Культура Ґенроку (, ґенроку бунка) — термін, яким позначають японську культуру другої половини 17 — початку 18 століття. Відповідає початку — середині періоду Едо.
Названа за девізом Імператорського правління Ґенроку (1688—1704).
Характерними рисами культури є: культурне домінування Центральної Японії, а саме Кіото й Осаки. поява гуманізму і раціоналізму. розквіт поезії хайку або хоку завдяки Мацуо Басьо. розквіт лялькового театру нінґьо-дзьорурі (Бунраку). поява жанру ілюстрованих оповідань укійо-дзосі. поява перших досліджень з японської літературної класики. розквіт театру кабукі. розквіт неоконфуціанства і формування на його основі державної ідеології Японії (Хаясі Радзан, Араї Хакусекі). розквіт точних і природничих наук: математика (Секі Такакадзу) агрономія (Міядзакі Ясусада) медицина і військова справа (Хірадзумі Сен'ан) розквіт шкіл малювання Тоса і Рімпа. поява гравюр укійо-е (Хісікава Моронобу) розквіт японського гончарства. розквіт японського садового мистецтва. поява пісень нагаута.
Джерела та література