (Домів). Навіть самі ці терміни не мають історії, оскільки вони у вигляді мантри завжди звучать на більш-менш проявлених рівнях світобудови і можуть бути почуті в будь-який час тим, хто відкритий їм.»
Основні поняття Основа Джйотішу — це поняття Бандгу (Bandhu), описане в Ведах, що означає зв'язок між мікрокосмом та макрокосмом. На практиці Джйотіша базується на Ніраяна (Nirayana — сидеричному) зодіаку), на відміну від Саяна (Sayana — тропічного) західної астрології, і приймає за початок зодіаку нерухому зірку Реваті — . У Джйотіш існує корекція у зв'язку прецесією точки весняного рівнодення — . У 285 році, коли існувала нульова прецесія, не було різниці між сидеричним і тропічним зодіаком, але у 2011 році вона, наприклад, досягла 24 градуси. У Джйотішу існує своя проблема — сперечання між різними астрологами, чия Айанамша точніша. Зараз офіційно заведено використовувати Айанамшу Лахірі та сидеричну довготу планет визначають як тропічна довгота мінус Аянамша λsid = λ — AL (Екліптична система координат).
Джйотіш включає кілька підсистем інтерпретації та передбачення з деякими елементами, яких нема в західній астрології. Зокрема — 27 (накшатр) — місячних стоянок чи сузір'їв, тіньові планети, також — шестирівнева система життєвих періодів. Також важливі 12 домівок (Бхава), 9 Нава-Граха (небесних тіл) — Місяць (Чандра), Сонце (Сур'я), 5 планет видимих неозброєним оком Мангала, Будха, Бріхаспаті, Шукра, Шані, 2 місячних вузли Рагу і Кету, йоги (Yoga) — комбінації Грах. Транссатурнові планети не враховуються. Найважливіші показники карт — Джанма-Раші (зодіакальний знак Місяця), також асцендент — Лагна (знак на сході або точка на сході), Сонце не має особливого значення на відміну від європейської та авестійської астрології.
Основними методами ведичної науки передбачення є: